Бытие 24 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

 
 

Когда умерла Сарра, Авраам был уже человеком старым, прожившим долгую жизнь. Во всем, что он ни делал, ГОСПОДЬ благословлял его, и был он очень богат.
 
Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому.

Однажды Авраам сказал рабу своему, прослужившему более всех в его доме,1 управлявшему всей его собственностью: «Прошу тебя, положи руку свою под бедро мое2
 
І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє.

и поклянись мне ГОСПОДОМ, Богом небес и Богом земли, что ты не допустишь того, чтобы сын мой женился на одной из местных девиц, на ханаанеянке,
 
І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу.

а пойдешь в мою страну, к моим родственникам, и оттуда возьмешь жену сыну моему Исааку».
 
А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти.

Раб спросил его: «А что, если девица не захочет идти со мной в эту далекую от ее дома землю? Должен ли я вернуть сына твоего в страну, из которой ты сюда переселился?»
 
Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси?

«Ни в коем случае! — ответил ему Авраам. — Не возвращай моего сына туда!
 
Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди.

ГОСПОДЬ, Бог небес, Который взял меня из отчего дома и родной страны и Который обещал мне с клятвой: „Потомкам3 твоим отдам Я землю эту“, — Он пошлет ангела Своего перед тобою и позаботится о том, чтобы ты взял жену сыну моему оттуда.
 
Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.

А если та девица не захочет идти с тобой, ты будешь свободен от клятвы, что ныне даешь мне. Только сына моего туда не возвращай».
 
Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди.

И положил тогда раб руку свою под бедро Авраама, господина своего, и поклялся исполнить его желание.
 
І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.

А потом взял десять верблюдов из стада своего господина и отправился в путь. Верблюдов он навьючил всевозможными ценными вещами господина своего, чтобы использовать их по своему усмотрению.4 Шел он со своим караваном в город Нахора, в Арам-Нахараим.5
 
І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Месопотамію, у Нахорів город.

Перед городом, у колодца, он опустил верблюдов на колени (происходило это под вечер, в то время, когда женщины выходят из города за водой).
 
І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.

«ГОСПОДИ, Боже господина моего Авраама, — воззвал он, — молю Тебя, да произойдет всё на моих глазах сегодня, яви милость господину моему Аврааму.
 
І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові.

Вот я стою у этого источника, и дочери горожан приходят сюда за водой.
 
Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду.

Я скажу одной из девушек: „Сделай одолжение, спусти кувшин, чтобы мне напиться“, и если она ответит мне: „Прошу тебя, пей, я и верблюдов твоих тоже напою“, — пусть это и будет та, которую Ты решил дать в жены слуге Своему Исааку. Так узнаю я, что Ты явил милость господину моему».
 
І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові.

Еще не закончил он молиться, как увидел Ревекку, пришедшую к источнику с кувшином на плече. Она была дочерью Бетуэля, сына Мильки, жены Авраамова брата Нахора.
 
І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму.

Ревекка была очень красива и еще не замужем, жила в девичестве своем. Она спустилась к источнику, наполнила кувшин свой и поднялась наверх.
 
Дївиця ж була дуже вродлива, дївувала ще, нїхто не взнав її. Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору.

Раб тот поспешил ей навстречу и попросил: «Позволь мне испить воды из твоего кувшина».
 
Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай менї напитись з водоноса твого.

«Прошу тебя, пей, господин мой», — ответила она и тотчас спустила кувшин с плеча, дала ему пить
 
Вона ж каже: Пий, добродїю. І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу.

и, утолив его жажду, сказала: «Я стану черпать воду и для верблюдов твоих, пока не напьются».
 
І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються.

Она быстро вылила воду из кувшина в поилку для скота, и опять побежала к колодцу, и продолжала носить воду верблюдам, пока все они не напились.
 
І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усїм.

Всё это время человек тот, не говоря ни слова, наблюдал за ней, желая понять: благословил ли ГОСПОДЬ его путь или нет?
 
Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи нї.

Как только верблюды напились, он дал ей золотую серьгу для носа (весом в полшекеля) и два золотых браслета (по десять шекелей весом каждый)6
 
Сталося ж, як перестали всї верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлїв ваги.

и спросил: «Чья ты дочь? Скажи мне, есть ли в доме отца твоего место, чтобы мне и людям моим переночевать?»
 
І поспитав її та й каже: Чия єси дочка? Скажи менї, чи єсть у панотця твого в господї місце про нас на ночлїги?

«Я дочь Бетуэля, сына Мильки и Нахора, — ответила она
 
Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові.

и тут же добавила: — У нас много соломы и корма и есть место для ночлега».
 
І каже йому: І соломи й харчі в нас доволї, і місце є про ночлїги.

Пал ниц человек тот, поклонился ГОСПОДУ
 
І дякуючи Господу чоловік поклонивсь,

и сказал: «Слава ГОСПОДУ,7 Богу господина моего Авраама! Явил Он неизменную милость и верность Свою господину моему! Сам ГОСПОДЬ привел меня прямо к дому брата господина моего».
 
І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милостї своєї й правди пана мого, і менї погодив Господь прибути в домівку брата пана мого.

Девица тем временем убежала и в доме матери рассказала обо всем случившемся.
 
І побігла дївиця і з'ясувала в господї матері своїй сї речі.

[29-30] У Ревекки был брат по имени Лаван. Когда Лаван увидел серьгу для носа и браслеты на руках у сестры своей и услышал от сестры своей Ревекки всё, что сказал ей тот человек, он поспешил к источнику. Раб Авраама всё еще стоял там со своими верблюдами. Лаван подошел к нему
 
Ребецї ж доводивсь братом на імя Лабан. І метнеться Лабан до чоловіка до колодязя.

 
І сталось, як побачив каблучку й запинки на руках у сестри своєї, і як почув слова Ребечині, сестри своєї, що каже: Так мовляв менї чоловік, дак прийшов Лабан до чоловіка, аж він стоїть при верблюдах коло колодязя.

и, приглашая его к себе домой, сказал: «Благословенный ГОСПОДОМ! Зачем тебе стоять здесь вне города, когда я уже велел приготовить для вас ночлег и стойла для ваших верблюдов».
 
І каже: Увійди, благословенний од Господа. Чого стоїш ізнадвору? Я ж наготовив господу й місце про верблюди.

Раб Авраамов принял приглашение и вошел в дом. Верблюдов его развьючили, дали им соломы и корма и принесли воды, чтобы вымыть ноги рабу и спутникам его.
 
І ввійшов чоловік у господу, і порозсїдлував верблюди, і дав Лабан соломи й сїна верблюдам і води помити ноги йому і людям, що були з ним.

Но когда перед ним поставили пищу, он возразил: «Не стану есть, пока не расскажу о деле, порученном мне». «Говори, мы послушаем», — сказал Лаван.
 
І поставив перед ними наїдки. Він же каже: Не їсти му, поки не виповню мого посольства. І каже: Говори.

«Я раб Авраама, — начал тот свой рассказ. —
 
І говорить він: Раб Авраамів я.

ГОСПОДЬ щедро благословил господина моего: стал он великим человеком. Дал ГОСПОДЬ ему овец и коров, серебро и золото, рабов и рабынь, верблюдов и ослов.
 
Господь же благословив пана мого велико, і зробивсь він великим; і дав йому товар і отари, і срібло й золото, і раби і рабинї, і верблюди й осли.

И Сарра, жена господина моего, несмотря на старость свою, родила господину моему сына, которому он передал всё, чем сам владеет.
 
І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав.

Господин мой взял с меня клятву, что жену для сына его я не стану искать среди местных девиц, ханаанеянок,
 
І закляв мене пан мій говорючи: Не візьмеш ти жени синові мойму зміж дочок Кананейських, що я седжу в їх землї,

а пойду в его отчий дом, к родственникам его, и там возьму жену для его сына.
 
А в господу панотця мого пійдеш і до роду мого, і візьмеш мойму синові жону звідти.

Я сказал господину моему: „Может ведь случиться, что девушка не пойдет со мной“.
 
Сказав же я панові мойму: А може не схоче молодиця зі мною йти.

На это он так мне ответил: „ГОСПОДЬ, перед лицом Которого я живу,8 пошлет с тобой ангела Своего, и на твоем пути всё сложится так, что ты возьмешь жену сыну моему из семьи родственников моих и из дома отца моего,
 
Каже тодї менї: Господь, що перед ним ходжу, пошле ангела свого з тобою, і погодить у дорозї твоїй, і візьмеш ти жену синові мойму з мого роду, і з дому панотця мого.

и будешь ты свободен от данной мне клятвы. Но если ты сходишь к родственникам моим, а они не дадут тебе девицу, также будешь свободен от этой клятвы“.
 
Тодї будеш чист од заклинання мого; коли бо дійдеш до родини моєї, і не дадуть тобі, будеш чист од заклинання мого.

И поэтому сегодня, остановившись возле источника, я сказал в молитве: „ГОСПОДИ, Боже господина моего Авраама! Если Тебе угодно, чтобы удачно завершился путь мой, то пусть бы всё произошло так:
 
І прийшовши сьогоднї до колодязя, казав я: Господе, Боже пана мого Авраама, коли погодив єси в дорозї моїй, що її оце верстаю,

вот я стою у источника, и, когда придет сюда девушка за водой, я попрошу ее дать мне испить воды из ее кувшина.
 
Ось я став коло колодязя водного, і дочки городянські виходять брати воду, і коли буде дївиця, що ій промовлю: Дай менї напитись із водоноса твого трохи води,

Если она скажет мне: „И ты пей, и верблюдам твоим я начерпаю“, — пусть она и окажется той, которую Ты, ГОСПОДЬ, приготовил в жены для сына господина моего“.
 
І скаже менї: І ти пий, і верблюдам твоїм вільлю, нехай ся буде жена, що наготовив Господь мого пана синові.

Не успел я вымолвить это всё про себя, как из города вышла Ревекка с кувшином на плече; она сошла к источнику и зачерпнула воды. Тут-то я и попросил ее напоить меня.
 
І перш, нїж я промовив у серцї мойму, вже Ребека йшла з водоносом на плечі, і спустилась вона до колодязя, і набрала води. І сказав я їй: Дай, будь ласко, напитись менї.

Она тотчас спустила с плеча кувшин и сказала: „Конечно же, пей, и верблюдов твоих я напою“. И я напился, и верблюдов она напоила.
 
І хутенько зняла вона водоноса свого із себе на руку, та й каже: Пий, і верблюди твої понаповаю. От я напивсь і верблюди мої понаповала.

Я спросил ее, чья она дочь, и она ответила мне: „Я — дочь Бетуэля, сына Нахора и Мильки“. Услышав это, я подарил ей серьгу для носа и браслеты на руки.
 
І поспитав її, і промовив: Чия дочка єси, повідай менї. Вона ж каже: Дочка я Бетуїла Нахоренка, що вродила йому Милка. І дав я їй каблучку і запинки на руки її.

И пал я ниц, и поклонился ГОСПОДУ, и восславил ГОСПОДА, Бога господина моего Авраама, Бога, Который прямым путем привел меня сюда — взять в жены для сына господина моего дочь его родственника.
 
І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив менї в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його.

Итак, скажите мне: вы готовы явить свою любовь и верность моему господину? А если нет, тоже скажите прямо, чтобы я знал, как мне поступить».9
 
Оце ж, коли ви сотворите милость і правду до пана мого, повідайте менї, щоб я повернувсь або праворуч, або лїворуч.

И отвечали Лаван и Бетуэль: «Это от ГОСПОДА. Он привел тебя сюда, и можем ли мы возразить тебе?
 
Відказуючи ж Лабан та Бетуїл сказали: Від Господа прийшло се дїло. Не зможемо тобі сказати проти нї лихого, нї доброго.

Вот Ревекка — бери ее с собой и иди. Пусть будет она женой сыну господина твоего, коль так ГОСПОДЬ рассудил».
 
Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь.

Услышав слова их, раб Авраамов поклонился ГОСПОДУ до земли.
 
І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.

Затем он достал серебряные и золотые вещи и наряды и дал Ревекке, брату ее и матери он также сделал богатые подарки.
 
І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукнї, та оддав Ребецї, і подав гостинцї братові її й матері її.

После того он и его спутники и ели, и пили, и переночевали там. Утром же, когда все встали, он сказал: «Отпустите меня к господину моему».
 
І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали вранцї, і каже: Відпустїте мене до пана мого.

Но брат и мать ее стали уговаривать его: «Пусть еще какое-то время побудет с нами девица, хотя бы дней десять, а потом пойдете».
 
Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дївиця з нами з десяток день, а потім і пійде.

«Не удерживайте меня, ибо Сам ГОСПОДЬ увенчал успехом мой путь! — настаивал он. — Отпустите меня, и я пойду к господину моему».
 
Він же каже до них: Не держіте мене. Господь погодив у дорозї менї; мушу йти до пана мого.

Тогда они сказали: «Давайте позовем девицу и спросим, что она скажет».
 
Вони ж сказали: Прикличмо дївицю, та й спитаймо її з уст її.

Позвали Ревекку, и, когда спросили ее: «Пойдешь с этим человеком?» — она не колеблясь ответила: «Пойду».
 
І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим? Вона ж каже: Пійду.

Простились они с Ревеккой, дочерью и сестрой своей, и с рабом Авраама и спутниками его. Вместе с ними проводили они и кормилицу Ревекки.
 
І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були.

Прощаясь, они благословили Ревекку, высказали ей свое пожелание: «Сестра наша! Да родятся от тебя тысячи тысяч! Да не устоят перед потомками твоими врата вражеские!»
 
І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх!

Тогда Ревекка и служанки ее собрались и, сев на верблюдов, поехали вслед за тем человеком. Так раб Авраама отправился домой, выполнив поручение господина: он вез Ревекку.
 
Уставши ж Ребека й рабинї її посїдали на верблюди, та й пішли з чоловіком. І взяв раб Ребеку, та й пішов.

А Исаак, живший в то время в Негеве,10 только что вернулся домой после посещения колодца Беэр-Лахай-Рои.
 
Ізаак же прийшов з Бейер-Лахай-Рої; жив бо він у землї полуденнїй.

Вечером Исаак вышел в поле поразмышлять и помолиться.11 Он посмотрел вдаль и увидел приближающихся верблюдов.
 
Вийшов же над вечір Ізаак на поле, розігнати думки. І позирне очима своїми, та й бачить, ідуть верблюда.

Ревекка заметила Исаака и тут же сошла с верблюда.
 
І позирнувши Ребека очима своїми, побачила Ізаака та й ізскочила з верблюда.

«Что за человек идет по полю нам навстречу?» — спросила она у Авраамова раба. «Это мой господин», — ответил раб. Она взяла покрывало и набросила на себя.
 
І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам? Каже ж раб: Се пан мій; вона узявши намітку, закуталась.

Раб рассказал Исааку обо всем, что с ним произошло.
 
І повідав раб Ізаакові все, що вчинив.

И ввел Исаак Ревекку в шатер Сарры, покойной матери своей. Так стала она его женой, любимой его и утешением после кончины его матери.
 
Увійшов же Ізаак у намет матері своєї, і взяв Ребеку, і стала йому жінкою, і влюбив її, і втїшивсь Ізаак по Саррі, матері своїй.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
2  [1] — Букв.: старейшему / старшему дома его.
2  [2] — Очевидно, этот обряд требовался от дающего непреложную клятву.
7  [3] — Или: семени.
10  [4] — Букв.: всякое добро господина его было в его руке.
10  [5] — Арам-Нахараим — район в северной Месопотамии.
22  [6] — Шекель — здесь: мера веса, около 11,5 г.
27  [7] — Букв.: благословен Господь.
40  [8] — Букв.: перед Которым я ходил; см. примеч. к 5:22.
49  [9] — Или: чтобы я мог пойти своим путем.
62  [10] — Или: в земле южной.
63  [11] — Друг. возм. пер.: вышел в поле прогуляться; смысл евр. глагола неясен, так в некоторых древн. пер.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.