Деяния 15 глава

Деяния святых апостолов
Перевод Еп. Кассиана → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

И какие-то люди, пришедшие из Иудеи, учили братьев: если вы не обрежетесь по обычаю Моисея, вы не можете спастись.
 
Некато́рыя, што прыйшлі з Іудзеі, вучы́лі братоў: калі не абрэ́жацеся паводле звы́чаю Маісеевага, то не можаце спасцíся.

Когда же у Павла и Варнавы возникло разногласие и немалый спор, было постановлено, чтобы Павел и Варнава и некоторые другие из них шли по этому вопросу к апостолам и пресвитерам в Иерусалим,
 
Калі ж адбыло́ся сутыкне́нне і спрэ́чка немала́я ў Паўла і Варнавы з імі, то было́ вы́рашана, каб Павел з Варнавам ды некато́рыя іншыя з іх пайшлі да Апосталаў і прасвітараў у Іерусалім па гэтай справе.

Итак, церковь их отправила, и они проходили Финикию и Самарию, рассказывая об обращении язычников, и вызывали радость великую у всех братьев.
 
І вось, яны, адпра́ўленыя царквою, праходзілі праз Фінікíю і Самары́ю, раска́зваючы пра навярта́нне язычнікаў, і прыно́сілі радасць вялікую ўсім брата́м.

И прибыв в Иерусалим, они были приняты церковью и апостолами и пресвитерами, и возвестили всё, что Бог сотворил с ними.
 
Калі ж прыбылí яны ў Іерусалім, то былí прыня́ты царквою, Апосталамі і прасвітарамі і расказалі пра ўсё, што зрабіў з імі Бог і як Ён адчынíў язычнікам дзверы веры.

Но встали некоторые из толка фарисейского, уверовавшие, и говорили, что надо обрезывать их и требовать соблюдать Закон Моисеев.
 
Тады ўсталі некато́рыя з фарысейскай е́расі, якія ўве́равалі, і яны казалі, што трэба абрэ́зваць язычнікаў і зага́дваць ім, каб выконвалі закон Маісееў.

И собрались апостолы и пресвитеры рассмотреть это дело.
 
Апосталы і прасвітары сабра́ліся, каб разгле́дзець гэтую справу.

После многих прений встал Петр и сказал им: мужи братья, вы знаете, что от дней начальных Бог в вашей среде сделал выбор, чтобы из моих уст услышали язычники слово Евангелия и уверовали.
 
Пасля доўгай спрэчкі ўстаў Пётр і сказаў ім: мужы́ браты́! вы ведаеце, што Бог ад дзён даўніх вы́браў з нас мяне, каб з маіх ву́снаў язычнікі пачулі слова Ева́нгелля і ўве́равалі;

И Сердцеведец Бог дал им свидетельство, даровав Духа Святого, как и нам,
 
і Сэрцаве́д Бог даў ім све́дчанне, пасла́ўшы ім Духа Святога, як і нам;

и никакого различия не положил между нами и ими, верою очистив сердца их.
 
і не зрабіў нія́кай розніцы паміж намі і імі, вераю ачы́сціўшы сэ́рцы іх.

Так почему же вы теперь искушаете Бога, возлагая на шею учеников ярмо, которого ни отцы наши, ни мы не могли понести?
 
Чаму ж вы цяпер спакуша́еце Бога, каб ускла́сці на шы́і вучняў ярмо, якога ні айцы нашы, ні мы не змаглі пане́сці?

Но по благодати Господа Иисуса верим, что мы спасены таким же образом, как и они.
 
Але мы ве́руем, што благадаццю Госпада Іісуса Хрыста спасёмся, як і яны.

И всё собрание умолкло и слушали Варнаву и Павла, рассказывавших о всех тех знамениях и чудесах, какие Бог сотворил через них среди язычников.
 
Тады замоўк увесь сход і слу́хаў Варнаву і Паўла, як яны раска́звалі, якія знаме́нні і цу́ды зрабіў Бог праз іх у язычнікаў.

После же того, как они умолкли, стал говорить Иаков: мужи братья, выслушайте меня.
 
Пасля таго, як яны змоўклі, прамовіў Іакаў, кажучы: мужы́ браты́! паслу́хайце мяне;

Симеон изъяснил, как первоначально усмотрел Бог взять из язычников народ, посвященный имени Его.
 
Сíман расказаў, як Бог ад пачатку скірава́ў по́гляд на язычнікаў, каб скла́сці з іх народ у імя́ Сваё;

И с этим согласны слова Пророков, как написано:
 
і гэтаму адпавяда́юць словы прарокаў, як напíсана:

«После этого Я возвращусь и воссоздам скинию Давидову падшую, и разрушенное в ней воссоздам, и исправлю её,
 
«потым вярну́ся і адбуду́ю скінію Давідаву заняпа́лую, і разбу́ранае ў ёй адбуду́ю, і ўзвяду́ яе,

дабы взыскали Господа остальные из людей и все язычники, над которыми наречено имя Мое над ними», говорит Господь, делающий это
 
каб шукалі Госпада іншыя людзі і ўсе народы, для якіх абве́шчана імя́ Маё, — кажа Гасподзь, Які робіць усё гэта».

известным от века.
 
Вядо́мы Богу адве́ку ўсе справы Яго.

Я поэтому полагаю не затруднять обращающихся к Богу из язычников,
 
Таму я лічу́, што не трэба абцяжа́рваць тых з язычнікаў, якія навярта́юцца да Бога,

но написать им, чтобы воздерживались от осквернения идолами, и от блуда, и от удавленины и от крови [и чтобы не делали другим, чего не хотят себе].
 
а напіса́ць ім, каб яны ўстры́мліваліся ад апага́ньвання ідаламі, і ад блу́ду, і ад заду́шанага, і ад крывí, і каб не рабілі іншым таго, чаго не жада́юць сабе.

Ибо, читаемый в синагогах каждую субботу, Моисей от древних поколений имеет во всех городах проповедующих его.
 
Бо закон Маісе́еў ад старажы́тных ро́даў па ўсіх гарада́х ма́е тых, што прапаве́дуюць яго, і чытаецца ў сінагогах кожную суботу.

Тогда угодно было апостолам и пресвитерам со всею церковью, избрав из своей среды мужей, послать в Антиохию с Павлом и Варнавой: Иуду, называемого Варсавой, и Силу, мужей, руководящих среди братьев,
 
Тады Апосталы і прасвітары з усёй царквою вы́рашылі пасла́ць вы́браных ад іх мужо́ў у Антыяхíю з Паўлам і Варнавам: Іуду, называ́нага Варса́вам, і Сілу, — мужоў, якія ме́лі старшынство́ сярод братоў,

написав через них: апостолы и пресвитеры — братья, — находящимся в Антиохии и Сирии и Киликии братьям из язычников, радоваться.
 
напіса́ўшы і перада́ўшы праз іх насту́пнае: «Апосталы, і прасвітары, і браты́ — брата́м з язычнікаў у Антыяхíі, Сíрыі і Кілікíі: ра́давацца.

Так как мы услышали, что некоторые из нас смутили вас своими словами, волнуя ваши души, — люди, которым мы не давали поручения,
 
Паколькі мы пачулі, што некато́рыя, прыйшоўшы ад нас, устрыво́жылі вас сваімі сло́вамі і збянтэ́жылы ду́шы вашы, ка́жучы, што трэба абрэ́звацца і выко́нваць закон, чаго мы ім не даруча́лі,

— угодно было нам с общего согласия, избрав мужей, послать к вам с возлюбленными нашими Варнавой и Павлом,
 
то мы, сабра́ўшыся, вы́рашылі пасла́ць да вас адзінаду́шна вы́браных мужоў з узлю́бленымі нашымі Варнавам і Паўлам,

людьми, предавшими души свои за имя Господа нашего Иисуса Христа.
 
людзьмí, якія аддалí ду́шы свае за імя́ Госпада нашага Іісуса Хрыста.

Итак, мы послали Иуду и Силу, которые объявят вам то же самое на словах.
 
Дык вось, мы паслалі Іуду і Сілу, якія на сло́вах перададу́ць вам тое самае;

Ибо угодно было Духу Святому и нам не возлагать на вас никакого лишнего бремени, кроме этого необходимого:
 
бо ўгодна Духу Святому і нам не ўсклада́ць на вас нія́кага бо́льшага цяжа́ру, акрамя́ гэтага неабходнага:

воздерживаться от идоложертвенного, и крови, и удавленины и блуда. [И не делайте другому, чего не хотите себе]. Храня себя от этого, вы поступите хорошо. Будьте здоровы.
 
устры́млівацца ад ахвярава́нага ідалам, і ад крывí, і ад заду́шанага, і ад блу́ду, і не рабіць іншым таго, чаго не жада́еце сабе; выко́нваючы гэта, вы до́бра зро́біце. Быва́йце здаро́вы».

Итак, простившись, они сошли в Антиохию, и, собрав общину, вручили письмо.
 
І вось, адпра́ўленыя прыйшлі ў Антыяхíю і, сабра́ўшы людзе́й, перадалí пасла́нне.

Те же, прочитав письмо, были рады этому наставлению.
 
Тыя ж, прачытаўшы, узра́даваліся настаўле́нню.

А Иуда и Сила, будучи и сами пророками, обильным словом наставили братьев и утвердили,
 
А Іуда з Сілам, якія са́мі былí прарокамі, у многіх прамовах далí настаўле́нне брата́м і ўмацава́лі іх.

И проведя так некоторое время, они с миром отпущены были братьями к пославшим их.
 
Прабы́ўшы там пэўны час, яны былí з мірам адпу́шчаны брата́мі да Апосталаў;

Но Силе угодно было остаться там,
 
але Сіла вы́рашыў заста́цца там, а Іуда адзін вярну́ўся ў Іерусалім.

Павел же и Варнава оставались в Антиохии, уча и благовествуя, совместно и с многими другими, слово Господне.
 
Павел жа і Варнава знахо́дзіліся ў Антыяхíі, навуча́ючы і прапаве́дуючы з многімі іншымі сло́ва Гасподняе.

Но через несколько дней сказал Варнаве Павел: вернемся, посетим братьев в каждом городе, где мы возвестили слово Господне: как они живут?
 
Праз нейкі час Павел сказаў Варнаву: давай ве́рнемся і наве́даем братоў нашых ва ўсіх гарадах, дзе мы прапаве́давалі слова Гасподняе, — як у іх справы.

Варнава же хотел взять с собой и Иоанна, называемого Марком.
 
Варнава хацеў узяць з сабою Іаана, называ́нага Маркам;

Но Павел настаивал на том, чтобы того, кто отстал от них в Памфилии и не пошел с ними на дело, этого с собой не брать.
 
Павел жа лічы́ў, што не трэба браць з сабою яго, які пакінуў іх у Памфілíі і не пайшоў з імі на справу, на якую яны былí пасла́ны.

Произошло же острое разногласие, так что они расстались друг с другом, и Варнава, взяв Марка, отплыл в Кипр,
 
Адбыла́ся спрэчка, так што яны разлучы́ліся адзін з адным; і Варнава, узя́ўшы Марка, адплы́ў на Кіпр;

а Павла братья поручили благодати Господней, и он, избрав себе Силу, отправился в путь.
 
а Павел, вы́браўшы Сілу, пайшоў, бу́дучы дару́чаны брата́мі благада́ці Божай,

И проходил Сирию и Киликию, утверждая церковь.
 
і праходзіў па Сíрыі і Кілікíі, умацо́ўваючы цэ́рквы.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.