От Матфея 20 глава

От Матфея
Слово Жизни → Переклад Хоменка

— Небесное Царство подобно хозяину, который рано утром вышел нанять людей на работу в своем винограднике.

“Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.

Он договорился с ними, что заплатит им по динарию за день работы, и послал их в свой виноградник.

Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.

В девять часов утра он опять вышел и увидел, что на площади еще стоят люди без работы.

А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.

Он говорит им: "Идите и вы работать в мой виноградник, и я заплачу вам по справедливости".

Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.

Те пошли. В полдень и в три часа дня он опять выходил и делал то же самое.

І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само.

Потом он вышел в пять часов и вновь нашел на площади стоящих людей. "Что вы тут стоите весь день без дела?" — спросил он их.

Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?

"Никто нас не нанял", — ответили те. "Идите и вы работать в мой виноградник", — говорит им хозяин.

Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.

Когда наступил вечер, хозяин сказал своему управляющему: "Позови всех работников и выдай им плату. Начни с тех, которые были наняты последними, и в конце рассчитайся с теми, кто нанят утром".

Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.

Работники, которых наняли в шестом часу, пришли, и каждый из них получил по динарию.

Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.

Когда подошла очередь работников, нанятых первыми, они ожидали, что получат больше, но каждый из них тоже получил по динарию.

Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію.

Когда с ними расплатились, они стали возмущаться:

А взявши, стали ремствувати на господаря,

"Те, кого ты нанял последними, работали всего один час, и ты заплатил им столько же, сколько и нам, а мы трудились в такую жару весь день!"

кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини.

Хозяин ответил одному из них: "Друг, я же не обманываю тебя. Разве ты не согласился работать за один динарий?

Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?

Так возьми свою плату и иди. А я хочу заплатить тем, кого я нанял последними, столько же, сколько и тебе.

Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.

Не вправе ли я распоряжаться своими деньгами так, как хочу? Или, может, моя щедрость вызывает в тебе зависть?"

Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!

Так вот, последние будут первыми, и первые — последними.

Так то останні будуть перші, а перші — останні!”

По дороге в Иерусалим Иисус отвел двенадцать учеников в сторону и сказал им:

Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:

— Скоро мы придем в Иерусалим. Там Сын Человеческий будет предан первосвященникам и учителям закона; Его осудят на смерть

“Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.

и отдадут язычникам на унижение, побои и распятие. Но на третий день Он воскреснет.

І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп'яли його; а третього дня воскресне.”

Тогда к Иисусу подошла мать сыновей Зеведея вместе с сыновьями. Кланяясь, она обратилась к Нему с просьбой.

Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.

— Что ты хочешь? — спросил Иисус. Она сказала: — Позволь одному из этих двух моих сыновей сесть от Тебя по правую руку, а другому по левую в Твоем Царстве.

Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч тебе.”

— Вы не знаете, о чем просите, — ответил Иисус. — Можете ли вы пить ту чашу, которую Я буду пить? — Можем, — ответили братья.

У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.”

Иисус говорит им: — Что же, пить из Моей чаши вы действительно будете, а кому сидеть по правую и кому по левую руку от Меня, решаю не Я, эти места принадлежат тем, кому они назначены Моим Отцом.

Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, — не моє це давати, лише — кому мій Отець приготував.”

Когда остальные десять учеников услышали это, они рассердились на братьев.

Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.

Иисус же подозвал их и сказал: — Вы знаете, что правители народов господствуют над ними, и их знать ими владеет,

Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.

но среди вас пусть этого не будет. Наоборот, кто хочет стать самым великим, тот должен быть слугой остальным,

Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.

и кто хочет стать первым, должен быть вам слугой.

І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.

Ведь и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но чтобы послужить другим и отдать свою жизнь ради искупления многих.

Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

Когда Иисус и ученики покидали Иерихон, за ними шло множество людей.

Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.

У дороги сидели двое слепых, которые, услышав, что мимо идет Иисус, стали кричать: — Господь, Сын Давида, помилуй нас!

Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!”

Люди стали говорить им, чтобы они замолчали, но те продолжали кричать еще громче: — Господь, Сын Давида, помилуй нас!

Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!”

Иисус остановился и позвал их. — Что вы хотите, чтобы Я сделал для вас? — спросил Он.

Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив я вам?”

— Господи, хотим видеть, — ответили те.

Вони кажуть йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися.”

Иисусу стало их жаль, и Он прикоснулся к их глазам. К слепым сразу же вернулось зрение, и они пошли за Ним.

Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.

« 19 глава 21 глава »