Матвія 21 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

1-2 Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у місті Ветфаґія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнуту ослицю з віслючком. Відв’яжіть їх і приведіть до Мене.

И когда приблизились к Иерусалиму и пришли в Виффагию, к горе Елеонской, тогда Иисус послал двух учеников,

сказав им: «Пойдите в селение, которое прямо перед вами, и тотчас найдете ослицу привязанную и молодого осла с ней; отвязав, приведите ко Мне;

А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?” — то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”».

и если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте, что они надобны Господу; и тотчас пошлет их».

Сталося так, щоб збулося сказане пророком:

Всё же это было, да сбудется реченное через пророка, который говорит:

«Перекажіть дочці Сіона [63]: „Поглянь! Твій Цар іде до тебе! Він покірливий їде верхи на ослиці, так, на віслючку, народженому від в’ючної тварини”».

«Скажите дочери Сиона: „Се, Царь твой грядет к тебе, кроткий, сидя на ослице и молодом осле, сыне подъяремной“».

Отож учні пішли й зробили, як Він велів.

Ученики пошли и поступили так, как повелел им Иисус:

Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них свій одяг, а Ісус сів верхи.

привели ослицу и молодого осла и положили на них одежды свои, и Он сел поверх их.

Багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зелене віття, зрізане з дерев.

Множество же народа постилали свои одежды на дороге, а другие резали ветви с деревьев и постилали на дороге;

Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували: «Осанна [64] синові Давида! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Осанна Богу на Небі!»

народ же, шедший впереди и сопровождавший Его, восклицал: «Осанна Сыну Давидову! Благословен Грядущий во имя Господне! Осанна в вышних!»

Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?»

И когда вошел Он в Иерусалим, весь город пришел в движение и говорил: «Кто Сей?»

А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Ґалилеї».

Народ же говорил: «Это Иисус, пророк из Назарета галилейского».

Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто продавав голубів.

И вошел Иисус в храм Божий, и выгнал всех продающих и покупающих в храме, и опрокинул столы менял и скамьи продающих голубей,

Ісус говорив їм: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”»

и говорил им: «Написано: „Дом Мой домом молитвы наречется“, а вы сделали его вертепом разбойников».

І підійшли до Нього у дворі Храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх.

И приступили к Нему в храме слепые и хромые, и Он исцелил их.

Коли головні священики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, які вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!» — то сильно розлютилися й сказали Йому:

Первосвященники же и книжники, увидев чудеса, которые Он сотворил, и детей, восклицающих в храме и говорящих: «Осанна Сыну Давидову!», — вознегодовали

«Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви: „В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали?”»

и сказали Ему: «Слышишь ли, что они говорят?» Иисус же говорит им: «Да! Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей Ты устроил хвалу“?»

Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Віфанії і там заночував.

И, оставив их, вышел из города в Вифанию и провел там ночь.

Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Ісус дуже зголоднів.

Поутру же, возвращаяcь в город, проголодался;

Побачивши фіґове дерево край дороги, Він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді ж Ісус мовив до нього: «Нехай же повік більше не буде плодів на тобі!» І дерево враз всохло.

и, увидев при дороге одну смоковницу, подошел к ней, и, ничего не найдя на ней, кроме одних листьев, говорит ей: «Да не будет же впредь от тебя плода вовек». И смоковница тотчас засохла.

Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?»

Увидев это, ученики удивились и говорили: «Как это тотчас засохла смоковница?»

Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море” — то й те неодмінно збудеться.

Иисус же сказал им в ответ: «Истинно говорю вам: если будете иметь веру и не усомнитесь, не только сделаете то, что сделано со смоковницей, но если и горе этой скажете: „Поднимись и ввергнись в море“, — будет;

Якщо ви вірите, то отримаєте усе, що проситимете в молитві».

и всё, чего ни попросите в молитве с верою, получите».

Коли Ісус прийшов до двору Храму й почав навчати людей, головні священики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»

И когда пришел Он в храм и учил, приступили к Нему первосвященники и старейшины народа и сказали: «Какой властью Ты это делаешь? И кто Тебе дал такую власть?»

У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю.

Иисус сказал им в ответ: «Спрошу и Я вас об одном; если о том скажете Мне, то и Я вам скажу, какою властью это делаю.

Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?» Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”

Крещение Иоанново откуда было: с небес или от людей?» Они же рассуждали между собою: «Если скажем: „С небес“, — то Он скажет нам: „Почему же вы не поверили ему?“

А якщо скажемо, що воно від людей, то народ розгнівається на нас. (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком)».

А если сказать: „От людей“, — боимся народа, ибо все почитают Иоанна за пророка».

Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення». Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».

И сказали в ответ Иисусу: «Не знаем». Сказал им и Он: «И Я вам не скажу, какою властью это делаю.

«От як ви вважаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: „Сину, йди сьогодні працювати у винограднику”.

А как вам кажется? У одного человека было два сына; и он, подойдя к первому, сказал: „Сын! Пойди и работай сегодня в винограднике моем“.

А той йому у відповідь: „Не хочу”. Але потім передумав і пішов.

Но он сказал в ответ: „Не хочу“. А после, раскаявшись, пошел.

Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: „Добре, я піду” — але не пішов.

И, подойдя к другому, он сказал то же. Этот сказал в ответ: „Иду, господин“, — и не пошел.

Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі податків та повії потраплять до Царства Божого поперед вас.

Который из двух исполнил волю отца?» Говорят Ему: «Первый». Иисус говорит им: «Истинно говорю вам, что мытари и блудницы вперед вас идут в Царство Божие,

Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі податків та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».

ибо пришел к вам Иоанн путем праведности, и вы не поверили ему, а мытари и блудницы поверили ему; вы же, и видев это, не раскаялись после, чтобы поверить ему.

«Послухайте ще одну притчу. Був собі один чоловік, який посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.

Выслушайте другую притчу. Был некоторый хозяин дома, который насадил виноградник, обнес его оградой, выкопал в нем точило, построил башню и, отдав его виноградарям, отлучился.

Як настала пора, він послав слуг до виноградарів по свою частину врожаю.

Когда же приблизилось время плодов, он послал своих слуг к виноградарям взять свои плоды.

Але орендарі схопили їх: одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням.

Виноградари, схватив слуг его, иного избили, иного убили, а иного побили камнями.

Ще раз господар послав слуг своїх, та вже більше ніж уперше, але й з тими вчинили так само.

Опять послал он других слуг, больше прежнего; и с ними поступили так же.

Нарешті послав він до них свого сина, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”

Наконец послал он к ним своего сына, говоря: „Постыдятся сына моего“.

Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це — спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”

Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник; пойдем, убьем его и завладеем наследством его“.

Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.

И, схватив его, вывели вон из виноградника, и убили.

Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?»

Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он с этими виноградарями?»

Тоді головні священики й старійшини відповіли Ісусові: «Він, неодмінно, вб’є тих злих людей, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».

Говорят Ему: «Злодеев этих предаст злой смерти, а виноградник отдаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды во времена свои».

На те Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Писанні: „Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем. Так Господь зробив, та дивовижно це для нас”.

Иисус говорит им: «Неужели вы никогда не читали в Писании: „Камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла: это — от Господа и дивно в очах наших“?

Отже, кажу Я вам: Царство Боже буде відібране у вас, і здобудуть його люди, які живуть згідно з Царством Господнім.

Потому говорю вам, что отнимется от вас Царство Божие и дано будет народу, приносящему плоды его.

Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений». [65]

И тот, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит».

45-46 Почувши цю притчу, головні священики та фарисеї зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу, бо всі люди вважали Ісуса пророком.

И, услышав притчи Его, первосвященники и фарисеи поняли, что Он о них говорит,

« 20 глава 22 глава »