Матвія 21 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,

И когда приблизились к Иерусалиму и пришли в Виффагию, к горе Елеонской, тогда Иисус послал двух учеников,

до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

сказав им: «Пойдите в селение, которое прямо перед вами, и тотчас найдете ослицу привязанную и молодого осла с ней; отвязав, приведите ко Мне;

А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.

и если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте, что они надобны Господу; и тотчас пошлет их».

А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

Всё же это было, да сбудется реченное через пророка, который говорит:

„Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.

«Скажите дочери Сиона: „Се, Царь твой грядет к тебе, кроткий, сидя на ослице и молодом осле, сыне подъяремной“».

А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

Ученики пошли и поступили так, как повелел им Иисус:

Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.

привели ослицу и молодого осла и положили на них одежды свои, и Он сел поверх их.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.

Множество же народа постилали свои одежды на дороге, а другие резали ветви с деревьев и постилали на дороге;

А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“

народ же, шедший впереди и сопровождавший Его, восклицал: «Осанна Сыну Давидову! Благословен Грядущий во имя Господне! Осанна в вышних!»

А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“

И когда вошел Он в Иерусалим, весь город пришел в движение и говорил: «Кто Сей?»

А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“

Народ же говорил: «Это Иисус, пророк из Назарета галилейского».

Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.

И вошел Иисус в храм Божий, и выгнал всех продающих и покупающих в храме, и опрокинул столы менял и скамьи продающих голубей,

І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.

и говорил им: «Написано: „Дом Мой домом молитвы наречется“, а вы сделали его вертепом разбойников».

I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.

И приступили к Нему в храме слепые и хромые, и Он исцелил их.

А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,

Первосвященники же и книжники, увидев чудеса, которые Он сотворил, и детей, восклицающих в храме и говорящих: «Осанна Сыну Давидову!», — вознегодовали

та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?

и сказали Ему: «Слышишь ли, что они говорят?» Иисус же говорит им: «Да! Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей Ты устроил хвалу“?»

І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.

И, оставив их, вышел из города в Вифанию и провел там ночь.

А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

Поутру же, возвращаяcь в город, проголодался;

І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.

и, увидев при дороге одну смоковницу, подошел к ней, и, ничего не найдя на ней, кроме одних листьев, говорит ей: «Да не будет же впредь от тебя плода вовек». И смоковница тотчас засохла.

А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“

Увидев это, ученики удивились и говорили: «Как это тотчас засохла смоковница?»

Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!

Иисус же сказал им в ответ: «Истинно говорю вам: если будете иметь веру и не усомнитесь, не только сделаете то, что сделано со смоковницей, но если и горе этой скажете: „Поднимись и ввергнись в море“, — будет;

І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.

и всё, чего ни попросите в молитве с верою, получите».

А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“

И когда пришел Он в храм и учил, приступили к Нему первосвященники и старейшины народа и сказали: «Какой властью Ты это делаешь? И кто Тебе дал такую власть?»

Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.

Иисус сказал им в ответ: «Спрошу и Я вас об одном; если о том скажете Мне, то и Я вам скажу, какою властью это делаю.

Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“

Крещение Иоанново откуда было: с небес или от людей?» Они же рассуждали между собою: «Если скажем: „С небес“, — то Он скажет нам: „Почему же вы не поверили ему?“

А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.

А если сказать: „От людей“, — боимся народа, ибо все почитают Иоанна за пророка».

І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.

И сказали в ответ Иисусу: «Не знаем». Сказал им и Он: «И Я вам не скажу, какою властью это делаю.

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

А как вам кажется? У одного человека было два сына; и он, подойдя к первому, сказал: „Сын! Пойди и работай сегодня в винограднике моем“.

А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

Но он сказал в ответ: „Не хочу“. А после, раскаявшись, пошел.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

И, подойдя к другому, он сказал то же. Этот сказал в ответ: „Иду, господин“, — и не пошел.

Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

Который из двух исполнил волю отца?» Говорят Ему: «Первый». Иисус говорит им: «Истинно говорю вам, что мытари и блудницы вперед вас идут в Царство Божие,

Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.

ибо пришел к вам Иоанн путем праведности, и вы не поверили ему, а мытари и блудницы поверили ему; вы же, и видев это, не раскаялись после, чтобы поверить ему.

Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

Выслушайте другую притчу. Был некоторый хозяин дома, который насадил виноградник, обнес его оградой, выкопал в нем точило, построил башню и, отдав его виноградарям, отлучился.

Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

Когда же приблизилось время плодов, он послал своих слуг к виноградарям взять свои плоды.

Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

Виноградари, схватив слуг его, иного избили, иного убили, а иного побили камнями.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

Опять послал он других слуг, больше прежнего; и с ними поступили так же.

Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

Наконец послал он к ним своего сына, говоря: „Постыдятся сына моего“.

Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник; пойдем, убьем его и завладеем наследством его“.

І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

И, схватив его, вывели вон из виноградника, и убили.

Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он с этими виноградарями?»

Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

Говорят Ему: «Злодеев этих предаст злой смерти, а виноградник отдаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды во времена свои».

Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“

Иисус говорит им: «Неужели вы никогда не читали в Писании: „Камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла: это — от Господа и дивно в очах наших“?

Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.

Потому говорю вам, что отнимется от вас Царство Божие и дано будет народу, приносящему плоды его.

І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.

И тот, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит».

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

И, услышав притчи Его, первосвященники и фарисеи поняли, что Он о них говорит,

І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

и намеревались схватить Его, но побоялись народа, потому что Его почитали за пророка.

« 20 глава 22 глава »