Матвія 25 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.

Тогда подобно будет Царство Небесное десяти девам, которые, взяв светильники свои, вышли навстречу жениху.

П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.

Из них пять было мудрых и пять неразумных.

Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.

Неразумные, взяв светильники свои, не взяли с собой масла.

А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.

Мудрые же вместе со светильниками своими взяли масла в сосудах своих.

А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.

И как жених замедлил, то задремали все и уснули.

А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“

Но в полночь раздался крик: „Вот жених идет, выходите навстречу ему“.

Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.

Тогда встали все девы те и поправили светильники свои.

Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.

Неразумные же сказали мудрым: „Дайте нам вашего масла, потому что светильники наши гаснут“.

Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.

А мудрые отвечали: „Чтобы не случилось недостатка и у нас, и у вас, пойдите лучше к продающим и купите себе“.

І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.

Когда же пошли они покупать, пришел жених, и готовые вошли с ним на брачный пир, и двери затворились.

А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“

После приходят и прочие девы и говорят: „Господи! Господи! Отвори нам“.

Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“

Он же сказал им в ответ: „Истинно говорю вам: не знаю вас“.

Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!

Итак, бодрствуйте, потому что не знаете ни дня, ни часа, в который придет Сын Человеческий.

Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

Ибо Он поступит, как человек, который, отправляясь в чужую страну, призвал рабов своих и поручил им имение свое.

І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.

И одному дал он пять талантов, другому — два, иному — один: каждому по его силе. И тотчас отправился.

А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.

Получивший пять талантов пошел, употребил их в дело и приобрел другие пять талантов;

Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.

точно так же и получивший два таланта приобрел другие два;

А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.

получивший же один талант пошел и закопал его в землю и скрыл серебро господина своего.

По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

По долгом времени приходит господин рабов тех и требует у них отчета.

І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.

И, подойдя, получивший пять талантов принес другие пять талантов и говорит: „Господин! Пять талантов ты дал мне; вот другие пять талантов я приобрел на них“.

Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“

Господин его сказал ему: „Хорошо, добрый и верный раб! В малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего“.

Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“.

Подошел также и получивший два таланта и сказал: „Господин! Два таланта ты дал мне; вот другие два таланта я приобрел на них“.

Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“

Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав.

Подошел и получивший один талант и сказал: „Господин! Я знал тебя, что ты человек жестокий, жнешь, где не сеял, и собираешь, где не рассыпал,

І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“.

и, убоявшись, пошел и скрыл талант твой в земле; вот тебе твое“.

І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав?

Господин же его сказал ему в ответ: „Лукавый раб и ленивый! Ты знал, что я жну, где не сеял, и собираю, где не рассыпал;

Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє.

поэтому надлежало тебе отдать серебро мое торгующим, и я, придя, получил бы мое с прибылью.

Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має.

Итак, возьмите у него талант и дайте имеющему десять талантов,

Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.

ибо всякому имеющему дастся и приумножится, а у неимеющего отнимется и то, что имеет;

А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!

а негодного раба выбросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов“». Сказав это, возгласил: «Кто имеет уши слышать, да слышит!

Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

Когда же придет Сын Человеческий во славе Своей и все святые ангелы с Ним, тогда сядет на престоле славы Своей,

І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів.

и соберутся пред Ним все народы; и отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов;

І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч.

и поставит овец по правую Свою сторону, а козлов — по левую.

Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу.

Тогда скажет Царь тем, которые по правую сторону Его: „Придите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира:

Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.

ибо алкал Я, и вы дали Мне есть; жаждал, и вы напоили Меня; был странником, и вы приняли Меня;

Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“.

был наг, и вы одели Меня; был болен, и вы посетили Меня; в темнице был, и вы пришли ко Мне“.

Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?

Тогда праведники скажут Ему в ответ: „Господи! Когда мы видели Тебя алчущим и накормили? Или жаждущим — и напоили?

Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли?

Когда мы видели Тебя странником и приняли? Или нагим — и одели?

Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“

Когда мы видели Тебя больным или в темнице и пришли к Тебе?“

Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.

И Царь скажет им в ответ: „Истинно говорю вам: так как вы сделали это одному из этих братьев Моих меньших, то сделали Мне“.

Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний.

Тогда скажет и тем, которые по левую сторону: „Идите от Меня, проклятые, в огонь вечный, уготованный дьяволу и ангелам его:

Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене,

ибо алкал Я, и вы не дали Мне есть; жаждал, и вы не напоили Меня;

мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“.

был странником, и не приняли Меня; был наг, и не одели Меня; болен и в темнице, и не посетили Меня“.

Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“

Тогда и они скажут Ему в ответ: „Господи! Когда мы видели Тебя алчущим, или жаждущим, или странником, или нагим, или больным, или в темнице и не послужили Тебе?“

Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“

Тогда скажет им в ответ: „Истинно говорю вам: так как вы не сделали этого одному из этих меньших, то не сделали Мне“.

І ці пі́дуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя“.

И пойдут эти в муку вечную, а праведники — в жизнь вечную».

« 24 глава 26 глава »