Матвія 27 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

Вранці наступного дня всі головні священики разом зі старійшинами зустрілися й приняли рішення вбити Ісуса.

Когда же настало утро, все первосвященники и старейшины народа имели совещание об Иисусе, чтобы предать Его смерти;

Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Його до рук Пилата.

и, связав Его, отвели и предали Его Понтию Пилату, правителю.

На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам.

Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, и раскаявшись, возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,

Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того? — відповіли йому. — Це твоя справа!»

говоря: «Согрешил я, предав кровь невинную». Они же сказали ему: «Что нам до того? Смотри сам».

І він кинув ті срібні гроші у Храмі, пішов і повісився.

И, бросив сребреники в храме, он вышел, пошел и удавился.

Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров».

Первосвященники, взяв сребреники, сказали: «Непозволительно положить их в сокровищницу храмовую, потому что это цена крови».

Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців.

Сделав же совещание, купили на них землю горшечника для погребения странников;

Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем.

поэтому и называется земля та землею крови до сего дня.

9-10 Так збулися слова пророка Єремії:«І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля, й віддали їх за Гончарне поле, як Господь указав мені на те». [87]

Тогда сбылось реченное через пророка Иеремию, который говорит: «И взяли тридцать сребреников — цену Оцененного, Которого оценили сыны Израиля, —

и дали их за землю горшечника, как сказал мне Господь».

Коли Ісус представ перед прокуратором, Пилат спитав Його: «Ти — Цар юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

Иисус же предстал перед правителем. И спросил Его правитель: «Ты — Царь иудейский?» Иисус сказал ему: «Ты говоришь».

А коли головні священики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Ісуса, Він не вимовив жодного слова.

И когда обвиняли Его первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.

Тоді Пилат знову спитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?»

Тогда говорит Ему Пилат: «Не слышишь, сколько свидетельствуют против Тебя?»

Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.

И не отвечал ему ни на одно слово, так что правитель весьма дивился.

Кожного року, під час Пасхи, Пилат, за звичаєм, відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.

На праздник же Пасхи правитель имел обычай отпускать народу одного узника, которого хотели.

На той час у в’язниці сидів відомий злочинець на ім’я Варавва.[88]

Был тогда у них известный узник, называемый Варавва.

Тож, коли зібрався натовп, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас: Варавву чи Ісуса, Який зветься Христом?»

Итак, когда собрались они, сказал им Пилат: «Кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву или Иисуса, называемого Христом?»

Пилат знав, що головні священики і старійшини віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.

Ибо знал, что предали Его из зависти.

Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день».

Между тем как сидел он на судейском месте, жена его послала ему сказать: «Не делай ничего Праведнику Сему, потому что я ныне во сне много пострадала за Него».

Але головні священики й старійшини підбурювали натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити Ісуса до страти.

Но первосвященники и старейшины возбудили народ просить Варавву, а Иисуса погубить.

І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?» Ті відповіли: «Варавву!»

Тогда правитель спросил их: «Кого из двух хотите, чтобы я отпустил вам?» Они сказали: «Варавву».

Тоді знову Пилат звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?» У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»

Пилат говорит им: «Что же я сделаю Иисусу, называемому Христом?» Говорят ему все: «Да будет распят!»

«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»

Правитель сказал: «Какое же зло сделал Он?» Но они еще сильнее кричали: «Да будет распят!»

Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки [89] перед народом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!»

Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды, и умыл руки перед народом, и сказал: «Невиновен я в крови Праведника Сего; смотрите вы».

У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!»

И, отвечая, весь народ сказал: «Кровь Его на нас и на детях наших».

І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.

Тогда отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.

Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель, і там зібрався цілий відділ [90] солдат навколо Нього.

Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали на Него весь полк

28-29 Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряницю, на голову Йому сплели терновий вінок, а в праву руку дали ціпок. Впавши перед Ісусом на коліна, почали глузувати з Нього: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»

и, раздев Его, надели на Него багряницу;

и, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову и дали Ему в правую руку трость; и, становясь пред Ним на колени, насмехались над Ним, говоря: «Радуйся, Царь иудейский!»

Потім воїни забрали у Ісуса ціпок, та били Його тим ціпком по голові й плювали на Нього.

И плевали на Него, и, взяв трость, били Его по голове.

А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.

И когда насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, и одели Его в одежды Его, и повели Его на распятие.

Виходячи з міста, солдати зустріли одного киринеянина на ім’я Симон і примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.

Выходя, они встретили одного киринейца по имени Симон; этого заставили нести крест Его.

Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),

И, придя на место, называемое Голгофа, что значит Лобное место,

то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю.[91] Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.

дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить.

35-36 Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, а потім посідали там стерегти Його.

Распявшие же Его делили одежды его, бросая жребий;

и, сидя, стерегли Его там;

На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦЕ ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».

и поставили над головой Его надпись, означающую вину Его: «Это Иисус, Царь иудейский».

Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє розбійників: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.

Тогда распяты с Ним два разбойника: один по правую сторону, а другой по левую.

39-40 Проходячи повз, люди лихословили і збиткувалися з Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і відбудувати знов його за три дні. Тож врятуй хоча б Себе Самого! Якщо Ти насправді Син Божий, то зійди з хреста!»

Проходящие же злословили Его, кивая головами своими

и говоря: «Разрушающий храм и в три дня Созидающий! Спаси Себя Самого; если Ты Сын Божий, сойди с креста».

Головні священики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи:

Подобно и первосвященники с книжниками, и старейшинами, и фарисеями, насмехаясь, говорили:

«Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Царем ізраїльським, то нехай Він зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього.

«Других спасал, а Себя Самого не может спасти! Если Он Царь Израилев, пусть теперь сойдет с креста, и уверуем в Него;

Він вірить у Господа, тож нехай Всевишній зараз врятує Його, якщо Господь Його вподобав. Бо ж Він Сам сказав: «Я — Син Божий».

уповал на Бога; пусть теперь избавит Его, если Он угоден Ему. Ибо Он сказал: „Я Божий Сын“».

І навіть двоє злочинців, які були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також ображали Його.

Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.

Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.

От шестого же часа тьма была по всей земле до часа девятого;

Біля третьої Ісус голосно закричав: «Елі, Елі, лема савахтані?» Що означає «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»

а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: «Или, Или! Лама савахфани?» — то есть: «Боже Мой, Боже Мой! Для чего Ты Меня оставил?»

Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Він кличе Іллю!» [92]

Некоторые из стоявших там, слыша это, говорили: «Илию зовет Он».

Один чоловік швидко побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися.

И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить;

А інші казали: «Залиш Його! Подивимося, чи прийде Ілля Його рятувати».

а другие говорили: «Постой, посмотрим, придет ли Илия спасти Его».

Ісус іще раз голосно скрикнув і помер.[93]

Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух.

Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу — й здригнулася земля, і скелі розкололися.

И вот, завеса в храме разодралась надвое — сверху донизу; и земля потряслась; и камни расселись;

І склепи відкрилися, й багато померлих людей Божих воскресло.

и гробы отверзлись; и многие тела усопших святых воскресли,

І вийшовши зі своїх гробниць після Ісусового воскресіння, вони пішли до святого міста Єрусалиму і явилися багатьом людям.

и, выйдя из гробов по воскресении Его, вошли во святой град, и явились многим.

Коли центуріон і всі ті, хто стерегли з ним разом тіло Ісуса, побачили землетрус і все, що сталося, вони дуже перелякалися й мовили: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»

Сотник же и те, которые с ним стерегли Иисуса, видя землетрясение и все происшедшее, устрашились весьма и говорили: «Воистину Он был Сын Божий».

Багато жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Вони супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї й піклувалися про Нього.

Там также были и смотрели издали многие женщины, которые следовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;

Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова і Йосипа, та мати Якова і Іоана.[94]

между ними были Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведея.

Коли настав вечір, прийшов один багач з Ариматеї на ймення Йосип, який теж був учнем Ісуса.

Когда же настал вечер, пришел богатый человек из Аримафеи по имени Иосиф, который также учился у Иисуса.

З’явившись до Пилата, він попросив віддати йому тіло Ісусове. Тож Пилат наказав воїнам віддати Його Йосипові.

Он, придя к Пилату, просил тело Иисуса. Тогда Пилат приказал отдать тело.

59-60 Йосип узяв тіло й, загорнувши у чисте лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, що сам вирубав у скелі. Потім, прикотивши величезного каменя, він затулив ним вхід до склепу і пішов звідти.

И, взяв тело, Иосиф обвил его чистой плащаницей

и положил его в новой своей гробнице, которую высек он в скале; и, привалив большой камень к двери гробницы, удалился.

Марія Маґдалена та інша Марія залишилися сидіти біля гробниці.

Были же там Мария Магдалина и другая Мария, которые сидели против гробницы.

Наступного дня після п’ятниці головні священики й фарисеї зустрілися з Пилатом.

На другой день, который следует за пятницей, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату

Вони мовили до прокуратора: «Шановний, ми пригадали, що Той обманщик, ще коли був живий, сказав: „Я воскресну з мертвих через три дні”.

и говорили: «Господин! Мы вспомнили, что обманщик тот, еще будучи в живых, сказал: „После трех дней воскресну“.

Віддай наказ, щоб добре стерегли гробницю, поки не настане третій день, щоб Його учні не могли прийти й викрасти тіло, а тоді казати всім: „Він воскрес із мертвих”. Бо цей останній обман буде ще гірший від першого».

Итак, прикажи охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики Его, придя ночью, не украли Его и не сказали народу: „Воскрес из мертвых“; и будет последний обман хуже первого».

Тоді Пилат відповів: «Ви можете взяти вартових. Ідіть і охороняйте, як знаєте».

Пилат сказал им: «Имеете стражу; пойдите охраняйте, как знаете».

Тож вони пішли стерегти гробницю та запечатали вхід, й залишили коло нього воїнів.

Они пошли, и поставили у гробницы стражу, и приложили к камню печать.

« 26 глава 28 глава »