Евреям 11 глава

Послание к Евреям святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Хоменка

А вера кладет твердым основанием надежду и являет незримое.

Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих.

И об этом свидетельствуют герои древности.

Через неї предки були добре засвідчені.

Вера дает нам познать, как одним Божьим словом сотворены миры, и всё наблюдаемое возникло из незримого.

Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.

Это вера позволила Авелю принести Богу жертву лучше, чем у Каина — и вера свидетельствует о его праведности. Сам Бог дал это свидетельство, приняв его дары — и благодаря вере Авель говорит даже после смерти.

Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.

Это вера дала Еноху покинуть этот мир прежде, чем он встретил смерть, — его не стало, потому что его взял Бог. И еще прежде того было дано свидетельство, что он угоден Богу.

Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові.

А без веры невозможно Ему угодить: кто прибегает к Нему, должен верить, что Он существует и вознаграждает тех, кто ищет Его.

Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають.

Это вера позволила Ною получить предупреждение о том, что еще не было видно, и потому он с благоговением приготовил ковчег для спасения всей своей семьи. Вера позволила ему осудить весь мир и унаследовать ту праведность, которая приходит от веры.

Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.

Это вера дала Аврааму послушаться Божьего призвания и отправиться туда, где должен был получить удел в наследство — он и вышел в путь, не зная, куда идет.

Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде.

Благодаря вере, он поселился в обещанной земле, тогда чужой для него, и жил в шатрах вместе с Исааком и Иаковом, наследниками того же обещания —

Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці.

он ожидал, когда Бог как создатель и архитектор построит на твердом основании город.

Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.

Это вера позволила принять его семя Сарре, которая прежде была бесплодна и вышла из детородного возраста — ведь она знала, что обещание дал Тот, Кто верен Своему слову.

Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.

И потому от одного Авраама, хоть и умерла его мужская сила, произошло несчетное множество потомков, как звезд на небе или песчинок на берегу морском.

Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.

Все они умерли, сохраняя веру, хотя сами еще не получили обещанных благ. Они лишь смотрели на них издали и приветствовали, и так признавали, что по этой земле они странствуют, как бродяги.

У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».

Кто называет себя странником, показывает, что ищет родину.

А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини.

И если бы они имели в виду страну, из которой вышли, то могли бы в нее вернуться.

І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися.

Нет, они стремятся к лучшей, небесной родине. Потому Бог не стыдится их, а называет Себя их Богом — ведь Он приготовил для них Город.

Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.

Это вера позволила Аврааму, когда он проходил испытание, принести в жертву Исаака — да, он принес единородного сына, того самого, кто должен был унаследовать Божьи обещания.

Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,

Ведь это о нем было сказано: «потомством твоим будут называться дети Исаака».

до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,

Он считал, что Бог может и из мертвых воскресить — образно говоря, так оно и вышло.

думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.

Вера дала Исааку благословить Иакова и Исава и так предсказать будущее.

Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.

Вера позволила Иакову перед смертью благословить обоих сыновей Иосифа и «поклониться, опершись на жезл».

Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.

Вера позволила Иосифу в конце жизни рассказать сынам Израиля об Исходе и распорядиться, как поступить с его костями.

Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.

Вера заставила родителей Моисея скрывать его три месяца после рождения: они заметили его красоту и не испугались повеления фараона.

Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.

Вера не позволила Моисею, когда он вырос, называться сыном фараоновой дочери:

Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;

он предпочел страдать вместе с Божьим народом, а не наслаждаться греховной временной жизнью.

волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,

Быть униженным, как Христос, он считал бо́льшим богатством, чем все сокровища Египта — ведь он смотрел на конечное воздаяние.

бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.

Вера дала ему оставить Египет, не боясь царского гнева — он все терпел, словно бы видя Незримого.

Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.

Вера позволила ему совершить Пасху и пролить кровь, чтобы ангел-губитель не коснулся израильских первенцев.

Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.

Вера дала им перейти Красное море словно посуху, а когда то же попытались сделать египтяне, они утонули.

Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.

Вера призвала их семь дней обходить стены Иерихона — и стены рухнули.

Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.

Вера побудила блудницу Раав принять с миром лазутчиков — и поэтому она не погибла вместе с неверными.

Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.

Что мне к этому добавить? Не хватит времени рассказывать о Гедеоне, Вараке, Самсоне, Иеффае, Давиде и Самуиле, и о пророках.

І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,

Своей верой они покоряли царства, вершили справедливость, шли навстречу обещанному, закрывали пасти львам,

що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,

гасили мощное пламя, спасались от хищного меча, в слабости обретали силу, на войне становились крепки и обращали вражьи воинства вспять,

силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.

а женщины получали своих умерших близких воскресшими. Некоторые из них не согласились на освобождение от плена и были замучены — они предпочли земной жизни лучшую, после воскресения.

Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.

Другие испытали насмешки и побои, даже цепи и тюрьмы,

Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці;

их побивали камнями, перепиливали или убивали мечом, они бродили в овечьих и козьих шкурах, среди лишений, бедствий и страданий.

їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;

Те, кого весь мир не был достоин, скитались по пустыням и горам, по пещерам и ущельям земным!

вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.

Да, есть свидетельство об их вере — но обещанного все они так и не получили.

І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,

Дело в том, что Бог и нам предназначил лучшую долю: они должны достигнуть вместе с нами совершенства!

бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.

« 10 глава 12 глава »