От Марка 4 глава

Евангелие от Марка
Синодальный перевод → Сучасний переклад

И опять начал учить при море; и собралось к Нему множество народа, так что Он вошёл в лодку и сидел на море, а весь народ был на земле, у моря.

Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

И учил их притчами много, и в учении Своём говорил им:

Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

слушайте: вот, вышел сеятель сеять;

Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти.

и, когда сеял, случилось, что иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то.

Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.

Иное упало на каменистое место, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока;

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,

когда же взошло солнце, увяло и, как не имело корня, засохло.

та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

Иное упало в терние, и терние выросло, и заглушило семя, и оно не дало плода.

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.

И иное упало на добрую землю и дало плод, который взошёл и вырос, и принесло иное тридцать, иное шестьдесят, и иное сто.

Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».

И сказал им: кто имеет уши слышать, да слышит!

Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Когда же остался без народа, окружающие Его, вместе с двенадцатью, спросили Его о притче.

Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.

И сказал им: вам дано знать тайны Царствия Божия, а тем внешним всё бывает в притчах;

11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах: бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».

так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют, да не обратятся, и прощены будут им грехи.

И говорит им: не понимаете этой притчи? Как же вам уразуметь все притчи?

Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?

Сеятель слово сеет.

Сіяч сіє Слово Боже в людях.

Посеянное при дороге означает тех, в которых сеется слово, но к которым, когда услышат, тотчас приходит сатана и похищает слово, посеянное в сердцах их.

Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

Подобным образом и посеянное на каменистом месте означает тех, которые, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,

Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.

но не имеют в себе корня и непостоянны; потом, когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняются.

Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

Посеянное в тернии означает слышащих слово,

18-19 Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]

но в которых заботы века сего, обольщение богатством и другие пожелания, входя в них, заглушают слово, и оно бывает без плода.

А посеянное на доброй земле означает тех, которые слушают слово и принимают, и приносят плод, один в тридцать, другой в шестьдесят, иной во сто крат.

Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».

И сказал им: для того ли приносится свеча, чтобы поставить её под сосуд или под кровать? не для того ли, чтобы поставить её на подсвечнике?

І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.

Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаённого, что не вышло бы наружу.

Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.

Если кто имеет уши слышать, да слышит!

Той, хто має вуха, нехай почує!»

И сказал им: замечайте, что слышите: какою мерою мерите, такою отмерено будет вам и прибавлено будет вам, слушающим.

І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.

Ибо кто имеет, тому дано будет, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет.

Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».

И сказал: Царствие Божие подобно тому, как если человек бросит семя в землю,

Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.

и спит, и встаёт ночью и днём; и как семя всходит и растёт, не знает он,

Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.

ибо земля сама собою производит сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе.

Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.

Когда же созреет плод, немедленно посылает серп, потому что настала жатва.

Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».

И сказал: чему уподобим Царствие Божие? или какою притчею изобразим его?

Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?

Оно — как зерно горчичное, которое, когда сеется в землю, есть меньше всех семян на земле;

Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.

а когда посеяно, всходит и становится больше всех злаков, и пускает большие ветви, так что под тенью его могут укрываться птицы небесные.

Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».

И таковыми многими притчами проповедовал им слово, сколько они могли слышать.

Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.

Без притчи же не говорил им, а ученикам наедине изъяснял всё.

Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.

Вечером того дня сказал им: переправимся на ту сторону.

Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»

И они, отпустив народ, взяли Его с собою, как Он был в лодке; с Ним были и другие лодки.

Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.

И поднялась великая буря; волны били в лодку, так что она уже наполнялась водою.

Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.

А Он спал на корме на возглавии. Его будят и говорят Ему: Учитель! неужели Тебе нужды нет, что мы погибаем?

Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»

И, встав, Он запретил ветру и сказал морю: умолкни, перестань. И ветер утих, и сделалась великая тишина.

Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.

И сказал им: что вы так боязливы? как у вас нет веры?

І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»

И убоялись страхом великим и говорили между собою: кто же Сей, что и ветер и море повинуются Ему?

Але вони були страшенно налякані й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

« 3 глава 5 глава »