По Марку 12 глава

Евангелие по Марку
Открытый перевод → Сучасний переклад

Затем Он начал говорить с ними в притчах: «Один человек разбил виноградник, обнес его оградой, вырыл яму для виноградного чана, построил башню, отдал виноградник внаем земледельцам и уехал из той страны.

Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.

В условленное время он послал к земледельцам раба, чтобы он забрал у них часть урожая.

Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.

А они схватили его, избили и отослали обратно с пустыми руками.

Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим.

Тогда он послал к ним другого раба. Они разбили ему голову и прогнали с позором.

Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.

Он еще одного послал, и они убили его. Затем он посылал много других рабов, но они одних избивали, а других убивали.

Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.

А у него был еще единственный, любимый сын. Он послал его к ним последним, подумав: «Сына они послушаются».

З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”

А земледельцы договорились между собой: «Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!»

Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”

Они схватили его, убили и выбросили из виноградника.

Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.

Что же сделает хозяин виноградника? Он придет и предаст земледельцев смерти, а виноградник отдаст другим.

То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим.

Разве вы не читали в Писании: «Камень, который отвергли строители, оказался во главе угла!

Хіба не читали ви у Святому Писанні: „Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем.

Это деяние Господа, изумительное для наших глаз».

Так Господь зробив, та дивовижно це для нас”».

Они хотели схватить Его, но побоялись народа. Ведь они поняли, что эту притчу Он рассказал о них. Поэтому они оставили Его и ушли.

Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.

К Нему подослали фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.

Згодом, юдейські лідери підіслали до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби зловити Його на слові.

Они пришли и сказали Ему: — Учитель! Мы знаем, что Ты человек прямой и тебя не заботит, что о Тебе скажут другие. Ты не стремишься понравиться людям, а прямо учишь о пути, угодном Богу. Позволительно ли платить налог цезарю или нет? Платить нам или не платить?

Ті підійшли до Ісуса й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. Тож скажи нам, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи ні?»

А Он, видя их неискренность, сказал им: — Что вы Меня испытываете? Покажите Мне денарий.

Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього».

Они принесли ему денарий. А он спросил: — Чье здесь изображение и имя? Они сказали ему: — Цезаря.

Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».

Тогда Иисус сказал им: — Верните цезарю цезарево, а Божье верните Богу! Они были крайне изумлены Его словами.

Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені.

К Нему пришли саддукеи, которые считают, что нет воскресения. Они спросили:

Згодом, декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:

— Учитель! Моисей написал для нас: «Если у кого-нибудь брат умрет бездетным и оставит вдову, пусть он возьмет эту женщину и продолжит род брата».

«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[36]

Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив потомства.

От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.

На вдове женился второй брат и умер, не оставив потомства. И с третьим случилось то же самое.

Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. Те ж саме трапилося й з третім братом.

И так все семь не оставили потомства. После всех них умерла и эта женщина.

Усі семеро мали шлюб з тією жінкою, але всі вони померли, не залишивши дітей. Останньою померла жінка.

По воскресении кому из них она будет женой? Ведь все семеро были женаты на ней.

Отже, в майбутньому житті, після воскресіння з мертвих, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»

Иисус сказал им: — Так вот из-за чего вы заблуждаетесь?! Вы не знаете ни Писаний, ни Божьей силы.

Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.

Когда люди воскреснут из мертвых, они не будут жениться и выходить замуж, а будут жить как ангелы на небесах.

Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.

А о том, что мертвые воскресают, разве вы не читали в книге Моисея место о терновнике? Там Бог сказал Моисею: «Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова»!

А щодо воскресіння з мертвих, то хіба не читали ви в книзі Мойсеєвій, де йдеться про палаючий кущ [37]? Бог сказав Мойсеєві: „Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”.

Он Бог не мертвецов, а живых! Вы сильно заблуждаетесь.

Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Тож усі вони — живі. Саме тому ви, саддукеї, глибоко помиляєтесь».

Один книжник, подойдя и услышав, как они спорили и как хорошо Он ответил им, спросил у Него: — Какая Заповедь самая главная?

Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмоляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»

Иисус ответил: — Вот главная Заповедь: «Слушай, Израиль! Наш Бог — Господь, Господь — единственный Бог!

Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш — єдиний Бог.

Ты должен любить Господа, своего Бога, всем сердцем, и всей душой, и всем разумом, и всеми силами».

Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”.

А вот вторая Заповедь: «Ты должен любить ближнего как себя». Нет Заповедей важнее, чем эти.

Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього [38] свого, як себе самого”. Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».

Книжник сказал Ему: — Прекрасно, учитель! Ты сказал правду: «Он один, и нет другого Бога, кроме Него».

І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній — єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього.

И «любить Его всем сердцем, и всеми мыслями, и всеми силами», и «любить ближнего как себя» — важнее всех всесожжений и других жертв.

Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого, — усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».

Иисус, видя, как разумно он ответил, сказал ему: — Ты недалек от Божьего Царства! И больше никто не отваживался задавать Ему вопросы.

Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.

Иисус обратился к народу, продолжая учить в Храме: — Почему книжники говорят, что Помазанник должен быть сыном Давида?

Навчаючи у Храмі, Ісус говорив: «Чому книжники стверджують, що Христос — Син Давидів?

Ведь Давид сказал, побуждаемый Святым Духом: «Господь сказал моему господину: сиди по правую руку от Меня, а Я повергну Твоих врагов Тебе под ноги».

Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав: „Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [39]””.

Давид называет Помазанника своим господином. Так как же Помазанник может быть сыном Давида? Большая толпа охотно слушала Его.

Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?» Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.

Он учил их: «Остерегайтесь книжников, которые любят расхаживать в праздничных одеждах, и принимать приветствия на площадях,

38-39 Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.

и в синагогах сидеть впереди, и на пирах возлежать на почетных местах.

Это они прибирают к рукам имущество вдов и долго молятся напоказ. Их ждет очень большое наказание».

А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».

Он сел перед сокровищницей и смотрел, как народ бросает в неё монеты. Подходило много богачей, и они бросали помногу.

Ісус сів біля жертовної скриньки у Храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми.

И тут подошла одна бедная вдова и положила два лептона, что составляет один квадрант.

Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети.

Он подозвал учеников и сказал: — Амен, Я говорю вам: эта бедная вдова положила больше всех, бросавших в сокровищницу.

Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди.

Ведь все отдавали то, что им было не нужно, а она отдала то, в чем нуждалась сама, — всё, что у неё было, всё свое достояние.

Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».

« 11 глава 13 глава »