По Марку 6 глава

Евангелие по Марку
Открытый перевод → Сучасний переклад

Оттуда Он отправился к Себе на родину, и за Ним следовали ученики.

Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним.

Когда наступила суббота, Он стал учить в синагоге, и многие, слушая, поражались и говорили: — Откуда у него это? Кто дал ему эту мудрость? И что это за силы такие, что действуют через него?

Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його?

Разве он не плотник, не сын Марии и брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не его сестры живут здесь, рядом с нами? И они отвернулись от Него.

Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його.

А Иисус сказал им: — Нигде не презирают пророка, а только на его родине, среди его родственников и в его доме.

То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі».

Он не мог проявить там силу, только нескольких больных излечил, возложив на них руки.

І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх.

И Он изумлялся их неверию. И, обходя окрестные деревни, Он учил.

Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ.

Созвав к себе Двенадцать, Он стал посылать их по двое и давать им власть над нечистыми духами.

Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів.

Он велел им: «В дорогу берите только посох. Вам не нужно ни хлеба, ни котомки, ни денег в поясе!

І наказав їм Ісус: «Нічого не беріте з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей.

Но ступайте, обувшись в сандалии, и не берите с собой двух рубах!»

Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас.

Он сказал им: «Если на новом месте вы войдете в дом, то в нём и живите, пока не покинете это место.

І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.

А если где-нибудь вас не примут и не будут слушать, то, уходя оттуда, отряхните землю с подошв как свидетельство против них».

А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших,[14] як попередження проти тих людей».

Отправившись в путь, они возвещали обращение.

І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх.

Они изгнали много демонов, помазали оливковым маслом многих больных и излечили их.

Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою [15] і зціляли їх.

Между тем молва об Иисусе дошла до царя Ирода, ибо имя Иисуса стало известным и люди говорили о Нём: «Это Иоанн Омывающий. Он воскрес, и поэтому в нём действуют силы».

Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».

Некоторые считали, что это Илия, другие говорили: «Он пророк — как прежние пророки».

Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи».

А Ирод, услышав об этом, сказал: «Это воскрес Иоанн, которого я обезглавил!»

Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».

Ведь Ирод велел схватить Иоанна, заковать и посадить в тюрьму из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, ибо Ирод женился на ней,

Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.

хотя Иоанн говорил Ироду: «Тебе не позволено иметь жену брата!»

Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого».

Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его, но не могла,

19-20 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.

потому что Ирод боялся Иоанна, зная его как человека справедливого и святого, и оберегал его. Слушая Иоанна, он не умел возразить, однако слушал его охотно.

Удобный случай представился, когда Ирод в день своего рождения устроил пир для придворных, военачальников и галилейской знати.

Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї.

К ним вышла дочь Иродиады и танцевала. Она понравилась Ироду и возлежавшим с ним на пиру. Царь сказал девушке: — Проси у меня всё, что захочешь, и я дам тебе.

Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі».

И он поклялся ей: — Дам тебе всё, что ни попросишь, хоть полцарства моего!

І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!»

Девушка вышла и спросила у матери: — Чего мне просить? А та сказала: — Голову Иоанна Омывающего!

Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».

Поспешно вернувшись к царю, девушка попросила его: — Хочу, чтобы ты сейчас же на блюде дал мне голову Иоанна Омывающего!

Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».

Царь опечалился, но из-за клятв, произнесенных перед гостями, не решился отказать ей.

Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити.

Он тотчас послал палача, приказав ему принести голову Иоанна. Палач обезглавил Иоанна в тюрьме,

27-28 Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері.

принес голову на блюде и отдал её девушке, а девушка — матери.

Ученики Иоанна, услышав об этом, пришли, забрали его тело и положили в гробницу.

Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.

Между тем апостолы вернулись к Иисусу и рассказали Ему обо всём, что они делали и чему учили.

Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили.

Он сказал им: — Отправляйтесь одни в безлюдное место и отдохните немного. Ибо много народу приходило и уходило, так что у них даже не было времени поесть.

Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».

И они одни отправились в лодке в безлюдное место.

От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця.

Но все увидели, как они уходят, и многие поняли куда, и посуху из всех городов поспешили в то место, и добрались туда раньше, чем они.

Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли.

Выйдя из лодки, Иисус увидел большую толпу, и сжалился над людьми, ибо они были как овцы без пастуха, и долго учил их.

Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.

Когда время было уже позднее, ученики подошли к Иисусу и сказали Ему: — Место здесь безлюдное, и час уже поздний.

День хилився до надвечір’я. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно.

Отпусти их, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и купили себе поесть.

Відпусти людей, щоб вони змогли піти по довколишніх селах і хуторах, та придбати собі якоїсь їжі».

А Он ответил им: — Это вы дайте им поесть! Они спросили: — Не пойти ли нам купить хлеба на двести денариев, чтобы дать им поесть?

Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів[16]».

А Он спросил: — Сколько у вас хлеба? Ступайте посмотрите! Узнав, они ответили: — Пять хлебов и две рыбы.

Ісус запитав: «Скільки буханок хліба у вас є? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П’ять хлібин і дві рибини».

Тогда Он приказал ученикам расположить всех на зеленой траве группами для трапезы.

39-40 Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами по сто й по п’ятдесят чоловік.

И они возлегли группами — по сто или по пятьдесят человек.

Он взял эти пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, произнес благословение над хлебом, стал разламывать его и давать ученикам, чтобы они раздавали людям, и две рыбы тоже разделил между всеми.

Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини.

И все ели, и наелись досыта.

Всі люди поїли й наїлися,

И унесли двенадцать корзин, наполненных оставшимися кусками хлеба, и рыба тоже осталась.

а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.

А ели хлеб пять тысяч человек.

А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків.

И тотчас Он заставил учеников сесть в лодку и отправиться на другой берег к Бет-Цайде раньше Него, пока Он будет отпускать толпу.

Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей.

Расставшись с толпой, Он ушел на гору помолиться.

Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися.

При наступлении вечера лодка была посреди моря, а Он один на земле.

Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі.

Он увидел, что им тяжело грести, так как ветер был встречный, и в четвертую стражу ночи подошёл к ним, ступая по морю, и хотел пройти мимо них.

48-49 Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати.

А они, увидев, как Он идет по морю, подумали, что это привидение, и закричали.

Ибо все Его увидели и пришли в смятение. А Он тотчас заговорил с ними: — Мужайтесь! Это Я, не бойтесь!

Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»

Затем Он поднялся к ним в лодку. И ветер стих. Они были крайне изумлены.

51-52 Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами.

Ведь их сердце очерствело, и даже после умножения хлеба они ничего не поняли.

Переправившись, они достигли земли в Генисарете и причалили.

Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.

Когда они вышли из лодки, люди тотчас узнали Его.

Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса.

Они обежали всю ту местность и стали приносить на носилках больных туда, где Он, как они слышали, находился.

Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках.

Во всех деревнях, городах или селениях, куда Он входил, выносили на площади больных и умоляли его, чтобы он позволил им коснуться хотя бы кисти на Его плаще. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.

І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах — скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.

« 5 глава 7 глава »