По Марку 6 глава

Евангелие по Марку
Открытый перевод → Українська Біблія. Турконяк

Оттуда Он отправился к Себе на родину, и за Ним следовали ученики.

Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.

Когда наступила суббота, Он стал учить в синагоге, и многие, слушая, поражались и говорили: — Откуда у него это? Кто дал ему эту мудрость? И что это за силы такие, что действуют через него?

А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?

Разве он не плотник, не сын Марии и брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не его сестры живут здесь, рядом с нами? И они отвернулись от Него.

Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.

А Иисус сказал им: — Нигде не презирают пророка, а только на его родине, среди его родственников и в его доме.

А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.

Он не мог проявить там силу, только нескольких больных излечил, возложив на них руки.

І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.

И Он изумлялся их неверию. И, обходя окрестные деревни, Он учил.

І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.

Созвав к себе Двенадцать, Он стал посылать их по двое и давать им власть над нечистыми духами.

Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.

Он велел им: «В дорогу берите только посох. Вам не нужно ни хлеба, ни котомки, ни денег в поясе!

І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,

Но ступайте, обувшись в сандалии, и не берите с собой двух рубах!»

але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.

Он сказал им: «Если на новом месте вы войдете в дом, то в нём и живите, пока не покинете это место.

І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.

А если где-нибудь вас не примут и не будут слушать, то, уходя оттуда, отряхните землю с подошв как свидетельство против них».

І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].

Отправившись в путь, они возвещали обращение.

І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,

Они изгнали много демонов, помазали оливковым маслом многих больных и излечили их.

і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.

Между тем молва об Иисусе дошла до царя Ирода, ибо имя Иисуса стало известным и люди говорили о Нём: «Это Иоанн Омывающий. Он воскрес, и поэтому в нём действуют силы».

І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.

Некоторые считали, что это Илия, другие говорили: «Он пророк — как прежние пророки».

Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.

А Ирод, услышав об этом, сказал: «Это воскрес Иоанн, которого я обезглавил!»

А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!

Ведь Ирод велел схватить Иоанна, заковать и посадить в тюрьму из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, ибо Ирод женился на ней,

Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.

хотя Иоанн говорил Ироду: «Тебе не позволено иметь жену брата!»

А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!

Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его, но не могла,

Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.

потому что Ирод боялся Иоанна, зная его как человека справедливого и святого, и оберегал его. Слушая Иоанна, он не умел возразить, однако слушал его охотно.

Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.

Удобный случай представился, когда Ирод в день своего рождения устроил пир для придворных, военачальников и галилейской знати.

Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,

К ним вышла дочь Иродиады и танцевала. Она понравилась Ироду и возлежавшим с ним на пиру. Царь сказал девушке: — Проси у меня всё, что захочешь, и я дам тебе.

увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!

И он поклялся ей: — Дам тебе всё, что ни попросишь, хоть полцарства моего!

І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.

Девушка вышла и спросила у матери: — Чего мне просить? А та сказала: — Голову Иоанна Омывающего!

І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!

Поспешно вернувшись к царю, девушка попросила его: — Хочу, чтобы ты сейчас же на блюде дал мне голову Иоанна Омывающего!

І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!

Царь опечалился, но из-за клятв, произнесенных перед гостями, не решился отказать ей.

І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.

Он тотчас послал палача, приказав ему принести голову Иоанна. Палач обезглавил Иоанна в тюрьме,

Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці

принес голову на блюде и отдал её девушке, а девушка — матери.

та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.

Ученики Иоанна, услышав об этом, пришли, забрали его тело и положили в гробницу.

А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.

Между тем апостолы вернулись к Иисусу и рассказали Ему обо всём, что они делали и чему учили.

І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.

Он сказал им: — Отправляйтесь одни в безлюдное место и отдохните немного. Ибо много народу приходило и уходило, так что у них даже не было времени поесть.

А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.

И они одни отправились в лодке в безлюдное место.

Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.

Но все увидели, как они уходят, и многие поняли куда, и посуху из всех городов поспешили в то место, и добрались туда раньше, чем они.

Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.

Выйдя из лодки, Иисус увидел большую толпу, и сжалился над людьми, ибо они были как овцы без пастуха, и долго учил их.

Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

Когда время было уже позднее, ученики подошли к Иисусу и сказали Ему: — Место здесь безлюдное, и час уже поздний.

І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,

Отпусти их, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и купили себе поесть.

тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.

А Он ответил им: — Это вы дайте им поесть! Они спросили: — Не пойти ли нам купить хлеба на двести денариев, чтобы дать им поесть?

Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?

А Он спросил: — Сколько у вас хлеба? Ступайте посмотрите! Узнав, они ответили: — Пять хлебов и две рыбы.

Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.

Тогда Он приказал ученикам расположить всех на зеленой траве группами для трапезы.

І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.

И они возлегли группами — по сто или по пятьдесят человек.

Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.

Он взял эти пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, произнес благословение над хлебом, стал разламывать его и давать ученикам, чтобы они раздавали людям, и две рыбы тоже разделил между всеми.

Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.

И все ели, и наелись досыта.

І всі вони поїли й наситилися,

И унесли двенадцать корзин, наполненных оставшимися кусками хлеба, и рыба тоже осталась.

а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.

А ели хлеб пять тысяч человек.

А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.

И тотчас Он заставил учеников сесть в лодку и отправиться на другой берег к Бет-Цайде раньше Него, пока Он будет отпускать толпу.

І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.

Расставшись с толпой, Он ушел на гору помолиться.

І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.

При наступлении вечера лодка была посреди моря, а Он один на земле.

А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.

Он увидел, что им тяжело грести, так как ветер был встречный, и в четвертую стражу ночи подошёл к ним, ступая по морю, и хотел пройти мимо них.

Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.

А они, увидев, как Он идет по морю, подумали, что это привидение, и закричали.

Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,

Ибо все Его увидели и пришли в смятение. А Он тотчас заговорил с ними: — Мужайтесь! Это Я, не бойтесь!

бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

Затем Он поднялся к ним в лодку. И ветер стих. Они были крайне изумлены.

Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.

Ведь их сердце очерствело, и даже после умножения хлеба они ничего не поняли.

А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.

Переправившись, они достигли земли в Генисарете и причалили.

І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.

Когда они вышли из лодки, люди тотчас узнали Его.

Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,

Они обежали всю ту местность и стали приносить на носилках больных туда, где Он, как они слышали, находился.

оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.

Во всех деревнях, городах или селениях, куда Он входил, выносили на площади больных и умоляли его, чтобы он позволил им коснуться хотя бы кисти на Его плаще. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.

І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.

« 5 глава 7 глава »