По Марку 6 глава

Евангелие по Марку
Русского Библейского Центра → Українська Біблія. Турконяк

Иисус там больше не оставался, ушел в родной город. За Ним шли Его ученики.

Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.

В субботу Он учил народ в синагоге. В толпе с недоумением говорили: «Откуда у Него все это? Что за мудрость Ему дана? Как такие чудеса совершаются Его руками?

А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?

Мы что, не знаем, что это плотник, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Что это вот тут у нас и Его сестры?». И все у Него было им не так.

Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.

Иисус говорит им: «Нет пророка в своем отечестве! Где угодно, только не у родни, не у себя дома».

А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.

И не мог сотворить там никакого чуда. Только исцелил кое-каких больных, возложив на них руки.

І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.

Он удивительным находил их неверие. Обходя села, Иисус учил и учил народ.

І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.

Он созвал Своих Двенадцать и разослал их по двое. Он дал им власть над нечистыми духами

Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.

И напутствовал, чтобы ничего не брали в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни котомки, ни меди в поясах, —

І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,

А обувались в сандалии и под ризой не носили еще и рубаху.

але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.

Иисус говорил: «Пригласят в дом — будь гостем, а там иди дальше.

І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.

А в какой стороне не примут вас, не станут слушать, там отряхните им в укор пыль со своих ног и уходите».

І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].

И они пошли и говорили, что нужно покаяться.

І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,

Они изгнали множество бесов и растиранием елея исцелили множество больных.

і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.

У всех на устах было имя Иисуса. До царя Ирода доходили слухи: «Это Иоанн Креститель вернулся из мертвых. Вот откуда у него способность творить чудеса».

І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.

Другие говорили: «Это Илья». И еще другие: «Это пророк наподобие прежних».

Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.

Ирод послушал и сказал: «Это Иоанн, которого я обезглавил. Он вернулся из мертвых».

А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!

Ирод взял себе жену своего брата Филиппа Иродиаду, и это из-за нее он приказал схватить Иоанна и бросить в тюрьму.

Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.

Иоанн говорил ему: «Нельзя тебе спать с женой брата!».

А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!

Из ненависти к Иоанну Иродиада хотела убить его, но не смела.

Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.

Ирод понимал, что Иоанн праведен и свят, боялся его и не трогал. Он отказывался соглашаться с ним и в то же время слушал его не без удовольствия.

Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.

Удобный случай представился в день рождения Ирода, когда он задал ужин для придворных чинов, военачальников и прочей галилейской знати.

Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,

Вышла плясать его дочь Иродиада и угодила царю и всему застолью. Ирод сказал девице: «Проси у меня что хочешь. Я все тебе дам».

увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!

Он клялся ей: «Чего ни попросишь, ничего не пожалею, хоть полцарства».

І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.

За дверьми она спросила у матери: «Чего просить?». Та ответила: «Голову Иоанна Крестителя».

І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!

Тогда она сразу бегом вернулась к царю и сказала, чего хочет: «Хочу, чтобы ты сейчас подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!

Царь был уже сам не рад, но, связанный клятвой, не мог отказать ей при гостях

І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.

И тут же послал телохранителя с приказанием доставить голову.

Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці

Тот пошел и в тюрьме обезглавил Иоанна и принес голову на блюде, подал девице, а девица передала матери.

та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.

Об этом узнали ученики Иоанна. Они пришли, взяли тело и похоронили.

А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.

Вернулись апостолы и рассказали Иисусу о своих деяниях и проповедях в народе.

І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.

Иисус сказал: «Вам надо немного отдохнуть в тишине, побыть одним». Люди приходили, уходили, это продолжалось без конца, не было возможности даже поесть.

А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.

И тогда они отправились одни в тихое место.

Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.

Но их видели, когда они садились в лодки, узнали их, и из ближних городов, опередив лодки, набежала толпа.

Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.

Сойдя на берег, Иисус увидел толпу и проникся жалостью к людям: они были как овцы без пастуха. И Он всему их учил.

Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

Был поздний час. Ученики говорят Иисусу: «Место глухое, час поздний.

І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,

Скажи людям, пусть пойдут по соседним селам, купят себе поесть».

тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.

Иисус сказал: «Дайте им поесть сами». Ученики говорят: «Чтобы им поесть, надо накупить лепешек на целых двести динариев».

Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?

Он спрашивает: «А сколько лепешек у вас найдется?». Они посмотрели и говорят: «Пять. И две рыбины».

Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.

Вокруг была зеленая трава. Он велел рассадить всех на траве, кто с кем был.

І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.

Люди сели рядами по сто и по пятьдесят.

Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.

Иисус взял лепешки и две рыбины и, глядя в небеса, благословил, потом разломил хлеб и дал ученикам, а те дали каждому. И две рыбины разделил на всех.

Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.

Люди вдоволь поели,

І всі вони поїли й наситилися,

И еще набралось лишков целых двенадцать коробов хлеба и рыбы.

а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.

А ели пять тысяч человек.

А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.

Иисус велел ученикам не мешкая садиться в лодку и, пока Он отпускает толпу, первыми плыть на другую сторону к Вифсаиде.

І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.

Когда все разошлись, Он поднялся на гору для молитвы.

І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.

Был поздний час. Лодка ушла далеко в море. Иисус был один наверху.

А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.

И видит, что из-за встречного ветра ученики на веслах продвигаются с большим трудом. Около четвертой стражи ночи Он подходит к ним, ступая по воде, и огибает их.

Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.

Ученикам было видно, что Иисус идет по морю. Они приняли Его за призрак и не удержались от крика,

Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,

Потеряли голову, когда увидели Его. Но Иисус сразу открылся им: «Что за страхи! Это Я, не бойтесь» —

бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

И ступил к ним в лодку. Ветер стих. Это потрясло их до глубины души.

Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.

Но случай с хлебом не укладывался у них в голове, до того они были глухи к новому.

А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.

Переправились. И вот уже была земля Геннисарета. Пристали к берегу.

І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.

Как только все вышли из лодки, Иисуса сразу узнали

Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,

И бегом оповестили окрестности. Все стали передавать друг другу, где Его искать, и понесли к Нему больных на подстилках.

оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.

Куда бы Он ни приходил, везде, в больших и малых городах и селах, клали на главной площади больных и те просили дать им потрогать хотя бы край Его одежды. Кто трогал — исцелялся.

І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.

« 5 глава 7 глава »