По Марку 6 глава

Евангелие по Марку
Открытый перевод → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Оттуда Он отправился к Себе на родину, и за Ним следовали ученики.
 
І Ён вышаў стуль, і прышоў да Свае мясцовасьці; за Ім ішлі вучанікі Ягоныя.

Когда наступила суббота, Он стал учить в синагоге, и многие, слушая, поражались и говорили: — Откуда у него это? Кто дал ему эту мудрость? И что это за силы такие, что действуют через него?
 
Як настала сыбота, Ён пачаў вучыць у бажніцы; і шмат хто, чуўшы, із зуменьням гукалі: «Скуль у Яго гэта? што за мудрасьць дана Яму, і як таковыя магучыя ўчынкі дзеюцца рукамі Ягонымі?

Разве он не плотник, не сын Марии и брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не его сестры живут здесь, рядом с нами? И они отвернулись от Него.
 
Ці ня цесьля Ён, сын Марыі, брат Якава, Юды а Сымона? Ці ня тут Ягоныя сёстры з намі?» І абураліся на Яго.

А Иисус сказал им: — Нигде не презирают пророка, а только на его родине, среди его родственников и в его доме.
 
І сказаў ім Ісус: «Няма прарокі бязь сьці, хіба ў мясцовасьці сваёй, у радні сваёй а ў доме сваім».

Он не мог проявить там силу, только нескольких больных излечил, возложив на них руки.
 
І ня мог тут чуда ніякага ўчыніць, адно мала хворых, кладучы на іх рукі, уздаравіў.

И Он изумлялся их неверию. И, обходя окрестные деревни, Он учил.
 
І дзіваваўся зь няверы іхнае, і абходзіў навокал па местачках, вучачы.

Созвав к себе Двенадцать, Он стал посылать их по двое и давать им власть над нечистыми духами.
 
І прыгукаўшы да Сябе тых двананцацёх, пачаў іх пасылаць па двух, і даў ім уладу над духамі нячыстымі,

Он велел им: «В дорогу берите только посох. Вам не нужно ни хлеба, ни котомки, ни денег в поясе!
 
І расказаў ім, каб нічога ня бралі ў дарогу, адно посах, ані хатуля, ані хлеба, ані медзі ў капшуку;

Но ступайте, обувшись в сандалии, и не берите с собой двух рубах!»
 
Але абуваліся ў хадакі і не адзявалі двух адзецьцяў.

Он сказал им: «Если на новом месте вы войдете в дом, то в нём и живите, пока не покинете это место.
 
І казаў ім: «Калі йдзе ўвыйдзеце ў дом, заставайцеся там, пакуль ня выйдзеце з таго месца.

А если где-нибудь вас не примут и не будут слушать, то, уходя оттуда, отряхните землю с подошв как свидетельство против них».
 
А калі хто ня прыйме вас і ня будзе слухаць вас, то, выходзячы стуль, атрасіце пыл із пад ног сваіх, на сьветчаньне на іх. Запраўды кажу вам: лацьвей будзе Содоме а Ґоморы ў дзень судны, чымся месту таму».

Отправившись в путь, они возвещали обращение.
 
Яны пайшлі й абяшчалі, каб каяліся.

Они изгнали много демонов, помазали оливковым маслом многих больных и излечили их.
 
І нячысьцікаў шмат выганялі, і шмат хворых мазалі алеям, і ўздараўлялі.

Между тем молва об Иисусе дошла до царя Ирода, ибо имя Иисуса стало известным и люди говорили о Нём: «Это Иоанн Омывающий. Он воскрес, и поэтому в нём действуют силы».
 
І пачуў кароль Гірад (бо імя Ягонае стала ведамым), і гукаў: «Гэта Яан Хрысьціцель ускрэс ізь мертвых, і затым магучыя ўчынкі дзее ён.»

Некоторые считали, что это Илия, другие говорили: «Он пророк — как прежние пророки».
 
Іншыя гукалі: «Гэта Ільля»; а іншыя гукалі: «Гэта прарока як адзін із прарокаў».

А Ирод, услышав об этом, сказал: «Это воскрес Иоанн, которого я обезглавил!»
 
Гірад жа, пачуўшы, сказаў: «Гэта Яан, каторага я сьцяў; ён ускрэс».

Ведь Ирод велел схватить Иоанна, заковать и посадить в тюрьму из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, ибо Ирод женился на ней,
 
Бо гэты Гірад, паслаўшы, няў Яана і зьвязаў яго ў вязьніцы за Гіродзяду, жонку Піліпаву, брата свайго; бо жаніўся зь ёй.

хотя Иоанн говорил Ироду: «Тебе не позволено иметь жену брата!»
 
Бо Яан казаў Гіраду: «Ня маеш ты мець жонкі брата свайго».

Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его, но не могла,
 
А Гіродзяда злавала на яго, хацела яго забіць, але не магла.

потому что Ирод боялся Иоанна, зная его как человека справедливого и святого, и оберегал его. Слушая Иоанна, он не умел возразить, однако слушал его охотно.
 
Бо Гірад баяўся Яана, ведаючы, што ён муж справядлівы а сьвяты, і шчаджаў яго, і шмат рабіў, слухаючы яго, і ахвотна яго слухаў.

Удобный случай представился, когда Ирод в день своего рождения устроил пир для придворных, военачальников и галилейской знати.
 
І настаў дагодны дзень, калі Гірад, з прыгоды радзінаў сваіх, справіў вячэру вялікім сваім, тысячнікам сваім а галоўным Ґалілейскім.

К ним вышла дочь Иродиады и танцевала. Она понравилась Ироду и возлежавшим с ним на пиру. Царь сказал девушке: — Проси у меня всё, что захочешь, и я дам тебе.
 
Дачка Гіродзяды ўвыйшла, скакала, і заўпадабаў Гірад а тыя, што ўзьляжалі зь ім. Кароль сказаў дзеўцы: «Прасі ў мяне, чаго хочаш, і я дам тэ».

И он поклялся ей: — Дам тебе всё, что ни попросишь, хоть полцарства моего!
 
І ён прысяг ёй: «Чаго-колечы ты папросіш у мяне, я дам тэ, ажно да палавіцы гаспадарства майго».

Девушка вышла и спросила у матери: — Чего мне просить? А та сказала: — Голову Иоанна Омывающего!
 
Яна ж, вышаўшы, сказала маці сваёй: «Чаго я маю прасіць?» А гэта сказала: «Галавы Яана Хрысьціцеля».

Поспешно вернувшись к царю, девушка попросила его: — Хочу, чтобы ты сейчас же на блюде дал мне голову Иоанна Омывающего!
 
І яна якга пайшла хапліва да караля й прасіла, кажучы: «Хачу, каб ты даў імне якга на місе галаву Яана Хрысьціцеля».

Царь опечалился, но из-за клятв, произнесенных перед гостями, не решился отказать ей.
 
І кароль вельма зажурыўся; дзеля прысягі свае, адылі, і дзеля тых, што ўзьляжалі зь ім, не захацеў адмовіць ёй.

Он тотчас послал палача, приказав ему принести голову Иоанна. Палач обезглавил Иоанна в тюрьме,
 
І зараз кароль, паслаўшы ката, расказаў прынесьці галаву ягоную. І ён пайшоў а сьцяў яго ў вязьніцы.

принес голову на блюде и отдал её девушке, а девушка — матери.
 
І прынёс галаву ягоную ў місе, і даў яе дзеўцы, а дзеўка дала яе маці сваёй.

Ученики Иоанна, услышав об этом, пришли, забрали его тело и положили в гробницу.
 
І як вучанікі пачулі, яны прышлі, і ўзялі цела ягонае, і пахавалі яго ў гробе.

Между тем апостолы вернулись к Иисусу и рассказали Ему обо всём, что они делали и чему учили.
 
І зьберліся апосталы да Ісуса, і паведамілі Яму ўсе, што рабілі й чаго навучалі.

Он сказал им: — Отправляйтесь одни в безлюдное место и отдохните немного. Ибо много народу приходило и уходило, так что у них даже не было времени поесть.
 
І сказаў Ён ім: «Пайдзіце вы адны на пустыннае месца і супачыньце крыху». Бо было шмат прыходзячых і адыходзячых, ажно пасілкавацца ім ня было дагоднага часу.

И они одни отправились в лодке в безлюдное место.
 
І адплылі адны стругам на пустыннае месца.

Но все увидели, как они уходят, и многие поняли куда, и посуху из всех городов поспешили в то место, и добрались туда раньше, чем они.
 
І бачылі іх адплываючых, і шмат хто пазнаў іх, і пабеглі пехатою з усіх местаў, і выперадзілі іх, і прышлі перад імі.

Выйдя из лодки, Иисус увидел большую толпу, и сжалился над людьми, ибо они были как овцы без пастуха, и долго учил их.
 
І Ісус, вышаўшы, абачыў вялікі груд і зжаліўся над імі, бо яны былі, як авечкі без пастыра; і пачаў вучыць іх шмат чаго.

Когда время было уже позднее, ученики подошли к Иисусу и сказали Ему: — Место здесь безлюдное, и час уже поздний.
 
І, як мінула шмат часу, дабліжыліся да Яго вучанікі Ягоныя, і сказалі: «Гэта пустыннае месца, і пара ўжо позная;

Отпусти их, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и купили себе поесть.
 
Адпусьці іх, каб яны пайшлі да акалічных палёў а да сёлаў і купілі сабе есьці, бо ня маюць чаго есьці».

А Он ответил им: — Это вы дайте им поесть! Они спросили: — Не пойти ли нам купить хлеба на двести денариев, чтобы дать им поесть?
 
Ён, адказуючы, сказаў ім: «Вы дайце ім есьці». І кажуць Яму: «Хіба пойдзем і купім за дзьвесьце дынароў букаткаў і дамо ім есьці?»

А Он спросил: — Сколько у вас хлеба? Ступайте посмотрите! Узнав, они ответили: — Пять хлебов и две рыбы.
 
І кажа ім: «Колькі букаткаў маеце? ідзіце й абачча». І, ведаючы, яны сказалі: «Пяць і дзьве рыбы».

Тогда Он приказал ученикам расположить всех на зеленой траве группами для трапезы.
 
І загадаў ім расьсесьціся ўсім грудамі, грудамі на зялёнай траве.

И они возлегли группами — по сто или по пятьдесят человек.
 
І селі карагодамі па сто а па пяцьдзясят.

Он взял эти пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, произнес благословение над хлебом, стал разламывать его и давать ученикам, чтобы они раздавали людям, и две рыбы тоже разделил между всеми.
 
І, узяўшы пяць букаткаў і дзьве рыбы, гледзячы на неба, дабраславіў, і ламіў букаткі, і даў вучанікам Сваім, каб сулілі ім; і дзьве рыбы падзяліў усім.

И все ели, и наелись досыта.
 
І елі ўсі, і пад’елі.

И унесли двенадцать корзин, наполненных оставшимися кусками хлеба, и рыба тоже осталась.
 
І зьберлі кавалкаў двананцаць кашоў поўных, і з рыбы.

А ели хлеб пять тысяч человек.
 
А тых, што елі хлеб, было каля пяцёх тысячаў мужчынаў.

И тотчас Он заставил учеников сесть в лодку и отправиться на другой берег к Бет-Цайде раньше Него, пока Он будет отпускать толпу.
 
І зараз прысіліў вучанікаў Сваіх зыйсьці да струга й плысьці перад ім на другі бок да Віфсаіды, пакуль Ён распусьце груд.

Расставшись с толпой, Он ушел на гору помолиться.
 
І, разьвітаўшыся зь імі, пайшоў на гару маліцца.

При наступлении вечера лодка была посреди моря, а Он один на земле.
 
І, як зьвечарэла, струг быў па сярэдзіне мора, а Ён адзін на зямлі.

Он увидел, что им тяжело грести, так как ветер был встречный, и в четвертую стражу ночи подошёл к ним, ступая по морю, и хотел пройти мимо них.
 
І бачыў Ён іх, што былі стамаваўшыся вяслуючы, бо вецер быў праціўны. Каля чацьвертае варты ночы падышоў да іх, ідучы па мору, і хацеў мінуць іх;

А они, увидев, как Он идет по морю, подумали, что это привидение, и закричали.
 
Але яны, абачыўшы Яго йдучага па мору, падумалі, што гэта здань, і закрычэлі,

Ибо все Его увидели и пришли в смятение. А Он тотчас заговорил с ними: — Мужайтесь! Это Я, не бойтесь!
 
Бо ўсі бачылі Яго й спалохаліся. І якга Ён прамовіў да іх, і сказаў ім: «Асьмельцеся; гэта Я, не лякайцеся».

Затем Он поднялся к ним в лодку. И ветер стих. Они были крайне изумлены.
 
І ўвыйшоў да іх у струг; і вецер сьціх. І яны надзвычайна зумеліся ў сабе й дзіваваліся,

Ведь их сердце очерствело, и даже после умножения хлеба они ничего не поняли.
 
Бо не разважалі праз букаткі, бо сэрца іхнае было закалянелае.

Переправившись, они достигли земли в Генисарете и причалили.
 
І, пераплыўшы, прыбылі да зямлі Ґенісарэцкае, і прымкнулі да берагу.

Когда они вышли из лодки, люди тотчас узнали Его.
 
І, як яны вышлі із струга, якга іх пазналі,

Они обежали всю ту местность и стали приносить на носилках больных туда, где Он, как они слышали, находился.
 
І, бегаючы па ўсей тэй краіне, пачалі прыносіць у ложках хворых, ідзе пачулі, што Ён быў.

Во всех деревнях, городах или селениях, куда Он входил, выносили на площади больных и умоляли его, чтобы он позволил им коснуться хотя бы кисти на Его плаще. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.
 
І йдзеколечы Ён увыйшоў у сёлы альбо месты, альбо на таргі, клалі хворых на таргох і прасілі Яго, каб прынамся даткнуліся да кутасоў адзецьця Ягонага; і каторыя датыкаліся да Яго, былі ўздароўлены.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.