От Марка 6 глава

Евангелие от Марка
Синодальный перевод → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Оттуда вышел Он и пришёл в Своё отечество; за Ним следовали ученики Его.
 
І Ён вышаў стуль, і прышоў да Свае мясцовасьці; за Ім ішлі вучанікі Ягоныя.

Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?
 
Як настала сыбота, Ён пачаў вучыць у бажніцы; і шмат хто, чуўшы, із зуменьням гукалі: «Скуль у Яго гэта? што за мудрасьць дана Яму, і як таковыя магучыя ўчынкі дзеюцца рукамі Ягонымі?

Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сёстры? И соблазнялись о Нём.
 
Ці ня цесьля Ён, сын Марыі, брат Якава, Юды а Сымона? Ці ня тут Ягоныя сёстры з намі?» І абураліся на Яго.

Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и у сродников и в доме своём.
 
І сказаў ім Ісус: «Няма прарокі бязь сьці, хіба ў мясцовасьці сваёй, у радні сваёй а ў доме сваім».

И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.
 
І ня мог тут чуда ніякага ўчыніць, адно мала хворых, кладучы на іх рукі, уздаравіў.

И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
 
І дзіваваўся зь няверы іхнае, і абходзіў навокал па местачках, вучачы.

И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.
 
І прыгукаўшы да Сябе тых двананцацёх, пачаў іх пасылаць па двух, і даў ім уладу над духамі нячыстымі,

И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,
 
І расказаў ім, каб нічога ня бралі ў дарогу, адно посах, ані хатуля, ані хлеба, ані медзі ў капшуку;

но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.
 
Але абуваліся ў хадакі і не адзявалі двух адзецьцяў.

И сказал им: если где войдёте в дом, оставайтесь в нём, доколе не выйдете из того места.
 
І казаў ім: «Калі йдзе ўвыйдзеце ў дом, заставайцеся там, пакуль ня выйдзеце з таго месца.

И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.
 
А калі хто ня прыйме вас і ня будзе слухаць вас, то, выходзячы стуль, атрасіце пыл із пад ног сваіх, на сьветчаньне на іх. Запраўды кажу вам: лацьвей будзе Содоме а Ґоморы ў дзень судны, чымся месту таму».

Они пошли и проповедовали покаяние;
 
Яны пайшлі й абяшчалі, каб каяліся.

изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
 
І нячысьцікаў шмат выганялі, і шмат хворых мазалі алеям, і ўздараўлялі.

Царь Ирод, услышав об Иисусе (ибо имя Его стало гласно), говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мёртвых, и потому чудеса делаются им.
 
І пачуў кароль Гірад (бо імя Ягонае стала ведамым), і гукаў: «Гэта Яан Хрысьціцель ускрэс ізь мертвых, і затым магучыя ўчынкі дзее ён.»

Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.
 
Іншыя гукалі: «Гэта Ільля»; а іншыя гукалі: «Гэта прарока як адзін із прарокаў».

Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мёртвых.
 
Гірад жа, пачуўшы, сказаў: «Гэта Яан, каторага я сьцяў; ён ускрэс».

Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.
 
Бо гэты Гірад, паслаўшы, няў Яана і зьвязаў яго ў вязьніцы за Гіродзяду, жонку Піліпаву, брата свайго; бо жаніўся зь ёй.

Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.
 
Бо Яан казаў Гіраду: «Ня маеш ты мець жонкі брата свайго».

Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.
 
А Гіродзяда злавала на яго, хацела яго забіць, але не магла.

Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.
 
Бо Гірад баяўся Яана, ведаючы, што ён муж справядлівы а сьвяты, і шчаджаў яго, і шмат рабіў, слухаючы яго, і ахвотна яго слухаў.

Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, —
 
І настаў дагодны дзень, калі Гірад, з прыгоды радзінаў сваіх, справіў вячэру вялікім сваім, тысячнікам сваім а галоўным Ґалілейскім.

дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;
 
Дачка Гіродзяды ўвыйшла, скакала, і заўпадабаў Гірад а тыя, што ўзьляжалі зь ім. Кароль сказаў дзеўцы: «Прасі ў мяне, чаго хочаш, і я дам тэ».

и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.
 
І ён прысяг ёй: «Чаго-колечы ты папросіш у мяне, я дам тэ, ажно да палавіцы гаспадарства майго».

Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.
 
Яна ж, вышаўшы, сказала маці сваёй: «Чаго я маю прасіць?» А гэта сказала: «Галавы Яана Хрысьціцеля».

И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.
 
І яна якга пайшла хапліва да караля й прасіла, кажучы: «Хачу, каб ты даў імне якга на місе галаву Яана Хрысьціцеля».

Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.
 
І кароль вельма зажурыўся; дзеля прысягі свае, адылі, і дзеля тых, што ўзьляжалі зь ім, не захацеў адмовіць ёй.

И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.
 
І зараз кароль, паслаўшы ката, расказаў прынесьці галаву ягоную. І ён пайшоў а сьцяў яго ў вязьніцы.

Он пошёл, отсёк ему голову в темнице, и принёс голову его на блюде, и отдал её девице, а девица отдала её матери своей.
 
І прынёс галаву ягоную ў місе, і даў яе дзеўцы, а дзеўка дала яе маці сваёй.

Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
 
І як вучанікі пачулі, яны прышлі, і ўзялі цела ягонае, і пахавалі яго ў гробе.

И собрались Апостолы к Иисусу, и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили.
 
І зьберліся апосталы да Ісуса, і паведамілі Яму ўсе, што рабілі й чаго навучалі.

Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.
 
І сказаў Ён ім: «Пайдзіце вы адны на пустыннае месца і супачыньце крыху». Бо было шмат прыходзячых і адыходзячых, ажно пасілкавацца ім ня было дагоднага часу.

И отправились в пустынное место в лодке одни.
 
І адплылі адны стругам на пустыннае месца.

Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.
 
І бачылі іх адплываючых, і шмат хто пазнаў іх, і пабеглі пехатою з усіх местаў, і выперадзілі іх, і прышлі перад імі.

Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.
 
І Ісус, вышаўшы, абачыў вялікі груд і зжаліўся над імі, бо яны былі, як авечкі без пастыра; і пачаў вучыць іх шмат чаго.

И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, —
 
І, як мінула шмат часу, дабліжыліся да Яго вучанікі Ягоныя, і сказалі: «Гэта пустыннае месца, і пара ўжо позная;

отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.
 
Адпусьці іх, каб яны пайшлі да акалічных палёў а да сёлаў і купілі сабе есьці, бо ня маюць чаго есьці».

Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?
 
Ён, адказуючы, сказаў ім: «Вы дайце ім есьці». І кажуць Яму: «Хіба пойдзем і купім за дзьвесьце дынароў букаткаў і дамо ім есьці?»

Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.
 
І кажа ім: «Колькі букаткаў маеце? ідзіце й абачча». І, ведаючы, яны сказалі: «Пяць і дзьве рыбы».

Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зелёной траве.
 
І загадаў ім расьсесьціся ўсім грудамі, грудамі на зялёнай траве.

И сели рядами, по сто и по пятидесяти.
 
І селі карагодамі па сто а па пяцьдзясят.

Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.
 
І, узяўшы пяць букаткаў і дзьве рыбы, гледзячы на неба, дабраславіў, і ламіў букаткі, і даў вучанікам Сваім, каб сулілі ім; і дзьве рыбы падзяліў усім.

И ели все, и насытились.
 
І елі ўсі, і пад’елі.

И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.
 
І зьберлі кавалкаў двананцаць кашоў поўных, і з рыбы.

Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.
 
А тых, што елі хлеб, было каля пяцёх тысячаў мужчынаў.

И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперёд на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.
 
І зараз прысіліў вучанікаў Сваіх зыйсьці да струга й плысьці перад ім на другі бок да Віфсаіды, пакуль Ён распусьце груд.

И, отпустив их, пошёл на гору помолиться.
 
І, разьвітаўшыся зь імі, пайшоў на гару маліцца.

Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.
 
І, як зьвечарэла, струг быў па сярэдзіне мора, а Ён адзін на зямлі.

И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвёртой стражи ночи подошёл к ним, идя по морю, и хотел миновать их.
 
І бачыў Ён іх, што былі стамаваўшыся вяслуючы, бо вецер быў праціўны. Каля чацьвертае варты ночы падышоў да іх, ідучы па мору, і хацеў мінуць іх;

Они, увидев Его, идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.
 
Але яны, абачыўшы Яго йдучага па мору, падумалі, што гэта здань, і закрычэлі,

Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.
 
Бо ўсі бачылі Яго й спалохаліся. І якга Ён прамовіў да іх, і сказаў ім: «Асьмельцеся; гэта Я, не лякайцеся».

И вошёл к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,
 
І ўвыйшоў да іх у струг; і вецер сьціх. І яны надзвычайна зумеліся ў сабе й дзіваваліся,

ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.
 
Бо не разважалі праз букаткі, бо сэрца іхнае было закалянелае.

И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.
 
І, пераплыўшы, прыбылі да зямлі Ґенісарэцкае, і прымкнулі да берагу.

Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,
 
І, як яны вышлі із струга, якга іх пазналі,

обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.
 
І, бегаючы па ўсей тэй краіне, пачалі прыносіць у ложках хворых, ідзе пачулі, што Ён быў.

И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.
 
І йдзеколечы Ён увыйшоў у сёлы альбо месты, альбо на таргі, клалі хворых на таргох і прасілі Яго, каб прынамся даткнуліся да кутасоў адзецьця Ягонага; і каторыя датыкаліся да Яго, былі ўздароўлены.

Примечания:

 
Синодальный перевод
33 предупреждать — опережать. Современное понимание слова предупреждать подразумевает другой смысл. В старом понимании, предупреждать — это сделать что-нибудь раньше кого-нибудь или чего-нибудь, опередить кого-нибудь или что-нибудь в каком-нибудь действии или поступке. От слова — упредить. Корень — прежде. Сравните с 1Фес 4:15, Иов 3:24.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.