По Марку 6 глава

Евангелие по Марку
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Оттуда Он отправился к Себе на родину, и за Ним следовали ученики.

І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.

Когда наступила суббота, Он стал учить в синагоге, и многие, слушая, поражались и говорили: — Откуда у него это? Кто дал ему эту мудрость? И что это за силы такие, что действуют через него?

Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: "Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?

Разве он не плотник, не сын Марии и брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не его сестры живут здесь, рядом с нами? И они отвернулись от Него.

Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами?" І брали йому це за зле.

А Иисус сказал им: — Нигде не презирают пророка, а только на его родине, среди его родственников и в его доме.

Але Ісус промовив до них: "Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі."

Он не мог проявить там силу, только нескольких больных излечил, возложив на них руки.

І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;

И Он изумлялся их неверию. И, обходя окрестные деревни, Он учил.

і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.

Созвав к себе Двенадцать, Он стал посылать их по двое и давать им власть над нечистыми духами.

І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.

Он велел им: «В дорогу берите только посох. Вам не нужно ни хлеба, ни котомки, ни денег в поясе!

І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;

Но ступайте, обувшись в сандалии, и не берите с собой двух рубах!»

щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.

Он сказал им: «Если на новом месте вы войдете в дом, то в нём и живите, пока не покинете это место.

І говорив їм: "До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.

А если где-нибудь вас не примут и не будут слушать, то, уходя оттуда, отряхните землю с подошв как свидетельство против них».

А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм."

Отправившись в путь, они возвещали обращение.

Вони, вийшовши, проповідували покаяння,

Они изгнали много демонов, помазали оливковым маслом многих больных и излечили их.

і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.

Между тем молва об Иисусе дошла до царя Ирода, ибо имя Иисуса стало известным и люди говорили о Нём: «Это Иоанн Омывающий. Он воскрес, и поэтому в нём действуют силы».

І зачув цар Ірод, — бо ім'я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.

Некоторые считали, что это Илия, другие говорили: «Он пророк — как прежние пророки».

Інші ж твердили: "То — Ілля!" — а ще інші: "То пророк — один із пророків!"

А Ирод, услышав об этом, сказал: «Это воскрес Иоанн, которого я обезглавил!»

Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих."

Ведь Ирод велел схватить Иоанна, заковать и посадить в тюрьму из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа, ибо Ирод женился на ней,

Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.

хотя Иоанн говорил Ироду: «Тебе не позволено иметь жену брата!»

Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого."

Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его, но не могла,

Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,

потому что Ирод боялся Иоанна, зная его как человека справедливого и святого, и оберегал его. Слушая Иоанна, он не умел возразить, однако слушал его охотно.

бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.

Удобный случай представился, когда Ирод в день своего рождения устроил пир для придворных, военачальников и галилейской знати.

Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,

К ним вышла дочь Иродиады и танцевала. Она понравилась Ироду и возлежавшим с ним на пиру. Царь сказал девушке: — Проси у меня всё, что захочешь, и я дам тебе.

увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!"

И он поклялся ей: — Дам тебе всё, что ни попросишь, хоть полцарства моего!

Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства."

Девушка вышла и спросила у матери: — Чего мне просить? А та сказала: — Голову Иоанна Омывающего!

Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!"

Поспешно вернувшись к царю, девушка попросила его: — Хочу, чтобы ты сейчас же на блюде дал мне голову Иоанна Омывающего!

І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя."

Царь опечалился, но из-за клятв, произнесенных перед гостями, не решился отказать ей.

Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.

Он тотчас послал палача, приказав ему принести голову Иоанна. Палач обезглавил Иоанна в тюрьме,

Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,

принес голову на блюде и отдал её девушке, а девушка — матери.

приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.

Ученики Иоанна, услышав об этом, пришли, забрали его тело и положили в гробницу.

Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.

Между тем апостолы вернулись к Иисусу и рассказали Ему обо всём, что они делали и чему учили.

Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.

Он сказал им: — Отправляйтесь одни в безлюдное место и отдохните немного. Ибо много народу приходило и уходило, так что у них даже не было времени поесть.

Він їм і каже: "Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи." Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.

И они одни отправились в лодке в безлюдное место.

І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.

Но все увидели, как они уходят, и многие поняли куда, и посуху из всех городов поспешили в то место, и добрались туда раньше, чем они.

Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.

Выйдя из лодки, Иисус увидел большую толпу, и сжалился над людьми, ибо они были как овцы без пастуха, и долго учил их.

Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.

Когда время было уже позднее, ученики подошли к Иисусу и сказали Ему: — Место здесь безлюдное, и час уже поздний.

А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: "Місце самотнє тут, та й час уже пізній.

Отпусти их, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни и купили себе поесть.

Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти."

А Он ответил им: — Это вы дайте им поесть! Они спросили: — Не пойти ли нам купить хлеба на двести денариев, чтобы дать им поесть?

А він у відповідь їм: "Дайте ви їм їсти." Ті йому й кажуть: "Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?"

А Он спросил: — Сколько у вас хлеба? Ступайте посмотрите! Узнав, они ответили: — Пять хлебов и две рыбы.

Він і же каже їм: "Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться." Розвідались вони і кажуть: "П'ять, ще й дві риби."

Тогда Он приказал ученикам расположить всех на зеленой траве группами для трапезы.

Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.

И они возлегли группами — по сто или по пятьдесят человек.

І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.

Он взял эти пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу, произнес благословение над хлебом, стал разламывать его и давать ученикам, чтобы они раздавали людям, и две рыбы тоже разделил между всеми.

Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.

И все ели, и наелись досыта.

І їли всі — й наситились.

И унесли двенадцать корзин, наполненных оставшимися кусками хлеба, и рыба тоже осталась.

І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.

А ели хлеб пять тысяч человек.

Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!

И тотчас Он заставил учеников сесть в лодку и отправиться на другой берег к Бет-Цайде раньше Него, пока Он будет отпускать толпу.

І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.

Расставшись с толпой, Он ушел на гору помолиться.

Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.

При наступлении вечера лодка была посреди моря, а Он один на земле.

Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.

Он увидел, что им тяжело грести, так как ветер был встречный, и в четвертую стражу ночи подошёл к ним, ступая по морю, и хотел пройти мимо них.

Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.

А они, увидев, как Он идет по морю, подумали, что это привидение, и закричали.

Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.

Ибо все Его увидели и пришли в смятение. А Он тотчас заговорил с ними: — Мужайтесь! Это Я, не бойтесь!

Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: "Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!"

Затем Он поднялся к ним в лодку. И ветер стих. Они были крайне изумлены.

І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,

Ведь их сердце очерствело, и даже после умножения хлеба они ничего не поняли.

бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.

Переправившись, они достигли земли в Генисарете и причалили.

І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.

Когда они вышли из лодки, люди тотчас узнали Его.

А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали

Они обежали всю ту местность и стали приносить на носилках больных туда, где Он, как они слышали, находился.

і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.

Во всех деревнях, городах или селениях, куда Он входил, выносили на площади больных и умоляли его, чтобы он позволил им коснуться хотя бы кисти на Его плаще. И все, кто прикасался к Нему, исцелялись.

І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.

« 5 глава 7 глава »