Притчи 5 глава

Притчи Соломона
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Сын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твоё к разуму моему,

Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів,

чтобы соблюсти рассудительность и чтобы уста твои сохранили знание.

щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі.

ибо мёд источают уста чужой жены, и мягче елея речь её;

Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло,

но последствия от неё горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч.

ноги её нисходят к смерти, стопы её достигают преисподней.

Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни её, то пути её непостоянны, и ты не узнаешь их.

Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі.

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами.

Держи дальше от неё путь твой и не подходи близко к дверям дома её,

Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, —

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних;

чтобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.

щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів.

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твоё будут истощены, —

Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені,

и скажешь: «зачем я ненавидел наставление, и сердце моё пренебрегало обличением,

і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори?

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:

Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха.

едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»

Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло!

Пей воду из твоего водоёма и текущую из твоего колодезя.

Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел.

Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод — по площадям;

Хай у тебе не розливаються води з твого джерела, хай течуть твої води через твої площі.

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.

Хай будуть вони лише твоїм володінням, і ніхто чужий хай не має частки з тобою.

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

Джерело твоєї води нехай буде твоїм власним, — веселися з жінкою своєї молодості.

любезною ланью и прекрасною серною: груди её да упоявают тебя во всякое время, любовью её услаждайся постоянно.

Лань кохання і жереб’я твоєї ласки нехай гомонить з тобою; обраниця твоя нехай веде тебе і нехай перебуває з тобою повсякчас; огорнений її любов’ю, ти будеш щасливим.

И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?

Не будь відкритий для чужої, не дозволяй рукам не твоєї обнімати себе.

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Адже дороги людини — перед Божими очима, — Він стежить за всіма її стежками.

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:

Беззаконня заарканює людину, — кожен в’яжеться путами власних гріхів.

он умирает без наставления и от множества безумия своего теряется.

Такий помирає з неосвіченими, — він позбавлений повноти свого життя, — загинув через безумство.

Примечания:

Синодальный перевод

6, 21 стезя — путь, дорога.

19 упоявают — утоляют.

« 4 глава 6 глава »