Притчи 5 глава

Притчи Соломона
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Сын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твоё к разуму моему,

Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, прихили ухо твоє до розуму мого:

чтобы соблюсти рассудительность и чтобы уста твои сохранили знание.

щоб ти зберіг собі розсудок, і щоб наука уста твої зберегла.

ибо мёд источают уста чужой жены, и мягче елея речь её;

Бо мед із уст чужої жінки капає, і бесіда її масніша від олії,

но последствия от неё горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

але скін її гіркий, немов полин, і гострий, наче меч двосічний.

ноги её нисходят к смерти, стопы её достигают преисподней.

Ноги її низходять до смерти, кроки її простують до Шеолу.

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни её, то пути её непостоянны, и ты не узнаешь их.

Стежки життя вона не знає; хода її непевна, їй до того байдуже.

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Отож, сину мій, слухай мене, не відступай від слова уст моїх.

Держи дальше от неё путь твой и не подходи близко к дверям дома её,

Відсторони твою дорогу геть від неї, не наближайсь до дверей її дому,

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

щоб не довелось віддати іншим твою славу, а твоїх літ — людям немилосердним;

чтобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.

щоб не наживалися твоїм добром чужинці, щоб труди твої не переходили в чужий дім,

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твоё будут истощены, —

щоб не стогнав ти по тому, як тіло твоє і твоя плоть змарніють,

и скажешь: «зачем я ненавидел наставление, и сердце моё пренебрегало обличением,

щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, серце моє погордувало докором?

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:

Я голосу вчителів моїх не слухав, і до наставників моїх не нахиляв я вуха.

едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»

Я мало не потрапив у крайнє лихо поміж зборищем-громадою!”

Пей воду из твоего водоёма и текущую из твоего колодезя.

Пий воду з твого водозбору, воду, що б'є із власної криниці.

Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод — по площадям;

Чому б твої джерела мали розливатися навколо, твої потоки по майданах?

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.

Нехай будуть тобі одному, а не чужим разом з тобою.

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

Нехай живець твій буде благословенний, втішайся дружиною твоєї юности.

любезною ланью и прекрасною серною: груди её да упоявают тебя во всякое время, любовью её услаждайся постоянно.

Премила лань! Люба сарна! Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, у любощах її стало кохайся!

И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?

Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, до грудей сторонньої горнутись?

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Дороги людські в Господа перед очима, і він вирівнює всі стежки їхні.

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:

Злого ловлять власні переступи, у пута власного гріха він потрапляє.

он умирает без наставления и от множества безумия своего теряется.

Він помирає з-за браку науки, з-за своєї надмірної глупоти він блукає.

Примечания:

Синодальный перевод

6, 21 стезя — путь, дорога.

19 упоявают — утоляют.

« 4 глава 6 глава »