Притчи 5 глава

Притчи Соломона
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Сын мой! внимай мудрости моей, и приклони ухо твоё к разуму моему,

Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,

чтобы соблюсти рассудительность и чтобы уста твои сохранили знание.

щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!

ибо мёд источают уста чужой жены, и мягче елея речь её;

Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,

но последствия от неё горьки, как полынь, остры, как меч обоюдоострый;

та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —

ноги её нисходят к смерти, стопы её достигают преисподней.

її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її!

Если бы ты захотел постигнуть стезю жизни её, то пути её непостоянны, и ты не узнаешь их.

Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Итак, дети, слушайте меня и не отступайте от слов уст моих.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:

Держи дальше от неё путь твой и не подходи близко к дверям дома её,

віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

чтобы здоровья твоего не отдать другим и лет твоих мучителю;

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

чтобы не насыщались силою твоею чужие, и труды твои не были для чужого дома.

щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

И ты будешь стонать после, когда плоть твоя и тело твоё будут истощены, —

І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

и скажешь: «зачем я ненавидел наставление, и сердце моё пренебрегало обличением,

і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!

и я не слушал голоса учителей моих, не приклонял уха моего к наставникам моим:

І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.

едва не впал я во всякое зло среди собрания и общества!»

Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“

Пей воду из твоего водоёма и текущую из твоего колодезя.

Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:

Пусть не разливаются источники твои по улице, потоки вод — по площадям;

чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —

пусть они будут принадлежать тебе одному, а не чужим с тобою.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

Источник твой да будет благословен; и утешайся женою юности твоей,

Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

любезною ланью и прекрасною серною: груди её да упоявают тебя во всякое время, любовью её услаждайся постоянно.

вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

И для чего тебе, сын мой, увлекаться постороннею и обнимать груди чужой?

І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

Ибо пред очами Господа пути человека, и Он измеряет все стези его.

Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

Беззаконного уловляют собственные беззакония его, и в узах греха своего он содержится:

власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

он умирает без наставления и от множества безумия своего теряется.

помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!

Примечания:

Синодальный перевод

6, 21 стезя — путь, дорога.

19 упоявают — утоляют.

« 4 глава 6 глава »