1 Царів 22 глава

Перша книга царів
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Проминуло три роки й не було війни між Сириєю й Ізраїлем.

И седе три лета, и не бе брани между сириею и между израилем.

У третьому ж роцї прибув Йосафат, царь Юдин, до царя Ізраїлського.

И бысть в лето третие, и сниде иосафат царь иудин к царю израилеву.

(А промовив був царь Ізраїлський до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Галаадський до нас належить? Ми же мовчимо, замість щоб одняти його у царя Сирийського.)

И рече царь израилев ко отроком своим: весте ли, яко моя есть реммафа галаадская, и мы молчим взяти ю от руки царя сирийска?

І сказав він Йосафатові: Пійдеш зо мною на війну проти Рамоту Галаадського? І відказав Йосафат цареві Ізраїлському: Я хочу те, що й ти; мій люд як твій люд, мої конї як твої конї.

И рече царь израилев ко иосафату: взыдеши ли с нами в реммафу галаадскую на брань? И рече иосафат: якоже аз, такожде и ты: якоже людие мои, людие твои: якоже кони мои, кони твои.

І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Поспитай перше, що казати ме про те Господь.

И рече иосафат царь иудин к царю израилеву: вопросите убо днесь Господа.

І зібрав царь Ізраїлський пророки, до чотирох сот чоловіка, і спитав їх: Чи йти менї проти Рамоту в Галаадї на війну, чи занехати се? Вони відказали: Йди, Господь оддасть їх на поталу цареві.

И собра царь израилев вся пророки яко четыреста мужей, и рече царь им: взыду ли в реммафу галаадскую на брань, или оставлю? И реша: взыди, яко дая предаст Господь в руки царевы.

Йосафат же каже: Чи нема тут ще й пророка Господнього, щоб нам через його поспитати Господа?

И рече иосафат к царю израилеву: несть ли зде пророка Господня, и вопросили быхом Господа им?

Царь же Ізраїлський відказав Йосафатові: Є ще один тут такий, щоб через його можна поспитати в Господа, та я не люблю його, бо нїчого доброго менї не пророкує, а тільки лихе — се Михей Емблаєнко. Йосафат же каже: Не говори так, царю.

И рече царь израилев ко иосафату: еще есть един муж на вопрошение им Господа, и аз возненавидех его, яко не глаголет о мне добре, но злая, михеа сын иемвлаань. И рече царь иосафат иудин: не глаголи, царю, тако.

І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Ійди скоро по Михея Емблаєнка.

И призва царь израилев скопца единаго и рече: скоро иди по михею сына иемвлааня.

Тим часом царь Ізраїлський й Йосафат, царь Юдейський, одягнені в царські ризи, седїли на площі в воротях Самариї, кожен на престолї свойму, а всї пророки віщували перед ними:

Царь же израилев и иосафат царь иудин седяста кийждо на престоле своем вооружени во вратех самарийских, и вси пророцы прорицаху пред ними.

(Один з них) Седекія Хенааненко зробив собі зелїзні роги та й каже: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, поки їх не вигубиш.

И сотвори себе седекиа сын ханаань рога железна и рече: тако глаголет Господь: сими рогами избодеши сирию, дондеже скончается.

І всї пророки віщували так само й мовляли: Іди на Рамат у Галаадї, пощастить тобі, Господь подасть його на поталу цареві.

И вси пророцы прорицаху тако, глаголюще: взыди в реммафу галаадскую, и наставит тя, и предаст Господь в руце твои царя сирийскаго.

Посланець же, що пійшов кликати Михею, каже йому: Знай, що пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро.

И посол шед призвати михею, рече ему, глаголя: се, ныне вси пророцы усты едиными глаголют добрая о цари, буди убо и ты в словесех твоих по словесем единаго от сих и глаголи добрая.

Михея ж відказав: Так певно, як Господь живе, тільки те, що глаголати ме Господь менї, казати му.

И рече михеа: жив Господь, яко яже речет Господь ко мне, сия возглаголю.

Як прийшов же він до царя, питає в його царь: Михею! чи нам ійти війною на Рамот Галаадський, чи се занехати? І відказав йому той: Йди, буде вдача тобі, й Господь оддасть його в руки цареві.

И прииде ко царю. И рече ему царь: михее, взыду ли в реммафу галаадскую на брань, или оставлю? И рече ему: взыди, и благопоспешит Господь в руки царевы.

Царь же промовив до його: Ще раз і ще раз заклинаю тебе, щоб ти менї в імя Господнє нїчого не говорив, тільки правду!

И рече ему царь: еще аз дважды заклинаю тя, да речеши истину пред Господем.

І сказав він: Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, наче вівцї, що нема в їх пастуха. І каже Господь: Нема в їх пана; нехай байдужно вертається кожен додому.

И рече михеа: не тако: видех всего израиля разсеяна по горам якоже стада, имже несть пастыря: и рече Господь: не Господь ли сим в Бога? да возвратится кийждо в дом свой с миром.

І сказав царь Ізрайлїв Йосафатові: Чи не казав же я тобі, що він не віщує менї нїчого доброго, тільки лихе?

И рече царь израилев ко иосафату царю иудину: не рех ли тебе, яко не проричет сей ми добрая, но токмо злая?

І каже (Михея): Вислухай же слово Господнє: Я бачив Господа седячого на престолї свойму й все військо небесне стоїть праворуч і лїворуч його;

И рече михеа: не тако: не аз: слыши глагол Господень: не тако: видех Господа Бога израилева седящаго на престоле своем, и все воинство небесное стояше окрест его одесную его и ошуюю его:

І промовив Господь: Хто підманив би Ахаба, щоб двинув у поле та й полїг під Рамотом у Галаадї? І сей говорив так, а той инакше.

и рече Господь: кто прельстит ахаава царя израилева, и взыдет и падет в реммафе галаадстей? и рече сей тако, и сей тако:

Тодї виступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь же спитав: Чим?

и изыде дух, и ста пред Господем, и рече: аз прельщу и:

І відказав (дух): Я вийду та й зроблюсь духом ложним в устах його пророків. Господь же сказав: Ти зробиш те й підманиш його; йди й вчини так.

и рече к нему Господь: в чем? и рече: изыду и буду дух лжив во устех всех пророк его: и рече: прельстиши и возможеши: изыди и сотвори тако:

Оце ж Господь, як бачиш, вложив ув уста всїм твоїм пророкам ложнього духа; тим часом як Господь недобре про тебе виповів.

и се, ныне даде Господь дух лжив во уста всех пророк твоих сих, и Господь глагола на тя злая.

І приступив Седекія Хенааненко, ударив Михея по щоцї та й каже: Як то — чи ж від мене відойшов дух Господень, щоб говорити в тобі?

И приступи седекиа сын ханаань, и порази михею в лице и рече: каковый сей прейде дух Господень от мене, еже глаголати в тебе?

Михей же промовив: Ти взнаєш про се того дня, як бігати меш із однієї комірки в другу, щоб сховатись.

И рече михеа: се, ты узриши в день он, егда внидеши в ложницу сокровища твоего, еже скрытися ту.

Царь же Ізрайлїв повелїв: Возьміте Михея й одведїте його до Амона, городського начальника, та до Йоаса царевича,

И рече царь израилев: поимите михею, и возвратите его ко аммону князю града и ко иоасу сыну цареву,

І з'ясїть: Так говорить царь: Посадїть його в темницю та давайте йому хлїба скупо й води скупо, покіль я щасливо вернусь.

и рцыте, да посадят его в темницу, и да кормят его хлебом печальным и водою печальною, дондеже возвращуся в мире.

І промовив Михей: Коли вернешся щасливо, так не Господь говорив через мене. І сказав: Слухай, увесь народе!

И рече михеа: аще возвращаяся возвратишися в мире, то не глагола Господь мною. И рече: слышите, людие вси.

От і двинув царь Ізраїлський з Йосафатом, царем Юдейським, на Рамот у Галаадї.

И взыде царь израилев и иосафат царь иудин с ним в реммафу галаадскую.

І каже царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду до бою, ти ж будь у своїй царській одежі. І переодягнувся царь Ізраїлський та й виступив до бою.

И рече царь израилев ко иосафату царю иудину: прикрый мя, и вниду в сечь, и ты облецыся в ризу мою. И прикрыся царь израилев и вниде в сечь.

Царь же Сирийський повелїв трийцятьом і двом отаманам своїх боєвих колесниць: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, тільки на одного царя Ізраїлського.

Царь же сирский заповеда князем колесниц своих тридесятим и двум, глаголя: не бийтеся ни с великим ни с малым, но токмо с царем израилевым единым.

Отамани колесниць, побачивши Йосафата, подумали: Се мабуть царь Ізраїлський, й навернувши, вдарили на його, й закричав Йосафат.

И бысть егда узреша воеводы колесниц иосафата царя иудина, и реша: видится царь израилев сей. И обступиша его еже сразитися с ним: и возопи иосафат.

Скоро ж отамани колесниць постерегли, що се не царь Ізраїлський, одвернули від його.

И бысть егда узреша воеводы колесниц, яко несть царь израилев той, и возвратишася от него:

Один же чоловік напяв лука та й пустив навманя стрілу й пострілив царя Ізраїлського між легкими й жолудком. І повелїв він свойму візникові: Одвертай та вивозь мене з боєвого натовпу, бо мене поранено.

и наляче лук един муж приметно, и порази царя израилева между легким и щитом. И рече (царь) всаднику своему: обрати руки твоя, и изведи мя от брани, яко язвен есмь.

Та битва того дня щораз більш закипала, й царь стояв у колесницї проти Сирийцїв, і вечером умер; кров із рани стїкала в колесницю.

И умножися брань в той день, и царь бе стоя на колеснице противу сириан от утра даже до вечера, и лияшеся кровь из язвы в недра колесницы, и умре в вечер, и изливашеся кровь от язвы даже до недр колесницы.

І загукали під захід сонця в війську: Кожен, вертайсь у свій город і в свою землю!

И ста проповедник о западе солнца, глаголя: кийждо вас да идет во свой град и во свою землю, яко умре царь.

І вмер царь, і привезли його в Самарию та й поховали царя в Самариї.

И приидоша в самарию, и погребоша в самарии царя.

Як обмивали ж колесницю в ставу, лизали собаки кров його, а блудницї купались у їй, по слову, що глаголав Господь.

И омыша кровь с колесницы на источнице самарийстем, и полизаша свинии и пси кровь его, и блудницы измышася в крови его, по глаголу Господню, егоже глагола.

Прочі дїї Ахаба, й про се, що він чинив, і про будинок із слонової костї, що збудував, і про всї городи, що він утверджував, — про се сказано в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.

Прочая же словес ахаавлих, и вся яже сотвори, и храм слоновый, егоже созда, и вся грады, яже сотвори, не се ли, сия писана быша в книзе словес дний царей израилевых?

І спочив Ахаб із батьками своїми, а син його Охозія став намість його царем.

И успе ахаав со отцы своими, и воцарися охозиа сын его вместо его.

Йосафат Асенко став царем у Юдеї у четвертому роцї Ахаба, царя Ізраїлського.

И иосафат сын асы воцарися над иудою в четвертое лето ахаава царя израилева.

Трийцять і пять год було віку Йосафатового, як зробивсь царем, а двайцять і пять год царював у Ерусалимі. Матїр його звали Азуба Салаїлівна.

Иосафат сын тридесяти пяти лет (бе), егда нача царствовати, и двадесять пять лет царствова во Иерусалиме. Имя же матери его азува, дщи салаиля.

І ходив він усе дорогою батька свого Аси, не звертав з неї та чинив те, що Господеві до вподоби.

И хождаше по всем путем асы отца своего, не уклонися от него, творя правое пред очима Господнима, токмо высоких не разори: еще людие жряху и кадяху на высоких.

Тільки висот не поруйновано, й все ще жертував і кадив люд на висотах.

И умирися иосафат с царем израилевым.

І держав Йосафат мир із царем Ізрайлевим.

Прочая же словес иосафатовых, и силы его, елика сотвори, не се ли, писана суть в книзе словес дний царей иудиных?

Инші дїла Йосафатові, його хоробрі дїї, й як він воював, се прописано в книзї лїтописній царів Юдиних.

И прочее мерзости, еже остася во дни асы отца его, отя от земли.

Вигубив іще з землї останки блудників, що з часів отця його Аси зіставались.

И царя не бе во едоме поставленнаго.

Не було ж тодї царя в Едомі; наказний (намісник) був за царя.

Царь же иосафат сотвори корабли фарсийския, еже ити во офир по злато, но не поидоша, зане сокрушишася корабли во асеон-гавере.

Йосафат побудував був і кораблї на морі, щоб ходити в Офир і привозити золото; та вони не дійшли, бо порозбивались ув Езійон-Габері.

Тогда рече охозиа сын ахаавль ко иосафату: да идут раби мои с рабы твоими в кораблех. И не восхоте иосафат.

Казав тодї Охозія Ахабенко Йосафатові: Нехай мої люде з твоїми людьми пливуть на кораблях. Йосафат же не схотїв.

И умре иосафат со отцы своими, и погребен бысть у отец своих во граде давида отца своего. И воцарися иорам сын его вместо его.

І почив Йосафат з своїми отцями й поховано його коло отцїв його в Давидовому городї, предківському. А син його Йорам зробився царем намість його.

И охозиа сын ахаавов воцарися над израилем в самарии, в лето седмоенадесять иосафата царя иудина, и царствова над израилем в самарии лета два,

Охозія Ахабенко зробився царем у сїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, й царював два роки над Ізраїлем в Самариї.

и сотвори лукавое пред Господем, и нача ходити по путем отца своего ахаава и по пути иезавели матере своея, и во гресех дому иеровоама сына наватова, иже введе во грех израиля:

І чинив він те, що було Господеві не до вподоби, й ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї й дорогою Еробоамовою Набатенковою, що доводив Ізраїля до гріхів.

и поработа ваалу, и поклонися ему, и разгнева Господа Бога израилева, по всем бывшым прежде его.

І служив він Баалові, й вбоготворяв його, й запалював гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, так само, як і батько його чинив.

« 21 глава 1 глава »