Иов 31 глава

Книга Иова
Cовременный перевод WBTC → Пераклад Антонія Бокуна

 
 

Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.
 
Я заключыў запавет з вачамі маімі, каб не глядзець мне на дзяўчыну.

Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?
 
Якая ж доля мая ў Бога на вышыні, і якая спадчына ад Усемагутнага на вышынях?

Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?
 
Ці ж не загуба [прызначана] для ліхотніка, і няшчасьце — для злачынцы?

Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?
 
Ці ж Ён ня бачыць шляхоў маіх і ня лічыць усе крокі мае?

Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,
 
Ці ж хадзіў я ў марнасьці, і ці ж нага мая сьпяшалася да подступу?

пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.
 
Няхай узважыць Ён мяне на вагах справядлівых, і няхай ведае Бог невінаватасьць маю.

Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —
 
Калі зыходзіў крок мой са шляху, і пайшло за вокам маім сэрца маё, і запляміла рукі мае што нячыстае,

пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.
 
няхай я пасею, а есьці будзе іншы, і нашчадкі мае будуць вырваныя з каранямі.

Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,
 
Калі сэрца маё зьвяла жанчына, і калі цікаваў я пры дзьвярах бліжняга майго,

пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,
 
няхай жонка мая меле для другога, і няхай іншыя прыхіляюцца да яе.

поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.
 
Бо гэта брыдота, злачынства, што падлягае суду.

Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.
 
Гэта агонь, які палае для Абадону, які выкараняе ўсю маёмасьць маю.

Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,
 
Калі я адмовіў суду слузе майму і служцы маёй, калі яны спрачаліся са мною,

что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?
 
што я буду рабіць, калі паўстане Бог? І калі Ён наведае мяне, што я адкажу Яму?

Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.
 
Ці ж ня Той, Хто мяне ўфармаваў ва ўлоньні, уфармаваў і яго; і ва ўлоньні [маці] ўкшталтаваў нас Адзіны?

Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.
 
Ці ж адмовіў я ў просьбе ўбогім і ці засмуціў вочы ўдавы?

Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.
 
Ці я адзін зьядаў кавалак свой, і ці ня еў яго сірата?

Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.
 
Бо ад маленства гадаваў я яго, як бацька, і вёў яго ад улоньня маці.

Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,
 
Калі я бачыў таго, што гіне без адзеньня, або бедака, што ня меў чым накрыцца,

я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.
 
ці ж не дабраслаўлялі мяне сьцёгны ягоныя, калі грэла іх воўна авечак маіх?

Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.
 
Калі я падымаў руку маю на сірату, калі бачыў у браме дапамогу сабе,

Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.
 
няхай адпадзе рамяно ад сьпіны маёй, і няхай рука мая адломіцца ад локця.

Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.
 
Бо страшнае мне было пакараньне Божае, перад веліччу Яго я не магу ўстаяць!

Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".
 
Ці ў золаце я меў спадзяваньне? І ці золату чыстаму я казаў: “Надзея мая”?

Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.
 
Ці цешыўся я дзеля мноства багацьцяў маіх, што рука мая столькі прыдбала?

Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.
 
Калі я бачыў сонца, як яно зьзяе, або месяц, які ў яснасьці плыве,

Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.
 
ці спакусіўся я таемна ў сэрцы маім, і ці цалавалі вусны мае руку маю?

Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.
 
Гэта было б злачынства, што падлягае суду, бо я адрокся б ад Бога на вышынях.

Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.
 
Ці я цешыўся з падзеньня таго, хто ненавідзеў мяне, і ці радаваўся, што яго напаткала няшчасьце?

Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.
 
Але я не даваў грашыць паднябеньню майму, каб праклінаць душу ягоную.

Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.
 
Ці ж не гаварылі людзі намёту майго: “Хто ж не насыціўся мясам ягоным!”

И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.
 
На двары не заставаўся прыхадзень, брама мая была адкрытая для падарожнікаў.

Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.
 
Ці ўтойваў я грэх мой як [іншы] чалавек, і ці хаваў за пазухай правіну маю?

Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.
 
Тады б я баяўся грамады вялікай, і пагарда бліжніх палохала б мяне, і маўчаў бы я, і не выходзіў за дзьверы.

Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.
 
Хто мне дасьць таго, хто паслухае мяне? Вось подпіс мой. Няхай Усемагутны адкажа мне! Вось кніга, якую напісаў супраціўнік мой,

Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.
 
каб я насіў яе на плячах маіх і налажыў яе сабе, як вянец.

Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.
 
Я паведамлю яму лік крокаў маіх і пайду да яго, як да начальніка.

Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.
 
Калі б жалілася на мяне зямля мая, і з ёй плакалі барозны ейныя,

За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.
 
што плады ейныя я еў бяз срэбра, і што крыўдзіў душу ўласьніка яе,

И если я когда-нибудь так сделал, пусть сорною травою вместо хлеба и ячменя моя покроется земля". На этом кончились слова Иова.
 
няхай замест пшаніцы родзіцца мне калючка, а замест ячменю — кукаль!» Скончыліся словы Ёва.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.