Иов 31 глава

Книга Иова
Cовременный перевод WBTC → Українська Біблія. Турконяк

Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.

Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.

Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?

А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?

Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?

Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?

Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?

Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?

Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,

Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,

пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.

нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.

Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —

Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.

то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.

Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,

пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,

то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.

поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.

Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.

Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.

Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.

Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,

что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?

то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?

Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.

Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.

Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.

А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.

Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —

Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.

хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —

Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,

якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,

я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.

і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,

Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,

Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.

то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.

Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.

Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.

Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".

Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.

якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,

Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.

Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.

І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.

то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.

Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.

Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —

Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.

то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.

Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.

Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.

Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.

Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,

Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.

бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?

Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.

О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.

читав, поклавши, як вінець на плечі,

Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.

і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,

Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.

якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,

За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.

якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,

И если я когда-нибудь так сделал, пусть сорною травою вместо хлеба и ячменя моя покроется земля". На этом кончились слова Иова.

то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.

« 30 глава 32 глава »