Иов 31 глава

Книга Иова
Cовременный перевод WBTC → Переклад Хоменка

Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.

«Я вчинив умову з моїми очима, щоб на дівицю й не дивились!

Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?

І яка доля з висоти від Бога? Яка спадщина від Всесильного з неба?

Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?

Чи ж не погибель для безбожних? Чи ж не нещастя лиходіям?

Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?

Чи ж він доріг моїх не бачить? Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,

Чи ж я ходив колись у неправді? Чи мої ноги бігли за обманом?

пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.

Хай мене зважить на вазі правдивій, хай розпізнає Бог мою невинність!

Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —

Коли ж мій крок схибив з дороги, і моє серце ходило слідом за очима, коли до рук моїх прилипла якась пляма,

пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.

то хай я сію, а їсть хтось інший, і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,

А коли якась жінка звела моє серце, коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,

то нехай моя жінка для другого меле, інші нехай злягають з нею!

поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.

Бо це безславний вчинок; переступ, що під суд підпадає,

Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.

вогонь, що пожирає до загуби, що ввесь мій урожай нищить дощенту.

Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,

Якщо я правом мого раба легковажив чи рабині, як вони правувалися зо мною,

что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?

то що чинитиму, коли Бог устане та розслідить? Що йому відповім я?

Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, або тьмарив очі вдовиці?

Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? Хіба не їв його й сиротина?

Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, водив її вже з лона матері моєї!

Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,

Коли я бачив бідолаху без одежі, чи злидаря, який не мав чим укритись,

я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.

хіба мене не благословляли його стегна? Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.

А коли на сироту здіймав я руку, бо бачив оборонця мого в брамі, —

Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, і хай моя рука відломиться від ліктя!

Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.

Бо страх Божий упав би на мене, і перед величчю його не міг би я устоятись!

Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".

Коли б на золото я покладав свою надію, коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.

коли б я тішився моїм великим статком, рукою моєю багато назбиравши,

Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.

коли б дививсь на сонце, як воно сяє, та як пливе велично місяць,

Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.

і тайкома пускав моє серце зблудити, і цілував устами мою руку, —

Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.

це теж був би тяжкий переступ, бо я б відрікався Бога, що на небі.

Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.

Чи я радів з нещастя мого супротивника? Чи веселився, як його спіткало лихо, —

Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.

я, що устам моїм не дозволяв грішити, домагаючись його життя з прокльоном?

Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.

Хіба челядь мого шатра не говорила: Кого ж він не наситив м'ясом?

И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.

Чужинець не спав ніколи на вулиці, перехожому я відчиняв мої двері.

Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, скривав у грудях мої хиби,

Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.

боявся бо великої юрби, лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.

О, коли б уже хтось та мене переслухав! Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.

Щождо книги, що написав мій позивайло, то я носитиму її на плечах у себе, я покладу її, немов вінець, на себе.

Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.

Я виявлю йому всі мої кроки; неначе князь, я наближусь до нього!

Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.

Якщо кричало проти мене моє поле, і разом з ним плакали його борозни,

За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.

бо я його врожай з'їдав без грошей, смутив життя його робітників, —

И если я когда-нибудь так сделал, пусть сорною травою вместо хлеба и ячменя моя покроется земля". На этом кончились слова Иова.

то хай замість пшениці вродить будяки, замість ячменю — бур'ян!»

« 30 глава 32 глава »