Иов 31 глава

Книга Иова
Cовременный перевод WBTC → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.
 
Змову ўчыніў я з ачыма сваімі, і нашто імне зварачаць увагу на дзяўчыну?

Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?
 
Што за доля імне ад Бога згары, і што за спадак ад Усемагучага з вышыні?

Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?
 
Ці не няшчасьце прылучаецца несправядліваму, і не загуба ліхадзею?

Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?
 
Ці ня бачыў Ён дарогаў маіх, і ня лічыў усіх сігнёў маіх?

Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,
 
Калі я хадзіў у мане, і барзьдзіла нага мая на ашуку, —

пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.
 
Хай зважаць мяне на вазе праўды, і пазнае Бог нявіннасьць маю.

Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —
 
Калі адхінаўся сігень мой ад дарогі, і за ачыма маімі йшло сэрца мае, і калі штось прыліпла да рук маіх,

пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.
 
То хай я сею, а другі есьць, і хай атожылы мае выкаранены будуць.

Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,
 
Калі жонка надзіла сэрца мае, і ля ўходу прыяцеля свайго я цікаваў, —

пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,
 
Хай меле другому жонка мая, хай клякаюць ля яе іншыя;

поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.
 
Бо гэта быў бы выступ, гэта было б судовае бяспраўе;

Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.
 
Гэта — цяпло да згубы зьядаючае, і ўсі плады мае яно магло б выкараніць.

Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,
 
Калі я ўлегцы замеў права слугі свайго й права служэбкі свае, як яны прававаліся з імною,

что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?
 
То што я пачаў бы рабіць, як бы паўстаў Бог? і як Ён даведаўся б да мяне, што я адказаў бы Яму?

Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.
 
Ці ня Тый, хто ў жываце ўчыніў мяне, учыніў і яго, і ўладзіў нас у дзетніцы Адзін.

Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.
 
Ці адмаўляўся я жаданьню бедных альбо ці ачом удавы я даў выцякаць?

Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.
 
Ці еў я лусту сваю асобна? ці ня еў сірата зь яе?

Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.
 
Бо ад маленства ягонага я гадаваў яго, як айцец, і ад жывата маці свае я вадзіў удаву.

Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,
 
Як бачыў гінучага без адзецьця і што накрыцьця няма ў беднага;

я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.
 
То ці не дабраславілі мяне сьцёгны ягоныя, і ад стрыжэньня авец маіх ці ня быў ён угрэўшыся?

Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.
 
Калі я падыймаў руку сваю на сірату, затым што мог бачыць ля брамы абарону сабе,

Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.
 
То хай плячо мае ад сьпіны адваліцца, і цэўка мая ад локця адломіцца;

Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.
 
Бо страшная імне кара ад Бога, перад вялікасьцяй Ягонай ня вытрываў бы я.

Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".
 
Ці здаваўся я на золата альбо ці шчыраму золату сказаў я: «Давер мой»?

Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.
 
Ці цешыўся я, што маемасьць мая была вялікая, і рука мая прыдбала шмат?

Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.
 
Калі я бачыў сьвятло, што яно зьзяе, і месяц вялікасна ходзячы,

Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.
 
І надзілася патай сэрца мае, і цалавалі руку маю вусны мае, —

Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.
 
Гэта таксама было б судовым бяспраўям, бо я адрокся б Бога на вышынях.

Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.
 
Ці цешыўся я із згубы злосьніка свайго і захапляўся, як сустракала яго няшчасьце?

Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.
 
Не, я не даваў грашыць паднябеньню свайму, каб шукаць праклёнам душы яго.

Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.
 
Ці не казалі сьмяротнікі будану майго: "Ці быў хто такі, каб ізь яго мяса не насыціўся?"

И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.
 
На вуліцы не начаваў падарожны, і дзьверы свае я адчыняў госьцю.

Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.
 
Калі б хаваў я, як Адам, выступы свае, каб затаіць у заўлоньню сваім бяспраўе свае,

Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.
 
То я баяўся б вялікага груду, і грэбаваньне радзімаў палохала б мяне, так што я маўчэў бы й ня выходзіў бы за ўход.

Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.
 
О, калі б хто выслухаў мяне! Во знак мой: хай Усемагучы адкажа імне; а кнігу напісаў бы супар мой.

Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.
 
На плячу сваім я насіў бы яе, і ўзлажыў бы яе на сябе, як вянок.

Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.
 
Я здаў бы Яму лічбу з усіх сігнёў сваіх, як князь я дабліжыўся б да Яго.

Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.
 
Калі зямля мая крычэла на мяне, і ўсі барозны яе плакалі;

За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.
 
Калі плады яе я еў дарма і прысіліў собсьнікаў зямлі выдыхнуць душу,

И если я когда-нибудь так сделал, пусть сорною травою вместо хлеба и ячменя моя покроется земля". На этом кончились слова Иова.
 
То хай замест пшонкі вырасьце цернь і замест ячменю — кукаль». Скончыліся словы Ёвавы.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.