Дії 7 глава

Дії святих апостолів
Сучасний переклад → Под редакцией Кулаковых

Тоді первосвященик запитав Степана: «Це правда?»

Тогда первосвященник спросил его: «Так ли это?»

Степан відповів: «Брати й батьки мої юдейські, послухайте мене! Наш великий і славний Бог з’явився предку нашому Аврааму, коли той іще був у Месопотамії. Це сталося до того, як Авраам оселився в Гарані. Бог сказав йому:

Стефан ответил: «Братья и отцы! Послушайте меня! Бог, великий в славе Своей, явился праотцу нашему Аврааму еще до переселения в Харран, когда он жил в Месопотамии,

„Залиш країну і батьківщину свою, й рушай до землі, яку Я вкажу тобі”.

и сказал ему: „Оставь землю свою и родство свое и иди в ту землю, которую Я тебе укажу“.1

Тож Авраам залишив землю Халдейську [17] й оселився в Гарані. Після смерті Авраамового батька Бог змусив Авраама переселитися в цю землю, де ви живете зараз.

Тогда Авраам, покинув землю халдеев, поселился в Харране, а уже оттуда, после того, как умер отец его, привел2 его Бог в эту землю, на которой теперь вы живете.

Бог не дав йому тут ніякої спадщини, ані шматка землі. Але Він обіцяв дати цю землю у володіння Авраамові та його нащадкам, хоч на той час Авраам іще не мав дітей.

Но Он не дал ему и пяди земли на ней, ничего, что тот мог бы назвать своим, но обещал отдать эту землю во владение и ему, и потомству3 его после него,4 хотя тогда у Авраама еще не было детей.

Ось що Бог сказав йому: „Діти твої будуть чужинцями в незнайомій країні. Люди землі тієї поневолять дітей твоїх і знущатимуться з них протягом чотирьох століть.

Бог так сказал: „Потомки его будут пришельцами на земле чужой, и поработят их, и будут угнетать их четыреста лет.

Але Я покараю той народ, який поневолить дітей твоїх”. І ще сказав Бог: „І зрештою вони вийдуть із землі тієї, і поклоняться Мені на цьому місці”.

Но Я совершу суд над тем народом, у которого они окажутся в порабощении, — сказал Он, — и после этого они оставят чужую землю и станут поклоняться5 Мне на месте сем“.6

Бог дав Авраамові заповіт про обрізання. Згодом Авраам став батьком Ісаака, і на восьмий день після народження хлопчика батько зробив йому обрізання. Ісаак дав життя Якову, а Яків став батьком дванадцятьох патріархів.[18]

Дал тогда Бог Аврааму как знак завета установление об обрезании,7 и когда у того родился Исаак, на восьмой день после его рождения Авраам обрезал его, Исаак же, в свою очередь, совершил обрезание Иакова, а Иаков — двенадцати сыновей своих, будущих патриархов наших.

Та вони заздрили Йосипу, і продали його в рабство в Єгипет. Але Бог був з Йосипом.

Сыновья Иакова8 стали завидовать брату своему Иосифу и продали его в рабство в Египет. Но Бог был с ним

Господь рятував його від усіх негараздів і, давши Йосипові мудрість, навчив як здобути прихильність фараона, єгипетського царя. І фараон зробив його правителем усього Єгипту й усього царського господарства.

и избавил его от всех бедствий его. Он дал Иосифу мудрость, которая настолько расположила к нему фараона,9 царя египетского, что тот поставил его правителем Египта и управляющим [во] всем доме своем.

Потім настав голод у всьому Єгипті та Ханаані, який приніс страшні страждання. Наші прабатьки не могли знайти їжі.

Когда во всем Египте и Ханаане настали голод и великая нужда и у отцов наших не было пищи,

Але до Якова дійшли чутки, що в Єгипті можна придбати зерно, і він послав туди синів своїх, наших прабатьків. Це була їхня перша подорож до Єгипту.

Иаков, услышав, что хлеб есть в Египте, послал туда отцов наших. Это было их первое посещение.

А коли вони прибули до Єгипту вдруге, Йосип відкрився їм, що він — їхній брат. Тоді ж і фараон взнав про Йосипову родину.

А когда они пришли во второй раз, Иосиф открылся братьям своим — и стал известен фараону род Иосифа.

Тож Йосип послав по свого батька Якова та всю його родину — всього сімдесят п’ять чоловік.

Тогда Иосиф послал за отцом своим Иаковом и за всеми остальными родственниками ( а было их 75 душ).

У Єгипті, Яків і наші прабатьки, жили до самої смерті.

Иаков переселился10 в Египет. Там и он сам, и отцы наши окончили дни свои.

Тіла їхні перенесли в Сихем і там поховали в могилі, що його Авраам придбав за срібло в синів Гамора в Сихемі.

Останки их перенесли в Сихем и похоронили в гробнице, которую Авраам купил за некую цену у сыновей Еммора в Сихеме.11

З наближенням часу, коли мала збутися Божа обітниця Аврааму, кількість наших людей у Єгипті все більше зростала.

Между тем приближалось время исполнения того обещания, которое Бог дал12 Аврааму. Народ наш в Египте становился сильным и многочисленным.

Зрештою, до влади над Єгиптом прийшов інший цар, який не знав Йосипа.

[На престол же египетский] взошел другой царь, который не знал Иосифа.13

Він підступно повівся з нашим народом, був жорстокий до наших прабатьків: він змушував їх кидати своїх немовлят напризволяще, щоб ті вмирали.

Против народа нашего он поступал коварно и жестоко и заставлял отцов [наших] выбрасывать младенцев своих, тем самым обрекая их на погибель.

У той час народився Мойсей, котрий був надзвичайно вродливим немовлям. Три місяці він ріс у батьківському домі.

В то самое время родился Моисей, и был он красивым и угодным Богу ребенком. Первые три месяца о нем заботились в родительском доме.

Коли ж прийшов час полишити дитину, Мойсея забрала до себе фараонова дочка, і виростила його як свого сина.

А когда родители все же должны были вынести его из дома,14 взяла его к себе дочь фараона и воспитала его как сына.

Мойсей був навчений усієї мудрості єгиптян. Він був дужий у своїх словах і вчинках.

Моисей был обучен всей мудрости египетской и был силен в слове и делах своих.

Коли Мойсею сповнилося сорок років, він вирішив відвідати своїх братів-ізраїльтян.

Когда исполнилось ему сорок лет, пожелал он навестить братьев своих, сынов Израиля.

А коли побачив Мойсей, як один з єгиптян знущався над одним з них, він помстився за скривдженого, вбивши єгиптянина.

Увидев, как одного из них избивали,15 он вступился и отомстил за обижаемого, убив египтянина.

Мойсей думав, що брати його зрозуміють, що Бог використовував його для їх визволення, але юдеї не розуміли того.

Думал он: [его] братья поймут, что чрез него Бог избавляет их от угнетения, но они не поняли.

Наступного дня Мойсей, побачивши, як два юдея билися між собою, намагався помирити їх. Він сказав: „Люди, ви ж брати! Навіщо кривдите одне одного!”

На следующий день он пришел к ним, когда двое из них дрались, и пытался их примирить: „Прекратите, вы же братья! Зачем обижать друг друга?“

Але чоловік, який кривдив іншого, відштовхнув Мойсея зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?

Но обижавший своего ближнего оттолкнул Моисея и сказал: „Кто поставил тебя начальником и судьей над нами?

Чи ти й мене хочеш убити, як убив вчора того єгиптянина?”

Уж не хочешь ли ты убить и меня, как вчера убил египтянина?“16

Почувши ці слова, Мойсей втік з Єгипту і пішов до землі Мидійської де оселився чужоземцем. Там у нього народилося двоє синів».

Услышав это, Моисей бежал из Египта и жил пришельцем в земле Мадиам. Там у него родилось два сына.

«Через сорок років з’явився Мойсею Ангел у полум’ї палаючого куща. То було в пустелі, біля гори Синай.

Прошло еще сорок лет, и в пустыне17 у горы Синай явился ему Ангел в пламени горящего тернового куста.18

Побачивши це знамення, Мойсей був вражений, та коли підійшов ближче, щоб краще роздивитися, то почув голос Господа:

Увиденное сильно удивило Моисея. А когда он подходил, чтобы рассмотреть этот куст, раздался голос Господа:

„Я Бог твоїх прабатьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова!” Мойсей тремтів від страху й не наважувався підвести очі.

„Я — Бог отцов твоих, Бог Авраама, Исаака и Иакова“.19 Моисея охватил трепет, и он глаз не смел поднять.

А Господь сказав йому: „Зніми сандалії з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш, — свята земля.

И сказал ему Господь: „Сними обувь с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, земля святая.

Я подивився й побачив переслідування Мого народу в Єгипті. Я чув стогін Мого народу, і зійшов, щоб звільнити його. Вирушай! Я посилаю тебе до Єгипту”.

Увидел Я притеснение народа Моего в Египте, услышал стон его и сошел освободить его. Иди теперь, Я посылаю тебя в Египет“.20

Це був той самий Мойсей, якого люди відштовхнули зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?” Через Ангела, який з’явився Мойсею у полум’ї палаючого куща, Бог послав його стати правителем і рятівником.

Этот Моисей, которого они отвергли, сказав: „Кто поставил тебя начальником и судьей?“, и был тем самым человеком, которого послал им Бог как вождя и избавителя. А сделано это было рукою Ангела, явившегося ему в горящем терновом кусте.

Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту. Сорок років він вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті, біля Червоного моря, в пустелі.

И вывел он народ израильский из Египта, творя чудеса и знамения в Египте и на Красном21 море, и в течение еще сорока лет — в пустыне.

Це ж він сказав синам Ізраїлю: „Бог пошле вам Пророка такого, як я, вибравши Його з-поміж вашого народу”.

Этот самый Моисей сказал сынам Израиля: „Пророка пошлет22 вам Бог из ваших же братьев, как меня послал “.23

Це ж він був у пустелі з нашими прабатьками і з Ангелом, який говорив з ним на горі Синай. Це він дістав живі слова, щоб принести їх нам.

И не кто иной, как он, в собрании всего общества в пустыне был посредником между Ангелом, говорившим с ним на горе Синае, и отцами нашими24 и принял живые слова, чтобы передать нам.25

Та наші предки відмовилися слухати його. Навпаки, вони відштовхнули його й хотіли повернутися до Єгипту.

Но отцы наши не захотели прислушаться к словам Моисея: они отвергли его и стали помышлять о возвращении в Египет.26

Вони сказали Ааронові: „Зроби нам якихось богів, щоб вели нас. Бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту”.

И сказали они Аарону: „Сделай нам богов, чтобы шли они впереди нас, ведь мы не знаем, что сталось с тем Моисеем, который вывел нас из Египта“.27

У ті часи люди Ізраїлю робили зображення тільця і приносили цьому бовванові пожертви. Вони раділи з того, що зробили своїми руками!

И сделали они в те дни изваяние тельца, и принесли этому идолу жертву, устроив торжества в честь творения рук своих.

Але Бог відвернувся від них, давши їм можливість поклонятися зіркам небесним. Як це сказано в книзі пророчій: „Люди Ізраїлю! Сорок років в пустелі не приносили ви Мені кровні підношення та пожертви.

И отвернулся от них Бог, оставив их поклоняться воинству небесному, как написано в Книге пророков: „Дом Израилев! Мне ли приносили вы свои заклания и жертвы все сорок лет, пока были в пустыне?

Ви несли з собою намет Молоха і зірку свого бога Рефана, бовванів для поклоніння. Саме тому Я вишлю вас геть, аж за Вавилон”.

На плечах своих носили вы и шатер Молоха, и звезду бога [вашего] Рефана, тех идолов,28 которых вы изваяли, чтоб им поклоняться. И за всё это Я выселю вас за Вавилон“.29

Наші прабатьки мали з собою в пустелі Святий Намет. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив.

Был у отцов наших в пустыне Шатер30 Свидетельства. Сделан он был так, как повелел Бог31 Моисею, по тому образцу, который Он показал ему.32

Одержавши цей Намет, наші прабатьки принесли його з собою, коли Ісус [19] повів їх захопити землю інших народів. Та Бог виганяв їх, коли наші пращури наступали. Святий Намет лишався з ними аж до часів Давидових.

В следующем поколении отцы наши под предводительством Иисуса33 Навина принесли с собой этот Шатер в страну, которой некогда владели языческие народы, изгнанные Богом на глазах отцов наших. И оставалось всё так до дней Давида,

Бог був дуже задоволений Давидом, і той попросив Господа дозволити йому звести оселю Богові Якова.[20]

который обрел расположение Божие34 и молился о том, чтобы было ему позволено устроить место обитания для Бога, Которому поклонялся Иаков.35

Але то вже Соломон збудував Храм Божий.

Дом же Ему построил Соломон.

Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк [21]: „Небо — Мій престол, — сказав Господь. —

Но не живет Всевышний в домах рукотворных, как говорит пророк:

І земля — то Мій підніжок! Який же дім зведете ви для Мене? Де є те місце, щоби Я спочив?

„Небо — престол Мой, опорой для ног Моих служит земля. Какой дом построите Мне, — говорит Господь, — иль место какое найдете отдохновения Моего?

Та чи ж не Я все це створив?”

Не Моя ли рука сотворила всё это?!“36

О вперті вожді юдейські! Ви відвернули серця ваші від Господа і не бажаєте слухати Його! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури.

Упрямые люди, обрезаны вы, но язычники сердцем, и к истине глухи!37 Как ваши отцы, так и вы всегда противитесь Духу Святому!

Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А зараз ви зрадили і вбили Його.

Кого из пророков не гнали отцы ваши? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведника, а вы стали Его предателями и убийцами.

Ви ж ті, хто прийняли від Ангелів Закон, але не стали його дотримуватися».

Но хоть и получили вы Закон, переданный вам через ангелов, не соблюли вы его!»

Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана.

Услышав это, они в ярости38 заскрежетали зубами.

Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу Славу й Ісуса, Який стояв праворуч від Бога.

Стефан же, исполненный Духа Святого, взглянул на небо и увидел там сияние Божьей славы и Самого Иисуса, стоящего по правую руку Бога.

І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися Небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть праворуч від Бога».

«Смотрите, — сказал он, — вижу я небеса открытыми и Сына Человеческого, стоящего по правую руку Бога».

57-58 У відповідь на ці слова вони закричали у гніві й позатуляли вуха, щоб не чути його. Потім усі разом кинулися на Степана, витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом.

При этих словах они стали затыкать себе уши и с криком все как один набросились на него.

Они выволокли Стефана за город и стали побивать его камнями. Свидетели39 расправы сложили свои верхние одежды у ног юноши по имени Савл.40

У той час, коли вони кидали в Степана каміння, він молився кажучи: «Господи Ісусе, прийми мій дух».

Стефан, когда побивали его камнями, взывал к Богу и говорил: «Господь Иисус, прими дух мой!»

А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.

Упав на колени, он громко воскликнул: «Господи, не вмени им греха сего!» И, сказав это, почил.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Быт 12:1.

4 [2] — Букв.: переселил.

5 [3] — Букв.: семени; то же в ст. 6.

5 [4] — Быт 17:8.

7 [5] — Или: служить.

7 [6] — Быт 15:13,14; Исх 3:12.

8 [7] — Букв.: и дал ему завет обрезания.См. в Словаре Обрезание.

9 [8] — Букв.: патриархи.

10 [9] — Букв.: дал ему милость и мудрость перед фараоном.

15 [10] — Букв.: сошел.

16 [11] — В некот. рукописях: Еммора Сихемского.

17 [12] — В некот. рукописях: о котором клялся Бог.

18 [13] — Исх 1:8 (LXX).

21 [14] — Букв.: когда был он выброшен.

24 [15] — Букв.: поступали несправедливо/обижали.

28 [16] — Исх 2:14; то же в ст. 35.

30 [17] — См. в Словаре Пустыня.

30 [18] — Исх 3:2.

32 [19] — Исх 3:6.

34 [20] — Исх 3:5−10.

36 [21] — Син. пер.: Чермном.

37 [22] — Букв.: поднимет.

37 [23] — Некот. рукописи добавляют: Его слушайте; Втор 18:15.

38 [24] — Букв.: это тот, кто в собрании (друг. возм. пер.: в церкви) в пустыне был с Ангелом… и с отцами нашими.

38 [25] — В некот. рукописях: вам.

39 [26] — Букв.: и обратились сердцами своими к Египту.

40 [27] — Исх 32:4,23.

43 [28] — Букв.: изваяния/изображения.

43 [29] — Ам 5:25−27 (LXX).

44 [30] — Греч. скэнэ — палатка, шатер, шалаш — переносной храм иудеев.

44 [31] — Букв.: как повелел Тот, Кто говорил.

44 [32] — Букв.: который тот увидел.

45 [33] — Букв.: отцы наши с Иисусом, т.е. с Иисусом Навином — Иешуа Бен-Нун (Син. пер.: Иисус Навин) был вождем израильтян после смерти Моисея.

46 [34] — Букв.: обрел благодать/милость пред Богом.

46 [35] — Букв.: Богу Иакова; в некот. рукописях: дому Иакова.

50 [36] — Ис 66:1,2.

51 [37] — Букв.: упрямые и необрезанные сердцами и ушами.

54 [38] — Букв.: пришли в ярость в сердцах своих.

58 [39] — Вероятно, свидетели были также участниками этой расправы.

58 [40] — Савл (или: Саул) — еврейское имя Павла, будущего апостола.

« 6 глава 8 глава »