Плач Єремії 4 глава

Плач Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Як потемніє золото і зміниться добре срібло! Порозкидали добре каміння на початку всіх виходів!

Алеф. Како потемне злато, изменися сребро доброе: разсыпашася камыцы святыни в начале всех исходов.

Шановані сини Сіону, що підняті до золота, які вважаються за глиняний посуд, за діла рук гончаря.

Беф. Сынове сиони честнии, одеянии златом чистым, како вменишася в сосуды глиняны, дела рук скудельничих.

І дракони роздягнули груди, накормили своїх малят. Дочки мого народу — на смуток, як горобець у пустелі.

Гимель. Еще же змиеве обнажиша сосцы, воздоиша скимни их дщерей людий моих в неизцеление, якоже птица во пустыни.

Язик немовляти прилип до його горла у спразі. Діти просили хліба, та немає того, хто їм вділяє.

Далеф. Прильпе язык ссущаго к гортани его в жажди, младенцы просиша хлеба, и несть им разломляющаго.

- Ті, що їдять вишукані страви, загинули на дорогах; ті, що вигодувані в кармазині, одягнулися гноєм!

Ге. Ядуще сладостная погибоша во исходех, питаемии на багряницах одеяшася в гной.

І звеличилося беззаконня дочки мого народу понад беззаконня Содому, що був швидко знищений, і не трудилися на нього руки.

Вав. И возвеличися беззаконие дщере людий моих паче беззакония содомска, превращенныя во окомгновении, и не поболеша о ней руками.

Його назореї очистилися понад сніг, просвітилися понад молоко, були розпалені понад каміння, їхня частка — частина сапфіра.

Заин. Очистишася назорее ея паче снега и просветишася паче млека, чермни быша, паче камене сапфира усечение их.

Їхній вигляд став чорнішим за сажу, не були впізнані у виходах. Їхня шкіра пристала до їхніх костей, вони висохли, стали, наче дерево.

Иф. Потемне паче сажи вид их, не познани быша во исходех: прильпе кожа их костем их, изсхоша, быша яко древо.

Гарніші були покалічені мечем, аніж уражені голодом. Пішли, прошиті плодами полів.

Теф. Лучше быша язвении мечем, нежели погублени гладом: сии бо истлеша от неплодности земли.

Руки милосердних жінок пекли своїх дітей, — були їм у їжу в знищенні дочки мого народу.

Иод. Руце жен милосердых свариша дети своя, быша в ядь им, в сокрушении дщере людий моих.

Господь завершив Свій гнів, вилив гнів Своєї люті, і запалав вогонь у Сіоні та пожер його основи.

Каф. Сконча Господь ярость свою, излия ярость гнева своего и возжже огнь в сионе, и пояде основания его.

Царі землі не повірили, — усі, що живуть у всесвіті, що ворог і гнобитель увійде крізь брами Єрусалима,

Ламед. Не вероваша царие земстии и вси живущии во вселенней, яко внидет враг и стужаяй сквозе врата Иерусалимская,

через гріхи його пророків, неправедності його священиків, що проливають праведну кров посеред нього.

Мем. ради грех пророков его и неправд жерцев его, проливающих кровь праведну посреде его.

Його вартові захиталися на виходах, опоганилися кров’ю у своїй немочі, доторкнулися до їхнього одягу.

Нун. Поколебашася бодрии его на стогнах, осквернишася в крови, внегда немощи им, прикоснушася одежд своих.

Відступіть від нечистих, покличте їх, відступіть, відступіть, не доторкайтеся, бо загорілися і захиталися! Скажіть в народах: Не продовжуватимуть поселятися.

Самех. Отступите от нечистых, призовите их: отступите, отступите, не прикасайтеся, яко возжгошася и восколебашася: рцыте во языцех: не приложат, еже обитати (с ними).

Їхня частка — Господнє обличчя, не продовжуватиме на них споглядати. Вони не зглянулися на обличчя священиків, не помилували старців.

Аин. Лице Господне часть их, не приложит призрети на них: лица жреческа не устыдешася, старых не помиловаша.

Ще як ми були, наші очі пропали надаремно, очікуючи нашу допомогу. Ми тільки й визирали [1] за народом, який не спасає.

Фи. Еще сущым нам оскудеша очи наши, на помощь нашу всуе смотрящым нам, внегда надеяхомся на язык не спасающь.

Ми полювали на наших малих, щоб нам не ходити по наших дорогах. Надійшов час наш, сповнилися дні наші, прийшов наш час.

Цади. Уловиша малых наших еже не ходити на стогнах наших, приближися время наше, исполнишася дние наши, настоит конец наш.

Ті, що нас переслідували, стали швидшими за орлів неба, над горами ширяли, у пустелі на нас чатували.

Коф. Скорейшии быша гонящии ны паче орлов небесных, на горах гоняху нас, в пустыни приседоша нам.

Дух нашого обличчя — Господній помазаник, був схоплений в їхніх знищеннях, той, про якого ми сказали: У його тіні житимемо в народах.

Реш. Дух лица нашего, помазанный Господь ят бысть в растлениих их, о немже рехом: в сени его поживем во языцех.

Радій і веселися, дочко Ідумеї, що живеш на землі. І на тебе прийде Господня чаша, ти оп’янієш і виллєш.

Шин. Радуйся и веселися, дщи идумейска, живущая на земли, и на тебе приидет чаша Господня, и упиешися и излиеши.

Скінчилося твоє беззаконня, дочко Сіону. Не продовжуватиме тебе відселяти. Він навідався до твого беззаконня, дочко Едома, відкрив твої безбожності.

Фав. Скончася беззаконие твое, дщи сионя, не приложит ктому преселити тя: посетил есть беззакония твоя, дщи едомля, откры нечестия твоя.

« 3 глава 5 глава »