Плач Єремії 5 глава

Плач Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження.

Молитва иеремии пророка. Помяни, Господи, что бысть нам: призри и виждь укоризну нашу:

Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям.

достояние наше обратися к чуждим и домы нашя ко иноплеменником:

Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови.

сири быхом, несть отца, матери нашя яко вдовы.

Від наших днів наші дерева в заміну прийшли.

Воду нашу за сребро пихом, дрова наша за цену куповахом:

Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.

на выя нашя гоними быхом, трудихомся, не почихом.

Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом.

Египет даде руку, ассур в насыщение их.

Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня.

Отцы наши согрешиша, и несть их, мы же беззакония их подяхом.

Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук.

Раби обладаша нами, избавляющаго несть от руку их.

Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі.

В душах наших носихом хлеб наш, от лица меча в пустыни.

Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч.

Кожа наша аки пещь обгоре, разседошася от лица бурей глада.

Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди.

Жен в сионе смириша, девиц во градех иудиных.

Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені.

Князи в руках их повешени быша, старейшины не прославишася.

Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли.

Избраннии плачь подяша, и юноши в кладе изнемогоша.

І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень.

И старцы от врат оскудеша, избраннии от песней своих умолкоша.

Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач.

Разсыпася радость сердец наших, обратися в плачь лик наш,

Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили.

спаде венец со главы нашея: горе нам, яко согрешихом.

Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, —

О сем смутися сердце наше, о сем померкнуша очи наши.

за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.

На горе сионе, яко погибе, лисицы ходиша.

Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід.

Ты же, Господи, во веки вселишися, престол твой в род и род.

Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні?

Вскую во веки забываеши нас, оставиши ли нас в продолжение дний?

Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше.

Обрати ны, Господи, к тебе, и обратимся, и вознови дни нашя якоже прежде.

Адже Ти зовсім відкинув [1] нас, сильно на нас розгнівавшись.

Яко отревая отринул еси нас, разгневался еси на ны зело.