Плач Єремії 3 глава

Плач Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.

Алеф. Аз муж видя нищету (мою) в жезле ярости его на мя:

Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,

поят мя и отведе мя во тму, а не во свет.

лише на мене повернулася Його рука весь день.

Обаче на мя обрати руку свою весь день,

Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.

Беф. обетши плоть мою и кожу мою, кости моя сокруши:

Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,

согради на мя и объя главу мою и утруди,

посадив мене в темряві, як мертвих віку.

в темных посади мя, якоже мертвыя века:

Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.

Гимель. согради на мя, и не изыду, отяготи оковы моя,

І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.

и егда воскричу и возопию, загради молитву мою:

Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.

возгради пути моя, загради стези моя, возмяте.

Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.

Далеф. Бысть яко медведь ловяй, (приседяй ми) яко лев в сокровенных,

Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.

гна отступившаго, и упокои мя, положи мя погибша:

Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.

напряже лук свои, и постави мя яко знамение на стреляние,

Він увів у мої нирки синів свого сагайдака.

Ге. пусти в лядвия моя стрелы тула своего.

Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.

Бых в смех всем людем моим, песнь их весь день.

Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.

Насыти мя горести, напои мя желчи

І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.

Вав. и изя каменем зубы моя, напита мя пепелом

І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,

и отрину от мира душу мою. Забых благоты

тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.

и рех: погибе победа моя и надежда моя от Господа.

Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч

Заин. Помяни нищету мою и гонение мое.

згадається, і надокучить мені моя душа.

Горесть и желчь мою помяну, и стужит во мне душа моя.

Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.

Сия положу в сердцы моем, сего ради потерплю.

Иф. Милость Господня, яко не остави мене, не скончашася бо щедроты его: пребываяй во утриих, помилуй, Господи, яко не погибохом, не скончашася бо щедроты твоя.

Новая во утриих, многа есть вера твоя.

Часть моя Господь, рече душа моя: сего ради пожду его.

Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.

Теф. Благ Господь надеющымся нань:

Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.

души ищущей его благо (есть), и надеющейся с молчанием спасения Божия.

Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,

Благо есть мужу, егда возмет ярем в юности своей:

сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.

Иод. сядет на едине и умолкнет, яко воздвигну на ся:

положит во прахе уста своя, негли како будет надежда:

Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,

подаст ланиту свою биющему, насытится укоризн.

бо Господь не відкине навіки.

Каф. Яко не во век отринет Господь,

Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.

яко смиривый помилует по множеству милости своея,

Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.

не отрину от сердца своего и смири сыны мужеския.

Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,

Ламед. Еже смирити под нозе его вся узники земныя,

аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,

еже уклонити суд мужа пред лицем вышняго,

щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?

осудити человека, внегда судитися ему, Господь не рече.

Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?

Мем. Кто есть той, иже рече, и быти, Господу не повелевшу?

Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?

Из уст вышняго не изыдет зло и добро.

Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?

Что возропщет человек живущь, муж о гресе своем?

Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!

Нун. Изыскася путь наш и испытася, и обратимся ко Господу.

Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.

Воздвигнем сердца наша с руками к Богу высокому на небеси.

Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.

Мы согрешихом и нечествовахом, сего ради не помиловал еси:

Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.

Самех. покрыл еси яростию и отгнал еси нас, убил и не пощадел еси:

Ти покрив Себе хмарою через молитву,

покрылся еси облаком, да не дойдет к тебе молитва,

щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.

сомжити очи мои и отринути, положил еси нас посреде людий.

Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги.

Аин. Отверзоша на ны уста своя вси врази наши.

Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.

Страх и ужас бысть нам, надмение и сокрушение:

Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.

исходища водная излиет око мое о сокрушении дщере людий моих.

Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,

Фи. Око мое погрязну: и не умолкну, еже не быти ослаблению,

аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!

дондеже приклонится и увидит Господь с небесе.

Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.

Око мое закрывается о души моей, паче всех дщерей града.

Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,

Цади. Ловяще уловиша мя яко врабия врази мои туне:

убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —

умориша в рове жизнь мою и возложиша на мя камень.

полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.

Возлияся вода выше главы моея: рех: отриновен есмь.

Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.

Коф. Призвах имя твое, Господи, из рова преисподняго:

Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.

глас мой услышал еси: не покрый ушес твоих на мольбу мою:

Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!

на помощь мою приближился еси, в день, в оньже призвах тя, рекл ми еси: не бойся.

Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!

Реш. Судил еси, Господи, прю души моея, избавил еси жизнь мою:

Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.

видел еси, Господи, смятения моя, разсудил еси суд мой:

Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.

веси все отмщение их и вся помышления их на мя.

Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,

Шин. Слышал еси укоризны их, вся советы их на мя,

уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.

устне востающих на мя и поучение их на мя весь день,

Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.

седение их и востание их: призри на очи их.

Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,

Фав. Воздаси им, Господи, воздаяние по делом руку их:

віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, —

воздаси им заступление, сердца моего труд.

Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!

Ты их проженеши во гневе и потребиши их под небесем, Господи.

« 2 глава 4 глава »