От Марка 4 глава

От Марка
Слово Жизни → Переклад Хоменка

Иисус опять учил у озера. Вокруг Него собралась огромная толпа, так что Он был вынужден сесть в лодку и немного отплыть, а вся толпа слушала Его с берега.

Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.

Иисус многому учил народ в притчах, говоря им:

І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;

— Послушайте, один человек вышел в поле сеять.

"Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.

Когда он разбрасывал семена, то несколько зерен упало у самой дороги. Прилетели птицы и склевали их.

Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.

Другие зерна упали на каменистую почву, где было мало земли. Они быстро проросли, потому что земля у них была неглубока,

Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.

но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те увяли и засохли, так как у них не было глубоких корней.

Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.

Другие упали в терновник, который разросся, заглушил их, и семена не взошли.

А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.

Но семена, которые упали на плодородную почву, взошли, выросли и дали урожай, принеся в тридцать, а то и в шестьдесят, и даже во сто крат больше, чем было посеяно!

Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."

Потом Иисус добавил: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"

Позже, когда Иисус был один, Его постоянные спутники вместе с двенадцатью спросили Его о притчах.

А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.

Иисус ответил: — Вам открыта тайна Божьего Царства, а тем, внешним, все дается в притчах,

І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,

чтобы "они даже видя, не увидели, и слыша, не поняли; чтобы они не обратились, и не были бы прощены".

щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."

Потом Иисус спросил: — Неужели и вы не поняли эту притчу? Как же вы тогда вообще сможете понимать притчи?

І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?

Сеятель сеет слово.

Сіяч сіє слово.

Те, что на обочине, как только услышат слово, так приходит сатана и похищает посеянное.

Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.

Другие похожи на семена, посеянные на каменистой почве. Эти люди, когда слышат слово, сразу же принимают его с радостью.

Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,

Но они не имеют в себе корня, и поэтому их хватает лишь на короткое время, и когда они сталкиваются с трудностями или преследованиями за слово, они сразу же отступаются.

але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.

Третьи — как семена, попавшие в терновник. Они слышат слово,

Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,

но повседневная суета, любовь к богатству и прочие страсти заглушают в них слово, делая его бесплодным.

але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.

A есть люди, похожие на семена, посеянные в плодородную почву. Они слышат слово, принимают его и приносят плод — в тридцать, шестьдесят, а то и во сто крат больше посеянного.

А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."

Затем Он сказал: — Разве для того вносят в дом свечу, чтобы поставить ее под сосуд или под кровать? Наоборот, ее ставят на подсвечник.

І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?

Все тайное станет явным, и все скрытое выйдет наружу.

Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.

Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.

Хто має вуха слухати, хай слухає!"

Будьте внимательны к тому, что вы слышите. Какою мерою вы мерите, такой и вам будет отмерено, и даже прибавлено.

І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.

У кого есть, тому будет дано еще, а у кого нет — у того будет отнято и то, что у него есть.

Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."

Еще Он сказал: — Божье Царство похоже на то, как если бы человек засеял поле.

І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:

Проходят дни и ночи, человек то спит, то бодрствует, а семена всходят и растут, он и сам не знает как,

чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.

ведь земля сама дает плод. Сначала появляется росток, затем колос, колос наливается зерном,

Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.

и когда наступает жатва, человек приходит с серпом жать.

А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."

Иисус продолжал: — С чем можно сравнить Божье Царство? В какой притче можно описать его?

І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?

Оно как горчичное зерно. Когда его сеют в землю, оно гораздо меньше всех других семян,

Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.

но когда вырастает, то становится больше всех огородных растений и раскидывает такие большие ветви, что птицы могут вить гнезда в их тени.

А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."

Иисус рассказывал им много подобных притч. Он не говорил им больше того, что они были в силах воспринять.

І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.

Без притч Иисус вообще не учил, но когда Он оставался наедине со своими учениками, Он все им объяснял.

Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

В тот же день, вечером, Иисус сказал своим ученикам: — Давайте переправимся на другую сторону озера.

Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"

Отпустив народ, они вошли в лодку к Иисусу и отплыли от берега. К ним присоединились и другие лодки.

І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.

Вдруг на озере поднялся сильный шторм. Волны били о борта лодки, и ее стало заливать.

І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.

A Иисус в это время спал на корме, подложив что-то под голову. Ученики разбудили Его: — Учитель! Тебе что, все равно, что мы гибнем?

А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"

Проснувшись, Иисус запретил ветру дуть и приказал озеру: — Умолкни! Перестань! В тот же момент ветер стих, и наступил полный штиль.

Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.

— Ну, что вы испугались? — сказал Он ученикам. — Где же ваша вера?

Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"

Перепуганные ученики спрашивали друг друга: — Да кто же Он такой, что и ветер и море Ему повинуются?

І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"

« 3 глава 5 глава »