От Марка 4 глава

Евангелие от Марка святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Хоменка

И снова начал Он учить у берега моря; и собирается к Нему толпа весьма многолюдная, так что Он, войдя в лодку, был на море, а вся толпа на земле у моря.

Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.

И учил Он их в притчах многому и говорил им в учении Своем:

І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;

слушайте, вот, вышел сеятель сеять.

"Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.

И было: когда он сеял, иное семя упало при дороге, и прилетели птицы и поклевали его.

Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.

И другое упало на камень, где у него немного было земли, и тотчас взошло, ибо земля у него не была глубока;

Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.

и когда взошло солнце, было опалено и, не имея корня, засохло.

Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.

И другое упало в терние, и поднялось терние и заглушило его, и плода оно не дало.

А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.

И другие упали на землю добрую и давали плод, поднимаясь и возростая, и приносили по тридцати и по шестидесяти и по ста.

Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."

И говорил им: кто имеет уши слышать, да слышит!

І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"

И когда Он оказался один, стали спрашивать Его окружающие вместе с Двенадцатью о притчах.

А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.

И говорил им: вам дана тайна Царства Божия, тем же внешним всё бывает в притчах,

І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,

чтобы они глазами глядели и не увидели, и слухом слышали и не уразумели, чтобы не обратились они, и не было прощено им.

щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."

И говорит им: не постигаете этой притчи? Как же вы поймете все притчи?

І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?

Сеятель сеет слово.

Сіяч сіє слово.

И вот те, что при дороге, где сеется слово: когда они услышат, тотчас приходит сатана и уносит слово, посеянное в них.

Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.

А вот подобным же образом и те, что сеются на камне: они, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,

Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,

но не имеют корня в себе и держатся короткое время; потом с наступлением скорби или гонения за слово, тотчас соблазняются.

але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.

И вот другие, те, что сеются в тернии: это — услышавшие слово,

Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,

и заботы века и обольщение богатства и прочие вожделения, входя, заглушают слово, и оно делается бесплодным.

але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.

А вот и те, что на земле доброй посеяны: они слышат слово и принимают и дают плод по тридцати и по шестидесяти и по ста.

А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."

И говорил им: разве для того приносится светильник, чтобы поставить его под сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поставить его на подсвечник?

І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?

Ведь, если что скрыто, то лишь для того, чтобы быть обнаруженным, и сокровенным оно стало только для того, чтобы выйти наружу.

Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.

Если кто имеет уши слышать, да слышит.

Хто має вуха слухати, хай слухає!"

И говорил им: замечайте, что слышите: какою мерой мерите, такою будут мерить вам, и будет прибавлено вам.

І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.

Ибо кто имеет, тому будет дано, и кто не имеет, у того будет взято и то, что имеет.

Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."

И говорил: таково Царство Божие: оно подобно человеку, который бросит семя в землю,

І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:

и спит и встает, ночью и днем, а семя всходит и тянется вверх, он сам не знает как;

чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.

земля сама собой дает плод: сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе;

Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.

когда же созреет плод, он тотчас посылает серп, потому что настала жатва.

А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."

И говорил: каким подобием выразить нам Царство Божие? Или в какой притче представить его?

І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?

Подобием зерна горчичного. Когда его посеют в землю, оно, самое маленькое из всех семян на земле,

Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.

поднимается и становится больше всех овощей и пускает большие ветви, так что птицы небесные могут вить гнёзда под тенью его.

А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."

И такими многими притчами Он говорил им, насколько они могли слышать.

І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.

Без притчи же им не говорил, но ученикам Своим отдельно от других объяснял всё.

Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

И говорит им в тот день, когда вечер настал: переправимся на ту сторону.

Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"

И они, оставив народ, берут Его с собой, как Он был в лодке; и другие лодки были с Ним.

І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.

И поднимается сильный вихрь; и волны били в лодку, так что лодка уже наполнялась водой.

І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.

А Он спал на корме на изголовье. И будят Его и говорят Ему: Учитель, Тебе всё равно, что мы погибаем?

А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"

И проснувшись. Он возбранил ветру и сказал морю: молчи, стихни. И прекратился ветер, и настала тишина великая.

Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.

И сказал им: что вы так боязливы? Как у вас нет веры?

Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"

И они устрашились страхом великим и говорили друг другу: кто же Он, что и ветер и море повинуются Ему?

І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"

« 3 глава 5 глава »