От Марка 4 глава

Евангелие от Марка святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

И снова начал Он учить у берега моря; и собирается к Нему толпа весьма многолюдная, так что Он, войдя в лодку, был на море, а вся толпа на земле у моря.

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

И учил Он их в притчах многому и говорил им в учении Своем:

І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

слушайте, вот, вышел сеятель сеять.

„Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

И было: когда он сеял, иное семя упало при дороге, и прилетели птицы и поклевали его.

І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

И другое упало на камень, где у него немного было земли, и тотчас взошло, ибо земля у него не была глубока;

Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

и когда взошло солнце, было опалено и, не имея корня, засохло.

а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

И другое упало в терние, и поднялось терние и заглушило его, и плода оно не дало.

А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

И другие упали на землю добрую и давали плод, поднимаясь и возростая, и приносили по тридцати и по шестидесяти и по ста.

Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

И говорил им: кто имеет уши слышать, да слышит!

І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

И когда Он оказался один, стали спрашивать Его окружающие вместе с Двенадцатью о притчах.

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

И говорил им: вам дана тайна Царства Божия, тем же внешним всё бывает в притчах,

І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

чтобы они глазами глядели и не увидели, и слухом слышали и не уразумели, чтобы не обратились они, и не было прощено им.

щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

И говорит им: не постигаете этой притчи? Как же вы поймете все притчи?

І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

Сеятель сеет слово.

Сіяч сіє слово.

И вот те, что при дороге, где сеется слово: когда они услышат, тотчас приходит сатана и уносит слово, посеянное в них.

А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

А вот подобным же образом и те, что сеются на камне: они, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,

Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

но не имеют корня в себе и держатся короткое время; потом с наступлением скорби или гонения за слово, тотчас соблазняются.

та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

И вот другие, те, что сеются в тернии: это — услышавшие слово,

А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

и заботы века и обольщение богатства и прочие вожделения, входя, заглушают слово, и оно делается бесплодным.

але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

А вот и те, что на земле доброй посеяны: они слышат слово и принимают и дают плод по тридцати и по шестидесяти и по ста.

А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

И говорил им: разве для того приносится светильник, чтобы поставить его под сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поставить его на подсвечник?

І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

Ведь, если что скрыто, то лишь для того, чтобы быть обнаруженным, и сокровенным оно стало только для того, чтобы выйти наружу.

Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

Если кто имеет уши слышать, да слышит.

Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

И говорил им: замечайте, что слышите: какою мерой мерите, такою будут мерить вам, и будет прибавлено вам.

І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

Ибо кто имеет, тому будет дано, и кто не имеет, у того будет взято и то, что имеет.

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

И говорил: таково Царство Божие: оно подобно человеку, который бросит семя в землю,

І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

и спит и встает, ночью и днем, а семя всходит и тянется вверх, он сам не знает как;

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

земля сама собой дает плод: сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе;

Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

когда же созреет плод, он тотчас посылает серп, потому что настала жатва.

А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

И говорил: каким подобием выразить нам Царство Божие? Или в какой притче представить его?

І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

Подобием зерна горчичного. Когда его посеют в землю, оно, самое маленькое из всех семян на земле,

Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

поднимается и становится больше всех овощей и пускает большие ветви, так что птицы небесные могут вить гнёзда под тенью его.

Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

И такими многими притчами Он говорил им, насколько они могли слышать.

І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

Без притчи же им не говорил, но ученикам Своим отдельно от других объяснял всё.

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

И говорит им в тот день, когда вечер настал: переправимся на ту сторону.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

И они, оставив народ, берут Его с собой, как Он был в лодке; и другие лодки были с Ним.

І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

И поднимается сильный вихрь; и волны били в лодку, так что лодка уже наполнялась водой.

І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

А Он спал на корме на изголовье. И будят Его и говорят Ему: Учитель, Тебе всё равно, что мы погибаем?

А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

И проснувшись. Он возбранил ветру и сказал морю: молчи, стихни. И прекратился ветер, и настала тишина великая.

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

И сказал им: что вы так боязливы? Как у вас нет веры?

І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

И они устрашились страхом великим и говорили друг другу: кто же Он, что и ветер и море повинуются Ему?

А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

« 3 глава 5 глава »