От Марка 4 глава

Евангелие от Марка святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

И снова начал Он учить у берега моря; и собирается к Нему толпа весьма многолюдная, так что Он, войдя в лодку, был на море, а вся толпа на земле у моря.
 
І зноў пачаў вучы́ць каля мора, і сабра́лася да Яго народу мноства, так што Ён увайшоў у лодку на моры і сядзеў, а ўвесь народ быў на зямлі пры моры.

И учил Он их в притчах многому и говорил им в учении Своем:
 
І навучаў іх многа прытчамі, і гаварыў ім у павучэнні Сваім:

слушайте, вот, вышел сеятель сеять.
 
слухайце: вось, выйшаў се́йбіт сеяць.

И было: когда он сеял, иное семя упало при дороге, и прилетели птицы и поклевали его.
 
І ста́лася, калі сеяў, адно ўпала пры дарозе, і наляцелі птушкі ды падзяўблí тое.

И другое упало на камень, где у него немного было земли, и тотчас взошло, ибо земля у него не была глубока;
 
Іншае ўпала сярод каме́ння, дзе няшмат было́ зямлі, і неўзаба́ве ўзышло́, бо зямля была́ неглыбокая;

и когда взошло солнце, было опалено и, не имея корня, засохло.
 
калі ж сонца падняло́ся — завяла і, не ма́ючы ко́раня, засохла.

И другое упало в терние, и поднялось терние и заглушило его, и плода оно не дало.
 
Іншае ўпала ў це́рні, і выраслі це́рні і заглушы́лі яго, і яно не дало́ плоду.

И другие упали на землю добрую и давали плод, поднимаясь и возростая, и приносили по тридцати и по шестидесяти и по ста.
 
А іншае ўпала на добрую зямлю і дало́ плод, што падымаўся і ўзрастаў, і ўрадзíла па трыццаць, і па шэсцьдзеся́т, і па сто.

И говорил им: кто имеет уши слышать, да слышит!
 
І казаў: хто ма́е вушы, каб чуць, няхай чуе!

И когда Он оказался один, стали спрашивать Его окружающие вместе с Двенадцатью о притчах.
 
Калі ж Ён застаўся адзін, тыя, што былí пры Ім, разам з двана́ццаццю спыталі Яго аб прытчы.

И говорил им: вам дана тайна Царства Божия, тем же внешним всё бывает в притчах,
 
І сказаў ім: вам да́дзена ведаць тайны Царства Божага, а тым, хто звонку, у прытчах усё даецца;

чтобы они глазами глядели и не увидели, и слухом слышали и не уразумели, чтобы не обратились они, и не было прощено им.
 
каб яны, гле́дзячы, бачылі і не ўспрыма́лі, і, слу́хаючы, чулі і не разумелі, каб не звярну́ліся і не былí ім адпу́шчаны грахі.

И говорит им: не постигаете этой притчи? Как же вы поймете все притчи?
 
І кажа ім: не разуме́еце прытчы гэтай? Як жа ўсе прытчы зразуме́еце?

Сеятель сеет слово.
 
Се́йбіт слова сее.

И вот те, что при дороге, где сеется слово: когда они услышат, тотчас приходит сатана и уносит слово, посеянное в них.
 
І вось тыя, што пры дарозе, дзе сеецца слова: калі пачуюць, адразу прыходзіць сатана і забірае пасе́янае ў сэ́рцах іх.

А вот подобным же образом и те, что сеются на камне: они, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его,
 
Таксама і пасе́янае сярод каме́ння — гэта тыя, якія, пачуўшы слова, адразу прыма́юць яго з радасцю,

но не имеют корня в себе и держатся короткое время; потом с наступлением скорби или гонения за слово, тотчас соблазняются.
 
але не маюць ко́раня ў сабе і нетрыва́лыя; калі настане ўціск або гане́нне з-за слова, адразу спакуша́юцца.

И вот другие, те, что сеются в тернии: это — услышавшие слово,
 
А ў це́рнях пасе́янае — гэта тыя, што чуюць слова,

и заботы века и обольщение богатства и прочие вожделения, входя, заглушают слово, и оно делается бесплодным.
 
але турбо́ты гэтага веку і спакуса багацця ды іншыя захапле́нні, увахо́дзячы ў іх, заглуша́юць слова, і яно застае́цца бясплодным.

А вот и те, что на земле доброй посеяны: они слышат слово и принимают и дают плод по тридцати и по шестидесяти и по ста.
 
А пасе́янае на добрай зямлі — гэта тыя, якія слухаюць слова і прыма́юць, і даюць плод па трыццаць, і па шэсцьдзеся́т, і па сто.

И говорил им: разве для того приносится светильник, чтобы поставить его под сосуд или под кровать? Не для того ли, чтобы поставить его на подсвечник?
 
І сказаў ім: хіба́ свечка прыно́сіцца, каб паставіць яе пад пасу́дзіну ці пад ло́жак? хіба́ не дзеля таго, каб паставіць яе на падсве́чнік?

Ведь, если что скрыто, то лишь для того, чтобы быть обнаруженным, и сокровенным оно стало только для того, чтобы выйти наружу.
 
Бо няма нічога тае́мнага, каб не стала я́ўным, і нішто не бывае схава́на, каб не адкрылася.

Если кто имеет уши слышать, да слышит.
 
Калі хто ма́е вушы, каб чуць, няхай чуе!

И говорил им: замечайте, что слышите: какою мерой мерите, такою будут мерить вам, и будет прибавлено вам.
 
І казаў ім: заўважа́йце, што чуеце. Якою мераю ме́раеце, такою і вам адме́раецца, і дада́дзена будзе вам, хто слухае.

Ибо кто имеет, тому будет дано, и кто не имеет, у того будет взято и то, что имеет.
 
Бо хто ма́е, таму да́дзена будзе, а хто не ма́е, ады́мецца ў яго і тое, што ма́е.

И говорил: таково Царство Божие: оно подобно человеку, который бросит семя в землю,
 
І казаў: так і Царства Божае, як чалавек, калі кіне зе́рне ў зямлю;

и спит и встает, ночью и днем, а семя всходит и тянется вверх, он сам не знает как;
 
і спіць, і ўстае́ ўно́чы і ўдзень, а як насенне ўзыхо́дзіць і расце́, не ведае ён.

земля сама собой дает плод: сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе;
 
Бо зямля сама па сабе ро́дзіць напачатку зелень, потым колас, тады напаўняе зе́рне ў коласе.

когда же созреет плод, он тотчас посылает серп, потому что настала жатва.
 
Калі ж вы́спее плод, адразу пасыла́е серп, бо надышло́ жніво́.

И говорил: каким подобием выразить нам Царство Божие? Или в какой притче представить его?
 
І казаў: з чым параўна́ем Царства Божае́ ці якою прытчаю вы́явім яго?

Подобием зерна горчичного. Когда его посеют в землю, оно, самое маленькое из всех семян на земле,
 
Яно як зе́рне гарчы́чнае, што, калі сеецца ў зямлю, то ме́ншае за ўсякае насенне на зямлі,

поднимается и становится больше всех овощей и пускает большие ветви, так что птицы небесные могут вить гнёзда под тенью его.
 
а калі пасеяна, вырастае і робіцца бо́льшым за ўсю зелянíну і пускае вялікае галлё, так што ў за́сені яго могуць пасялíцца птушкі нябесныя.

И такими многими притчами Он говорил им, насколько они могли слышать.
 
І многімі такімі прытчамі абвяшчаў ім слова, наколькі маглі яны слухаць.

Без притчи же им не говорил, но ученикам Своим отдельно от других объяснял всё.
 
Без прытчы не прамаўляў да іх, а вучням Сваім асобна тлумачыў усё.

И говорит им в тот день, когда вечер настал: переправимся на ту сторону.
 
І кажа ім у той дзень з надыходам вечара: перапра́вімся на той бок.

И они, оставив народ, берут Его с собой, как Он был в лодке; и другие лодки были с Ним.
 
І яны, адпусцíўшы людзей, бяруць Яго з сабою, як Ён быў у лодцы; і яшчэ лодкі былí з Ім.

И поднимается сильный вихрь; и волны били в лодку, так что лодка уже наполнялась водой.
 
І ўзняла́ся з ветру вялікая бура; хвалі захлíствалі лодку, так што яна ўжо напаўня́лася.

А Он спал на корме на изголовье. И будят Его и говорят Ему: Учитель, Тебе всё равно, что мы погибаем?
 
А Ён на карме́ спаў на ўзгало́ўі. І бу́дзяць Яго, і кажуць Яму: Настаўнік! хіба́ не хвалюе Цябе, што мы гíнем?

И проснувшись. Он возбранил ветру и сказал морю: молчи, стихни. И прекратился ветер, и настала тишина великая.
 
І, устаўшы, Ён забаранíў ветру і кажа мору: сціхні, перастань. І суня́ўся вецер і настала цíша вялікая.

И сказал им: что вы так боязливы? Как у вас нет веры?
 
І кажа ім: чаго вы такія баязлівыя? як гэта не маеце веры?

И они устрашились страхом великим и говорили друг другу: кто же Он, что и ветер и море повинуются Ему?
 
І напоўніліся страхам вялікім, і гаварылі між сабою: хто ж гэта Ён, калі і вецер, і мора слухаюцца Яго?



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.