Луки 19 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Еп. Кассиана

Увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон.

И Он вошел в Иерихон и проходил через город.

І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —

И вот был человек, по имени Закхей, и он был старший мытарь, и был он богат.

прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.

И старался он увидеть Иисуса, кто Он, и не мог из-за толпы, потому что был ростом мал.

Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.

И забежав вперед, взлез на сикомору, чтобы увидеть Его, так как Он должен был проходить той дорогой.

Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!

И придя на это место, Иисус посмотрел наверх и сказал ему: Закхей, поспеши слезть; ибо сегодня надо Мне быть у тебя в доме.

І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи.

И он слез поспешно, и принял Его с радостью.

А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!

И увидев, все начали роптать и говорили: Он остановился у человека грешника.

Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!

А Закхей встал и сказал Господу: вот, половину того, что имею, Господи, я даю нищим, и если у кого что неправедно вынудил, возмещу вчетверо.

А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама;

И сказал ему Иисус: ныне пришло спасение дому сему, потому что и он сын Авраамов,

Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!

Ибо Сын Человеческий пришел взыскать и спасти погибшее.

Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство.

Когда же они слушали это. Он сказал еще притчу, потому что был Он близко от Иерусалима, и они думали, что Царство Божие должно теперь же явиться.

Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.

Он сказал: некий человек знатного рода отправился в дальнюю страну, чтобы получить себе царство и возвратиться.

Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін [1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!

Призвав же десять слуг своих, он дал им десять мин и сказал им: «пустите их в оборот, пока я не приду».

Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!

Но сограждане ненавидели его и отправили вслед за ним посольство, чтобы сказать: «не хотим, чтобы этот воцарился над нами».

І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.

И было: когда он возвратился, получив царство, приказал он позвать к нему тех слуг, которым дал деньги, чтобы узнать, кто что приобрел.

Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.

И явился первый и сказал: «господин, мина твоя дала десять мин».

І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.

И он сказал ему: «хорошо, добрый слуга; за то, что ты в малом оказался верен, властвуй над десятью городами».

Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.

И пришел второй и сказал: «мина твоя, господин, принесла пять мин».

Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.

Сказал же и этому: «и ты будь над пятью городами».

І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.

И другой пришел и сказал: «господин, вот мина твоя, которую я хранил в платке;

Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!

ибо я боялся тебя, потому что ты человек непреклонный: берешь, чего не клал, и жнешь, чего не сеял».

Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.

Говорит ему: «твоими устами буду судить тебя, лукавый слуга! Ты знал, что я человек непреклонный: беру, чего не клал, и жну, чего не сеял.

Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?

Почему же ты не дал денег моих в оборот? И я, придя, получил бы их с ростом».

А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!

И он сказал бывшим при нем: «возьмите от него мину и дайте имеющему десять мин».

І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!

И сказали они ему: «господин, у него десять мин».

Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].

«Говорю вам, что всякому имеющему дано будет, а у неимеющего будет взято и то, что он имеет.

А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!

А врагов моих этих, не пожелавших, чтобы я воцарился над ними, приведите сюда и заколите передо мною».

Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.

И сказав это. Он пошел дальше, восходя в Иерусалим.

І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,

И было: когда Он приблизился к Виффагии и Вифании на склоне горы, называемой Елеон, послал Он двух из учеников

кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.

и сказал: идите в селение напротив, при входе в которое найдете осленка привязанного, на которого никогда никто из людей не садился, и отвязав его, приведите.

Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.

И если кто спросит вас: «почему вы отвязываете?» — вы скажете так: «потому что он нужен Господу».

Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.

Посланные пошли и нашли, как Он сказал им.

Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?

Когда же они отвязывали осленка, хозяева его сказали им: что вы отвязываете осленка?

Вони ж відказали, що Господь потребує його.

Они же сказали: он нужен Господу.

Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.

И привели его к Иисусу; и накинув одежды свои на осленка, посадили Иисуса.

А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.

И когда Он ехал, люди постилали одежды свои по дороге.

Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,

И когда Он приближался уже к спуску с горы Масличной, всё множество учеников в радости громким голосом начало восхвалять Бога за все чудеса, какие они видели,

вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!

говоря: Благословен Грядущий, Царь, во имя Господне; на небе мир, и слава в вышних.

Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!

И некоторые из фарисеев сказали Ему из толпы: Учитель, запрети ученикам Твоим.

У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.

А Он ответил: говорю вам: если они умолкнут, камни возопиют.

А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,

И когда Он приблизился, то, увидев город, заплакал над ним

кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.

и сказал: если бы познал в сей день и ты, что ведет к миру, но теперь это сокрыто от глаз твоих.

Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,

Ибо придут на тебя дни, когда враги твои возведут против тебя укрепления и окружат тебя и стеснят тебя отовсюду,

поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!

и повергнут на землю тебя и детей твоих в тебе, и не оставят в тебе камня на камне, за то, что ты не узнал времени посещения твоего.

Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],

И войдя в храм. Он начал изгонять продающих,

кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!

говоря им: написано: «И будет дом Мой домом молитвы», вы же его сделали вертепом разбойников.

І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,

И учил каждый день в храме. Первосвященники же и книжники искали Его погубить — также и первые люди народа, —

але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього.

и не знали, как поступить, ибо весь народ не отходя слушал Его.

« 18 глава 20 глава »