Луки 23 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Еп. Кассиана

І встали всі вони, і повели Його до Пилата.

И встало все их собрание, и повели Его к Пилату;

Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.

и начали обвинять Его, говоря: мы нашли, что Этот Человек возмущает наш народ: запрещает платить налоги кесарю и называет Себя Христом Царем,

Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!

Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.

Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.

И Пилат сказал первосвященникам и народу: я не нахожу никакой вины в Этом Человеке.

Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.

Но они настаивали, говоря, что Он возбуждает народ, уча по всей Иудее, начав с Галилеи, до этого места.

Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.

Пилат же, когда услышал, спросил: Этот Человек Галилеянин?

Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.

И узнав, что Он из области Ирода, отослал Его к Ироду, который и сам был в Иерусалиме в эти дни.

Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.

Ирод же, увидев Иисуса, очень обрадовался, ибо уже довольно давно желал он увидеть Его, потому что слышал о Нем; и надеялся он увидеть от Него какое-нибудь знамение.

Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.

И задавал Ему много вопросов. Но Он ничего не ответил ему.

Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.

И стояли первосвященники и книжники, усиленно обвиняя Его.

Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.

Ирод же со своими воинами, уничижив Его и надругавшись, нарядив в блестящую одежду, возвратил Его Пилату.

Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.

И стали друзьями между собой Ирод и Пилат в этот самый день, ибо раньше они были во вражде друг с другом.

Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,

Пилат же, созвав первосвященников и начальников и народ,

сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.

сказал им: вы привели ко мне Этого Человека, как смущающего народ; и вот я, произведя расследование в вашем присутствии, не нашел за Этим Человеком никакой вины из тех, что вы выставляете против Него.

Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;

Но не нашел и Ирод, ибо он отослал Его к нам. И вот ничего достойного смерти Он не совершил.

тож, покаравши Його, відпущу.

Итак, наказав Его, отпущу.

[Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].

А ему нужно было отпустить им на Праздник одного.

Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!

Но они всей толпой закричали: смерть Ему, а отпусти нам Варавву.

Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.

Варавва был брошен в тюрьму за какой-то происшедший в городе мятеж и убийство.

А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.

И снова Пилат обратился к ним с речью, желая отпустить Иисуса.

Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!

Они же кричали: распни, распни Его!

Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.

А он в третий раз сказал им: какое же зло сделал Он? Никакой вины, достойной смерти, я не нашел в Нем; итак, наказав Его, отпущу.

Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.

Но они настаивали с громкими криками, требуя, чтобы Он был распят. И крики их всё усиливались.

І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:

И Пилат решил исполнить их требование:

відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.

отпустил сидевшего в тюрьме за мятеж и убийство, которого они требовали, а Иисуса предал в их волю.

І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.

И когда они повели Его, то, захватив некоего Симона Киринеянина, шедшего с поля, возложили на него крест, чтобы нес за Иисусом.

Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.

Следовало же за Ним великое множество народа и женщин, которые били себя в грудь и плакали о Нем.

Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,

И обернувшись к ним, Иисус сказал: дочери Иерусалимские, не плачьте о Мне; но о себе плачьте и о детях ваших,

бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.

ибо вот приходят дни, когда скажут: «блаженны неплодные и утробы, никогда не рождавшие, и сосцы, никогда не питавшие!»

Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!

Тогда начнут говорить горам: «падите на нас!» и холмам: «покройте нас!»

Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?

Ибо если с зеленеющим деревом это делают, то с сухим что будет?

І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.

Вели и двух других злодеев на смерть вместе с Ним.

І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.

И когда пришли на место, называемое Лобным, там распяли Его и злодеев: одного справа, другого слева.

Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.

Иисус же говорил: Отче, прости им, ибо не знают они, что делают. И деля между собой одежды Его, бросали жребий.

А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!

И стоял народ и смотрел. Глумились же и начальники, говоря: других спас, пусть спасет Себя Самого, если Он Христос Божий, Избранник.

Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет

Надругались над Ним и воины, подходя, поднося Ему уксус

і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!

и говоря: если Ты Царь Иудейский, спаси Себя Самого.

Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.

Была же и надпись над Ним письменами греческими, римскими и еврейскими: Это — Царь Иудейский.

Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!

И один из повешенных злодеев хулил Его: разве Ты не Христос? Спаси Себя Самого и нас.

А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?

Другой же, укоряя, сказал ему в ответ: не боишься ты Бога, ведь сам ты приговорен к тому же.

Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!

И мы-то — справедливо, ибо достойное по делам нашим получаем. Он же ничего дурного не сделал.

І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!

И говорил он: Иисус, вспомни о мне, когда Ты придешь как Царь.

А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!

И сказал ему Иисус: Истинно говорю тебе: сегодня со Мною будешь в раю.

І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;

И было уже около шестого часа, и тьма наступила по всей земле до часа девятого,

померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.

так как не стало солнца. И разорвалась завеса храма посредине.

Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.

И возгласив громким голосом, Иисус сказал: Отче, в руки Твои предаю дух Мой. И сказав это, испустил последний вздох.

Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!

Увидев же происшедшее, сотник прославлял Бога, говоря: действительно, Человек Этот праведен был.

Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.

И весь народ, собравшийся на это зрелище, увидев происшедшее, возвращался, бия себя в грудь.

На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.

Стояли же поодаль все знавшие Его, и женщины, последовавшие за Ним из Галилеи, видели это.

Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,

И вот муж, по имени Иосиф, член совета, муж добрый и праведный —

з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;

он не был согласен с решением и делом их, — из Аримафеи, города Иудейского. Он ожидал Царства Божия.

підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;

Явившись к Пилату, он попросил тело Иисуса.

знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.

И сняв, обернул тело полотном и положил Иисуса в гробнице, высеченной в скале, где еще никто никогда не лежал.

Була п’ятниця [1] , і надходила субота.

А день был пятница, и наступала суббота.

А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.

И пойдя следом, женщины, вместе с Иисусом пришедшие из Галилеи, видели гробницу, и как положено было тело Его.

Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

И возвратившись, приготовили благовония и миро. И субботу они провели в покое по заповеди,

« 22 глава 24 глава »