Луки 6 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Еп. Кассиана

Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.

Случилось в субботу проходить Ему засеянными полями; и срывали ученики Его и ели колосья, растирая руками.

А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?

Некоторые же из фарисеев сказали: почему вы делаете то, чего нельзя делать в субботу?

У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?

И ответил им Иисус: и о том вы не читали, что сделал Давид, когда проголодался сам и бывшие с ним?

Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?

Что вошел он в дом Божий и взял хлебы предложения, и ел и дал сопровождавшим его, — а их нельзя есть никому, кроме одних только священников?

І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!

И говорил им: Сын Человеческий есть господин субботы.

І сталося іншої суботи, коли ввійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.

Случилось же в другую субботу войти Ему в синагогу и учить; и был там человек, и правая рука его была суха.

Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.

Наблюдали же за Ним книжники и фарисеи, не исцеляет ли Он в субботу, чтобы найти обвинение против Него.

А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.

Но Он знал помышления их и сказал мужу с сухою рукой: подымись и стань посредине. И он поднялся и стал.

Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?

Сказал же им Иисус: спрашиваю вас: дозволяется ли в субботу добро сделать или зло? Спасти душу или погубить?

Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].

И обведя взором всех их, сказал ему: протяни руку твою. Он сделал так, и восстановилась рука его.

А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.

Они же пришли в бешенство и обсуждали между собой, что бы им сделать с Иисусом.

Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.

Случилось же Ему в те дни уйти на гору помолиться, и Он проводил ночь в молитве к Богу,

А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:

и когда настал день, Он позвал учеников Своих и избрал из них двенадцать, которых и наименовал апостолами:

Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія,

Симона, которого и наименовал Петром, и Андрея, брата его, и Иакова, и Иоанна, и Филиппа, и Варфоломея,

Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом [1] ,

и Матфея, и Фому, и Иакова Алфеева, и Симона, называемого Зилотом,

Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.

и Иуду Иаковлева, и Иуду Искариота, который сделался предателем.

Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,

И спустившись с ними, Он стал на ровном месте, и большая толпа учеников Его и великое множество народа из всей Иудеи и Иерусалима и с побережья Тира и Сидона.

які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися.

Они пришли послушать Его и исцелиться от болезней своих. И мучимые духами нечистыми исцелялись.

І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.

И вся толпа старалась прикасаться к Нему, потому что сила от Него исходила и исцеляла всех.

А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.

И Он, подняв глаза Свои на учеников Своих, говорил: Блаженны нищие, ибо ваше есть Царство Божие.

Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.

Блаженны алчущие ныне, ибо вы будете насыщены. Блаженны плачущие ныне, ибо вы воссмеетесь.

Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.

Блаженны вы, когда будут ненавидеть вас люди, и когда будут отлучать вас, и поносить вас, и извергнут имя ваше, как злое, из-за Сына Человеческого.

Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.

Возрадуйтесь в тот день и возликуйте, ибо вот, награда ваша велика на небе: ибо так поступали с пророками отцы их.

Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.

Но горе вам, богатые, ибо вы получили утешение ваше.

Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.

Горе вам, пресыщенные ныне, ибо взалчете. Горе вам, смеющиеся ныне, ибо восплачете и возрыдаете.

Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.

Горе вам, когда скажут о вас хорошо все люди. Ибо так поступали с лжепророками отцы их.

Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;

Но вам, слушающим, говорю: любите врагов ваших, делайте добро ненавидящим вас,

благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.

благословляйте проклинающих вас и молитесь за оскорбляющих вас.

Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.

Ударяющему тебя в щеку подставь и другую, и отнимающему у тебя верхнюю одежду не откажи и в рубашке.

Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся.

Всякому просящему у тебя давай и от отнимающего твое не требуй обратно.

Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само.

И как хотите, чтобы поступали с вами люди, так поступайте и вы с ними.

А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.

И если любите любящих вас, какая вам за то благодарность? Ведь и грешники любящих их любят,

І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.

Ибо если вы делаете добро делающим вам добро, какая вам благодарность? Ибо и грешники то же самое делают.

Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.

И если взаймы даете тем, от кого надеетесь получить, какая вам благодарность? И грешники грешникам дают взаймы, чтобы получить обратно столько же.

Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.

Но вы любите врагов ваших и делайте добро и взаймы давайте, ничего не ожидая обратно; и будет награда ваша велика, и будете сынами Всевышнего, потому что Он благ к неблагодарным и злым.

Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.

Будьте милосердны, как Отец ваш милосерден.

Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам;

Не судите, и не будете судимы. Не осуждайте, и не будете осуждены. Отпускайте, и вам будет отпущено.

давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.

Давайте, и вам будет дано: мерою доброю, нагнетенною, утрясенною, переполненною отсыплют в полы ваши; ибо какою мерою вы мерите, отмерено будет и вам.

І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?

Сказал же и притчу им: разве может слепой вести слепого? Не оба ли упадут в яму?

Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.

Ученик не выше учителя, но, научившись, всякий будет, как учитель его.

Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш?

Что ты смотришь на соринку в глазу брата твоего, а бревна в собственном глазу не замечаешь?

[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

Как можешь говорить брату твоему: «брат, дай, я выну соринку, что в твоем глазу», не видя у себя в глазу бревна? Лицемер, вынь сперва бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть соринку, что в глазу брата твоего.

Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.

Нет дерева доброго, которое производило бы плохой плод, нет и дерева плохого, которое производило бы добрый плод.

Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.

Ибо всякое дерево познается по его плоду. Ведь с терния не собирают смокв, и с колючего кустарника винограда не снимают.

Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!

Добрый человек из доброго сокровища сердца износит доброе, и злой из злого износит злое. Ибо от избытка сердца говорят уста его.

Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу?

Что вы зовете Меня: «Господи, Господи» и не делаете того, что Я говорю?

Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний:

Всякий, приходящий ко Мне и слушающий Мои слова и исполняющий их, — Я покажу вам, кому он подобен.

він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.

Подобен он человеку, строящему дом, который раскопал землю и углубился и положил основание на скале. Когда же случилось наводнение, хлынула река на дом тот и не смогла поколебать его, потому что построен он был хорошо;

А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!

а слышавший и не исполнивший подобен человеку, построившему дом на земле без основания. И хлынула на него река, и тотчас он развалился, и было падение дома того великое.

« 5 глава 7 глава »