Яна 11 глава

Евангелле паводле Яна
Пераклад Чарняўскага 2017 → В переводе Лутковского

 
 

Быў жа захварэў нейкі Лазар з Бэтаніі, з селішча Марыі і Марты, сястры яе.
 
В селении Вифания, где жили Мария и её сестра Марфа, был болен один человек, по имени Лазарь.

Марыя ж была тая, што намасціла Госпада пахкім алейкам ды абцёрла ногі Яго сваімі валасамі, яе брат Лазар захварэў.
 
Это была та самая Мария, которая впоследствии умастила ноги Господа миром и вытерла их волосами своими; Лазарь же был брат её.

Сёстры паслалі да Яго, кажучы: «Госпадзе, вось, той, каго любіш, хворы».
 
И вот сестры послали Господу известие: тот, кого Ты любишь, болен.

Пачуўшы гэта, Ісус сказаў: «Хвароба гэта не на смерць, але на хвалу Божую, каб праз яе быў праслаўлены Сын Божы».
 
Узнав об этом, Иисус сказал: эта болезнь не к смерти, но к славе Божьей; благодаря ей Сын Божий будет прославлен.

А Ісус любіў Марту, і сястру яе, і Лазара.
 
Поэтому, хотя Иисус и любил Лазаря, Марфу и сестру её,

Калі пачуў, што той хворы, то заставаўся яшчэ два дні ў тым месцы, у якім быў.
 
Он ещё два дня после того как узнал, что Лазарь болен, оставался там, где и был.

І пасля таго кажа вучням: «Хадземце зноў у Юдэю».
 
Затем Он говорит ученикам Своим: мы снова идем в Иудею.

Кажуць Яму вучні: «Рабі, толькі што імкнуліся Цябе ўкаменаваць юдэі, а Ты зноў туды ідзеш?»
 
Ученики говорят Ему: Равви, ведь ещё совсем недавно иудеи хотели побить Тебя камнями; зачем же Ты снова пойдешь туда?

Адказаў Ісус: «Ці не дванаццаць гадзін у дні? Калі хто ходзіць днём, не спатыкаецца, бо бачыць святло гэтага свету;
 
Иисус ответил: разве день состоит не из двенадцати часов? Кто ходит днем, тот не спотыкается, потому что видит Свет мира сего,

але калі хто ходзіць уночы, спатыкаецца, бо няма ў ім святла».
 
а кто ходит ночью, тот спотыкается, потому что ночью нет Света.1

Так гаворыць, а пасля таго кажа ім: «Лазар, наш сябар, спіць, але Я іду, каб яго абудзіць».
 
После таких слов Он говорит им: Лазарь, друг наш, уснул. Но Я пойду и разбужу его.

Дык сказалі Яго вучні: «Госпадзе, калі заснуў, будзе здаровы»,
 
Ученики сказали Ему: если уснул, значит, выздоровеет.

Ісус жа сказаў аб смерці яго, а яны думалі, што казаў аб засынанні сном.
 
Иисус же говорил о смерти его, а они решили, что Он говорит об обычном сне.

Тады сказаў ім Ісус адкрыта: «Лазар памёр,
 
Тогда Иисус прямо сказал им: Лазарь умер,

і радуюся за вас, што вы паверыце, бо Мяне там не было; але пойдзем да яго».
 
и Я рад, что Меня там не было, потому что теперь вы (окончательно) уверуете; однако, пойдем к нему.

А Тамаш, званы Блізнюк, сказаў вучням: «Пойдзем і мы, каб з Ім памерці».
 
Фома же, называемый Близнец, сказал остальным ученикам: пойдем и мы погибнем вместе с Ним.

Затым прыйшоў Ісус і ўбачыў, што ён ужо чатыры дні ляжыць у магіле.
 
Придя (в Иерусалим), Иисус узнал, что уже четыре дня как Лазарь лежит в гробнице.

А Бэтанія знаходзілася блізка ад Ерузаліма, каля пятнаццаці стадый.
 
Вифания же расположена неподалеку от Иерусалима, стадиях в пятнадцати,

Да Марыі ж і Марты прыйшло многа юдэяў, каб суцешыць іх па браце іх.
 
и многие иудеи пришли к Марфе и Марии, чтобы разделить с ними скорбь о брате их.

Як толькі пачула Марта, што Ісус ідзе, пабегла да Яго, а Марыя засталася дома.
 
Марфа же, когда услышала, что Иисус идет к ним, вышла навстречу Ему, а Мария сидела дома.

Сказала тады Марта Ісусу: «Госпадзе, каб Ты быў тут, не памёр бы брат мой.
 
И сказала Марфа Иисусу: Господи, если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой,

Але і цяпер ведаю, калі пра што папросіш Бога, дасць Табе Бог».
 
потому что я знаю: о чём бы ни просил Ты у Бога, Бог даст Тебе.

Кажа ёй Ісус: «Уваскрэсне брат твой».
 
Иисус говорит ей: воскреснет брат твой.

Кажа Яму Марта: «Ведаю, што ўваскрэсне пры ўваскрэсенні ў апошні дзень».
 
Марфа же говорит Ему: знаю, что воскреснет — когда все воскреснут, в последний день.

Сказаў ёй Ісус: «Я ёсць уваскрэсенне і жыццё. Хто верыць у Мяне, хоць бы ён і памёр, жыць будзе;
 
Тогда Иисус сказал ей: Я — воскресение и жизнь. Кто верует в Меня, тот если и умрет, то оживёт.

і кожны, хто жыве і верыць у Мяне, не памрэ навекі. Верыш у гэта?»
 
Каждый, кто живёт верою в Меня, будет жить вечно. Веришь ли этому?

Гаворыць Яму: «Так, Госпадзе; я веру, што Ты — Хрыстос, Сын Божы, Які прыходзіць у свет».
 
Она говорит Ему: да, Господи! Я верую, что Ты — Христос, Сын Божий, пришедший в мир.

І калі яна сказала гэта, то пайшла і паклікала сястру сваю, Марыю, ціха кажучы: «Настаўнік прыйшоў і кліча цябе».
 
После этих слов она возвратилась домой и, незаметно для других позвав Марию, сестру свою, сказала ей: Учитель здесь; Он зовет тебя.

Яна ж, як пачула, хутка ўзнялася і пайшла да Яго,
 
Едва услышав это, та поспешила к Нему.

бо Ісус яшчэ не ўвайшоў у селішча, але быў дагэтуль на тым месцы, дзе Яго сустрэла Марта.
 
Иисус же не вошел в селение, но так и остался там, где Марфа встретила Его.

А юдэі, што былі з ёй у доме і суцяшалі яе, калі ўбачылі, што Марыя хутка ўстала і выбегла, пайшлі за ёй, мяркуючы: «Ідзе да магілы, каб там плакаць».
 
А иудеи, которые были в доме вместе с Марией и утешали её, увидев, как поспешно она встала и вышла, решили, что она пошла плакать к гробнице, и последовали за ней.

Марыя ж, калі прыйшла туды, дзе быў Ісус, убачыўшы Яго, упала да ног Яго, кажучы Яму: «Госпадзе, каб Ты быў тут, не дапусціў бы, каб памёр брат мой».
 
Тем временем Мария, придя туда, где был Иисус, и увидев Его, пала у ног Его и воскликнула: Господи! Если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.

І вось, Ісус, як убачыў, што яна плача і што плачуць юдэі, якія з ёй прыйшлі, усхваляваўся ў Духу і быў узрушаны ў Сабе,
 
При виде её, плачущей, и плачущих иудеев, которые следовали за ней, Иисуса охватили скорбь и печаль;

і сказаў: «Дзе паклалі яго?» Кажуць Яму: «Госпадзе, пайдзі і паглядзі».
 
и спросил Он: где вы похоронили его? (Сестры) говорят Ему: вот, Господи, посмотри.2

І Ісус заплакаў.
 
Иисус заплакал.

Дык казалі юдэі: «Вось як Ён яго любіў».
 
Иудеи же говорили: смотри, как Он любил его!

А некаторыя з іх сказалі: «Ці не мог Ён, што адкрыў вочы сляпому, зрабіць, каб і гэты не памёр?»
 
А некоторые из них сказали: ведь он вернул зрение слепому; разве не мог Он сделать так, чтобы и Лазарь не умер?

А Ісус, хвалюючыся ў Самім Сабе, прыйшоў да магілы; а была гэта пячора, і камень быў на ёй пакладзены.
 
Ещё большая скорбь охватила Иисуса, когда Он подошел к гробнице. Это была пещера, вход в которую прикрывал камень.

Гаворыць Ісус: «Падыміце камень!» Дык кажа Марта, сястра таго, які быў памерлы: «Госпадзе, ужо смярдзіць, бо ўжо мінула чатыры дні».
 
Иисус говорит: отвалите камень. Сестра же умершего Марфа, говорит Ему: Господи, от него уже пахнет; ведь четыре дня прошло.

Кажа ёй Ісус: «Ці ж Я табе не казаў, што, калі ўверыш, убачыш славу Божую?»
 
Иисус говорит ей: разве не сказал Я тебе, что если будешь веровать, увидишь величие Божье?

Дык паднялі камень, дзе ляжаў памерлы. Ісус жа, узвёўшы вочы ўгору, сказаў: «Ойча, дзякую Табе, што Ты Мяне выслухаў.
 
И вот отвалили камень (от гробницы), в которой лежал умерший. Иисус же, воззрев на небо, воскликнул: Отче! Благодарю Тебя за то, что Ты услышал Меня!

Я ведаў, што Ты Мяне заўсёды выслухоўваеш, але дзеля народа, які стаіць навокал, Я сказаў, каб уверылі, што Ты Мяне паслаў».
 
Я знал, что Ты всегда слышишь Меня, но говорю это ради собравшихся людей, дабы они поверили, что Ты послал Меня.

І, калі Ён гэта сказаў, усклікнуў моцным голасам: «Лазар, выйдзі вон!»
 
После этих слов Он воскликнул во весь голос: Лазарь, выйди оттуда!

І адразу выйшаў той, што быў памерлы, абвязаны па руках і нагах павязкамі, а твар яго быў абвязаны хусткай. Кажа ім Ісус: «Развяжыце яго і пусціце яго хадзіць».
 
И тотчас появился умерший, руки и ноги которого были обвиты погребальными пеленами, а лицо покрывал платок. Иисус говорит иудеям: развяжите его, чтобы он мог идти.

Дык многія з юдэяў, што прыйшлі да Марыі і бачылі, што Ісус учыніў, паверылі ў Яго;
 
Увидев (чудо), которое совершил Иисус, многие из тех, что пришли вместе с Марией, уверовали в Него.

некаторыя ж з іх пайшлі да фарысеяў і расказалі ім, што зрабіў Ісус.
 
А некоторые из них пошли к фарисеям и рассказали им о случившемся.

Дык сабралі першасвятары і фарысеі раду і казалі: «Што нам рабіць? Бо Чалавек Гэты робіць многа знакаў.
 
Тогда первосвященники и фарисеи собрали совет и стали решать: что же нам делать? Этот Человек совершает всё больше и больше чудес.

Калі так Яго пакінем, дык усе павераць у Яго, і прыйдуць рымляне, і захопяць нас, і краіну, і народ».
 
Если позволить Ему и дальше поступать так, многие уверуют в Него, и тогда придут римляне, которые погубят и страну нашу, и народ наш.

Дык адзін з іх, нехта Каяфа, які быў у тым годзе першасвятаром, сказаў ім: «Вы нічога не ведаеце
 
А один из них, Каиафа, который на то время был первосвященником, сказал им: ничего вы не понимаете.

і не думаеце, што лепш для вас, каб адзін чалавек памёр за народ, а не ўвесь народ загінуў».
 
Подумайте, что лучше: чтобы один человек умер за народ, или чтобы весь народ погиб?

А не гаварыў гэтага ад сябе, але як першасвятар у гэтым годзе праракаваў, што Ісус павінен быў памерці за народ,
 
Сказал же он это не сам от себя, но будучи на то время первосвященником, предрек, что Иисусу предстоит умереть за Свой народ,

і не толькі за гэты народ, але каб сабраць у адно дзяцей Божых, што былі раскіданы.
 
и не только за Свой народ, но и ради того, чтобы других детей Божьих собрать воедино.

Ад таго дня думалі толькі, як Яго забіць.
 
И приняли они в тот день решение убить Его,

Таму Ісус не хадзіў ужо яўна сярод юдэяў, але адышоў адтуль у мясцовасць паблізу пустыні, у горад, які называецца Эфраім, і там заставаўся з вучнямі Сваімі.
 
поэтому Иисус уже не ходил открыто среди иудеев, но удалился оттуда в город Ефраим, расположенный неподалеку от пустыни, и остался там с учениками Своими.

І была блізка Пасха юдэйская, і многа людзей з краю выбралася ў Ерузалім перад Пасхаю, каб ачысціцца.
 
Между тем приближалась Пасха иудейская, и многие люди со всей страны пришли перед Пасхой в Иерусалим, чтобы очиститься от грехов своих.

Дык шукалі Ісуса і казалі адзін аднаму, стоячы ў святыні: «Як вам здаецца? Ці не прыйдзе Ён на свята?»
 
Они разыскали Иисуса и, останавливаясь в храме, спрашивали друг друга: как вы думаете, придет Он на праздник или нет?

А першасвятары і фарысеі далі загад, каб, калі хто даведаецца, дзе Ён, паведаміў, каб Яго ўзяць.
 
А первосвященники и фарисеи, чтобы схватить Его, огласили повеление: тот, кому станет известно, где Он, должен сообщить об этом.

Примечания:

 
 
В переводе Лутковского
[11.1] «ночью нет Света» — досл.: «нет Света с ним» (возм.: «в нем»).
[11.2] вот, Господи, посмотри — из этого следует, что Иисус остановился неподалеку от кладбища, буквально в нескольких шагах от гробницы, в которой лежал Лазарь (ср. стих 31).
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.