От Иоанна 11 глава

От Иоанна
Слово Жизни → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Один человек, которого звали Лазарь, был болен. Лазарь был из Вифании, деревни, где жили Мария и ее сестра Марфа.
 
Быў жа адзін хворы Лазар з Віфані, з сяла Марыі і Марты, сястры Яго.

Мария, кстати, и была той женщиной, что помазала Господа ароматным маслом и вытерла Его ноги своими волосами. И вот ее брат Лазарь был болен.
 
Марыя-ж, якой брат Лазар быў хворы, была тая, што пама́зала Ісуса але́ем і абце́рла ногі Яго валасамі сваімі.

Сестры передали Иисусу: — Господи, тот, кого Ты любишь, болен.
 
Сёстры паслалі сказаць Яму: Госпадзе! вось той, каго Ты любіш, хворы.

Когда Иисус услышал об этом, Он сказал: — Эта болезнь не к смерти, она для славы Божьей, чтобы Сын Божий был прославлен через нее.
 
Ісус, пачуўшы гэта, сказаў: гэтая хво́расць не на сьме́рць, але на славу Божу, каб уславіўся праз яе́ Сын Божы.

Иисус любил Марфу, ее сестру Марию и Лазаря.
 
Ісус жа любіў Марту і сястру яе́, і Лазара.

Однако когда Он узнал, что Лазарь болен, то пробыл там, где Он тогда находился, еще два дня.
 
Калі-ж пачуў, што той хворы, дык прабыў два дні ў тым ме́сцы, дзе́ знаходзіўся.

Затем Он сказал своим ученикам: — Пойдем обратно в Иудею.
 
Пасьля гэтага сказаў вучням: пойдзем ізноў у Юдэю.

— Учитель, — сказали они Ему, — иудеи ведь еще недавно хотели побить Тебя камнями, а Ты хочешь туда возвратиться?
 
Вучні сказалі Яму: Равві! ці-ж даўно Жыды шукалі каме́ньмі забіць Цябе́, і Ты ізноў ідзе́ш туды?

Иисус ответил: — Разве не двенадцать часов в сутки светло? Тот, кто ходит днем, не споткнется, потому что он видит свет этого мира.
 
Ісус адказаў: ці не дванаццаць гадзін ма́е дзе́нь? Хто ходзіць удзе́нь, не спатыка́ецца, бо бачыць сьве́тласьць гэтага сьве́ту;

A тот, кто ходит ночью, споткнется, потому что в это время темно.
 
калі-ж ходзіць уначы́, спатыка́ецца, бо няма сьвятла ў ім.

Сказав это, Иисус добавил: — Наш друг Лазарь заснул, но Я иду разбудить его.
 
Сказаўшы гэтае, гавора ім пасьля: Лазар, друг наш, заснуў, але Я іду разбудзіць яго.

Ученики Его сказали: — Господи, если он спит, значит, ему стало лучше.
 
Вучні ж Яго сказалі: Госпадзе! калі заснуў, паздараве́е.

Иисус говорил им о том, что Лазарь умер, но ученики думали, что Он говорит об обыкновенном сне.
 
Гаварыў Ісус аб сьме́рці яго; тыя-ж думалі, што аб сонным супачынку кажа.

Тогда Он сказал им прямо: — Лазарь умер.
 
Дык Ісус сказаў ім проста: Лазар памёр;

Ради вас и ради того, чтобы вы поверили, Я рад, что Меня там не было. Но сейчас пойдем к нему.
 
і Я рад за вас, што ня быў там, каб вы паве́рылі; але пойдзем да яго.

Тогда Фома, которого еще называли Близнец, сказал остальным ученикам: — Пойдем и мы и умрем с Ним!
 
Хама́-ж, іначай званы блізьнюк, сказаў таварышам-вучням: пойдзем і мы, каб паме́рці з ім.

Придя туда, Иисус узнал, что тело Лазаря уже четыре дня в могиле.
 
Ісус, прыйшоўшы, знайшоў, што ён ужо чатыры дні ў магіле.

Вифания была менее чем в трех километрах от Иерусалима,
 
Віфанія-ж была блізка ад Ерузаліму, нешта з пятнаццаць стадыяў.

и к Марфе с Марией пришло много иудеев, чтобы высказать свое соболезнование по поводу смерти их брата.
 
І многа Жыдоў папрыходзіла да Марты й Марыі паце́шыць іх па браце іхнім.

Когда Марфа услышала, что пришел Иисус, она пошла встретить Его, а Мария осталась дома.
 
Марта, пачуўшы, што йдзе́ Ісус, пайшла насустрэчу Яму. Марыя-ж асталася ў доме.

— Господи, — сказала Марфа Иисусу, — если бы Ты был здесь, то мой брат не умер бы.
 
Тады Марта сказала Ісусу: Госпадзе! каб Ты быў тут, не паме́р-бы брат мой.

Но я знаю, что Бог и сейчас даст Тебе, что бы Ты ни попросил.
 
Але і цяпе́р ве́даю, што, чаго Ты папросіш у Бога, дасьць Табе́ Бог.

Иисус сказал ей: — Твой брат воскреснет.
 
Ісус кажа ёй: уваскрэсьне брат твой.

Марфа ответила: — Я знаю, что он воскреснет в день воскресения, в последний день.
 
Марта сказала Яму: ве́даю, што ўваскрэсьне ў дзе́нь уваскрасе́ньня, у апошні дзе́нь.

Иисус сказал ей: — Я — воскресение и жизнь. Тот, кто верит в Меня, если и умрет — оживет,
 
Ісус сказаў ёй: Я ёсьць уваскрасе́ньне і жыцьцё; хто ве́руе ў Мяне́, хоць і памрэ, жыць будзе.

а кто живет и верит в Меня, тот никогда не умрет. Ты этому веришь?
 
І ўсякі, хто жыве́ й ве́руе ў Мяне́, не памрэ даве́ку. Ці ве́рыш гэтаму?

— Да, Господи, — сказала она, — я верю, что Ты Мессия, Сын Божий, который пришел в мир.
 
Яна кажа Яму: так, Госпадзе! Я ве́ру, што Ты Хрыстос, Сын Божы, што йдзе́ ў сьве́т.

Сказав это, Марфа вернулась, отозвала свою сестру в сторону и сказала: — Учитель здесь, Он зовет тебя.
 
І, сказаўшы гэтае, пайшла і цішком паклікала Марыю, сястру сваю, і кажа ей: Настаўнік тут; кліча цябе́.

Когда Мария это услышала, она тут же побежала Ему навстречу.
 
Яна, як толькі пачула, борзда ўстала і пайшла да Яго.

Иисус еще не вошел в деревню и стоял там, где Марфа Его встретила.
 
Ісус жа яшчэ ня быў увайшоў у вёску, але быў там, дзе́ Яго Марта сустрэла.

Когда иудеи, бывшие с ней в доме и утешавшие ее, заметили, как она быстро встала и вышла, они пошли за ней, решив, что она пошла к могиле плакать.
 
Жыды-ж, што былі з ёю ў доме і пацяшалі яе́, бачучы, што Марыя бордза ўстала і выйшла, пайшлі за ёю, кажучы, што йдзе́ на магілу плакаць.

Мария пришла туда, где был Иисус, и увидев Его, упала к Его ногам, говоря: — Господи, если бы Ты был здесь, мой брат бы не умер.
 
Марыя-ж, прыйшоўшы туды, дзе́ быў Ісус, і ўгле́дзіўшы Яго, упала да ног Яго і сказала Яму: Госпадзе! каб Ты быў тут, не паме́р бы брат мой.

Иисус, видя, что плачет и она, и иудеи, которые с ней, и сам сильно опечалился.
 
Ісус, угле́дзіўшы, што яна плача і што плачуць прыйшоўшыя з ёю Жыды, Сам затужыў духам і ўзварушыўся,

— Куда вы его положили? — спросил Он. — Пойдем, и Ты сам увидишь, Господи, — сказали они.
 
ды сказаў: дзе́ вы палажылі яго? Адказалі Яму: Госпадзе! пайдзі й паглядзі.

Иисус заплакал.
 
Ісус заплакаў.

Иудеи говорили между собой: — Смотрите, как Он его любил.
 
Тады Жыды казалі: глядзі, як Ён любіў яго.

Некоторые, однако же, говорили: — Неужели Он, который открыл глаза слепому, не мог сделать так, чтобы этот человек не умер?
 
А некато́рыя з іх сказалі: ці ня мог Ён, расчыніўшы вочы сьляпо́му, зрабіць, каб і гэты ня ўмёр?

Иисус, печальный, пошел к могиле. Могила была пещерой в скале, ко входу которой был привален камень.
 
Ісус жа, ізноў ту́жачы ў душы, ідзе́ да магілы; была-ж гэта пячо́ра, зава́леная ка́мнем.

— Уберите камень, — велел Он. Марфа, сестра умершего, сказала: — Господи, но там ведь уже смрад, Лазарь четыре дня как в могиле.
 
Кажа Ісус: вазьміце ка́мень! Сястра ўме́ршага, Марта, кажа Яму: Госпадзе, ўжо сьмярдзіць, бо ўжо чацьве́рты дзе́нь.

Тогда Иисус сказал: — Разве Я не говорил тебе, что если ты будешь верить, то увидишь Божью славу?
 
Ісус кажа ёй: ці не казаў Я табе́, што, калі будзеш ве́рыць, угле́дзіш славу Божую?

Камень убрали. Тогда Иисус посмотрел на небо и сказал: — Отец, благодарю Тебя за то, что Ты слышишь Меня.
 
І вось узялі ка́мень, дзе́ ляжаў нябожчык. Ісус жа ўзьвёў вочы ўве́рх і сказаў: Ойча, дзякую Табе́, што пачуў Мяне́.

Я знаю, что Ты всегда слышишь Меня, но Я сказал это ради тех, кто стоит здесь, чтобы они поверили, что Ты послал Меня.
 
Я ве́даў, што Ты заўсёды чуеш Мяне́, але сказаў дзе́ля народу, што тут стаіць, каб паве́рылі, што Ты паслаў Мяне́.

Сказав это, Иисус громко позвал: — Лазарь, выходи!
 
І, сказаўшы гэтае, крыкнуў моцным голасам: Лазар! выйдзі!

Умерший вышел. Его руки и ноги были обвязаны погребальными полотнами, а лицо закрыто платком. — Развяжите его, чтобы он мог идти, — сказал Иисус.
 
І выйшаў уме́ршы з абкручанымі палатном нагамі й рукамі, і аблічча яго было абвязана хусткаю. Ісус кажа ім: разьвяжыце яго і дайце хадзіць.

Многие из иудеев, которые пришли навестить Марию и видели, что сделал Иисус, поверили в Него.
 
Тады многія з Жыдоў, што прыйшлі да Марыі, бачучы, што ўчыніў Ісус, уве́равалі ў Яго.

Но некоторые из них пошли к фарисеям и рассказали им обо всем.
 
А іншыя з іх пайшлі да фарысэяў і сказалі ім, што зрабіў Ісус.

Первосвященники и фарисеи тогда созвали совет. — Что нам делать? — спрашивали они. — Этот человек совершает много чудес.
 
Тады архірэі й фарысэі склікалі раду і кажуць: што нам рабіць? Гэты чалаве́к робіць многа цудаў.

Если мы позволим Ему продолжать, то все уверуют в Него, и тогда римляне придут и уничтожат и наш храм, и наш народ.
 
Калі пакінем Яго гэтак, дык усе́ ўве́руюць у Яго, і прыйдуць Рымляне й забяруць ме́сца нашае і народ.

Каиафа, один из них, который в тот год был первосвященником, сказал: — Вы ничего не понимаете!
 
Адзін жа з іх, не́хта Кайяфа, які быў той год архірэем, сказаў ім: вы нічога ня ве́даеце

Вы не можете понять, что лучше, чтобы один человек умер за народ, чем погиб бы весь народ.
 
і не падумаеце, што ле́пей нам, каб адзін чалаве́к паме́р за людзе́й, чымся каб уве́сь народ загінуў.

Он сказал это не от себя, но, будучи в этот год первосвященником, он изрек пророчество о том, что Иисус умрет за народ,
 
Гэтае-ж ён сказаў не ад сябе́, але, быўшы той год архірэем, прарочыў, што Ісус памрэ за людзе́й,

и не только за иудейский народ, но и за то, чтобы рассеянных повсюду детей Божьих собрать воедино.
 
дый ня толькі за людзе́й, але каб і расьцярушаных дзяце́й Божых сабраць у вадно.

С этого дня они стали думать, как убить Иисуса.
 
Ад гэтага дня пастанавілі забіць Яго.

И Иисус поэтому уже не ходил открыто среди иудеев. Он ушел в местность, расположенную недалеко от пустыни, в город Ефраим. Там Он и находился со своими учениками.
 
Дык Ісус ужо не хадзіў яўна між імі, а пайшоў адтуль у краіну ля пустыні ў ме́ста, званае Эфраім, і там аставаўся з вучнямі Сваімі.

Приближался иудейский праздник Пасхи, и многие жители страны шли в Иерусалим для обрядового очищения перед Пасхой.
 
Блізка-ж была Пасха жыдоўская, і з усяго краю многа папрыходзіла ў Ерузалім перад Пасхай, каб ачы́сьціцца.

Они искали Иисуса и в храме спрашивали друг друга: — Как вы думаете, неужели Он вообще не придет на праздник?
 
Дык шукалі Ісуса і, стоючы ў царкве́, гаварылі між сабою: як вы думаеце, ці ня прыйдзе Ён на сьвята?

Первосвященники же и фарисеи отдали распоряжение о том, что если кто-либо прознает, где Иисус, то должен сообщить им, чтобы они могли арестовать Его.
 
Архірэі-ж і фарысэі далі загад, каб кожны, хто даве́даецца, дзе́ Ён, данасіў бы, каб Яго ўзяць.

Примечания:

 
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
56 царква = храм.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.