Матвія 14 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе

і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.

Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,

Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее.

Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка.

Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

Во время же [празднования] дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду,

отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит.

Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя.

І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —

И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей,

тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

и послал отсечь Иоанну голову в темнице.

Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей.

І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.

Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком.

А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их.

Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.

А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть.

Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы.

Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

Он сказал: принесите их Мне сюда.

І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.

И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу.

Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных;

Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ.

І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

И, отпустив народ, Он взошел на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один.

Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

А лодка была уже на средине моря, и ее било волнами, потому что ветер был противный.

О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

В четвертую же стражу ночи пошел к ним Иисус, идя по морю.

Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.

И ученики, увидев Его идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали.

Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”

Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь.

Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

Петр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне придти к Тебе по воде.

“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Петр пошел по воде, чтобы подойти к Иисусу,

але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня.

Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

Иисус тотчас простер руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился?

І як увійшли до човна, вітер ущух.

И, когда вошли они в лодку, ветер утих.

А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”

Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.

І перепливши, прибули в землю генезаретську.

И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую.

Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных,

та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.

и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.

« 13 глава 15 глава »