Матвія 14 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

В то время услыша ирод четвертовластник слух Иисусов

і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

и рече отроком своим: сей есть иоанн креститель: той воскресе от мертвых, и сего ради силы деются о нем.

Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

Ирод бо емь иоанна, связа его и всади в темницу, иродиады ради жены филиппа брата своего:

Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

глаголаше бо ему иоанн: не достоит ти имети ея.

Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

И хотящь его убити, убояся народа, зане яко пророка его имеяху.

Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

Дню же бывшу рождества иродова, пляса дщи иродиадина посреде и угоди иродови:

отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

темже и с клятвою изрече ей дати, егоже аще воспросит.

Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

Она же наваждена материю своею, даждь ми, рече, зде на блюде главу иоанна крестителя.

І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —

И печален бысть царь: клятвы же ради и за возлежащих с ним, повеле дати (ей)

тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

и послав усекну иоанна в темнице.

Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

И принесоша главу его на блюде и даша девице: и отнесе матери своей.

І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

И приступльше ученицы его взяша тело (его) и погребоша е: и пришедше возвестиша Иисусови.

Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

И слышав Иисус отиде оттуду в корабли в пусто место един: и слышавше народи по нем идоша пеши от градов.

А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

И изшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и изцели недужныя их.

Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

Позде же бывшу, приступиша к нему ученицы его, глаголюще: пусто есть место, и час уже мину: отпусти народы, да шедше в веси купят брашна себе.

А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

Иисус же рече им: не требуют отити: дадите им вы ясти.

Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

Они же глаголаша ему: не имамы зде токмо пять хлеб и две рыбе.

Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

Он же рече: принесите ми их семо.

І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.

И повелев народом возлещи на траве, и приемь пять хлеб и обе рыбе, воззрев на небо, благослови и преломив даде учеником хлебы, ученицы же народом.

Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

И ядоша вси и насытишася: и взяша избытки укрух, дванадесять кошя исполнь:

Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

ядущих же бе мужей яко пять тысящ, разве жен и детей.

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

И абие понуди Иисус ученики своя влезти в корабль и варити его на оном полу, дондеже отпустит народы.

І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

И отпустив народы, взыде на гору един помолитися: позде же бывшу, един бе ту.

Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

Корабль же бе посреде моря влаяся волнами: бе бо противен ветр.

О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

В четвертую же стражу нощи иде к ним Иисус, ходя по морю.

Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.

И видевше его ученицы по морю ходяща, смутишася, глаголюще, яко призрак есть: и от страха возопиша.

Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”

Абие же рече им Иисус, глаголя: дерзайте: аз есмь, не бойтеся.

Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

Отвещав же петр рече: Господи, аще ты еси, повели ми приити к тебе по водам. Он же рече: прииди.

“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

И излез из корабля петр, хождаше по водам, приити ко Иисусови:

але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

видя же ветр крепок, убояся, и начен утопати, возопи, глаголя: Господи, спаси мя.

Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

И абие Иисус простер руку, ят его и глагола ему: маловере, почто усумнелся еси?

І як увійшли до човна, вітер ущух.

И влезшема има в корабль, преста ветр.

А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”

Сущии же в корабли пришедше поклонишася ему, глаголюще: воистинну Божий Сын еси.

І перепливши, прибули в землю генезаретську.

И прешедше приидоша в землю геннисарефскую.

Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

И познавше его мужие места того, послаша во всю страну ту, и принесоша к нему вся болящыя:

та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.

и моляху его, да токмо прикоснутся вскрилию ризы его: и елицы прикоснушася, спасени быша.

« 13 глава 15 глава »