Матвія 14 глава

Євангелія від св. Матвія
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса

В то время услыша ирод четвертовластник слух Иисусов

і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

и рече отроком своим: сей есть иоанн креститель: той воскресе от мертвых, и сего ради силы деются о нем.

Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

Ирод бо емь иоанна, связа его и всади в темницу, иродиады ради жены филиппа брата своего:

бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

глаголаше бо ему иоанн: не достоит ти имети ея.

За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

И хотящь его убити, убояся народа, зане яко пророка его имеяху.

Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

Дню же бывшу рождества иродова, пляса дщи иродиадина посреде и угоди иродови:

він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

темже и с клятвою изрече ей дати, егоже аще воспросит.

Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

Она же наваждена материю своею, даждь ми, рече, зде на блюде главу иоанна крестителя.

Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

И печален бысть царь: клятвы же ради и за возлежащих с ним, повеле дати (ей)

тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

и послав усекну иоанна в темнице.

Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

И принесоша главу его на блюде и даша девице: и отнесе матери своей.

І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

И приступльше ученицы его взяша тело (его) и погребоша е: и пришедше возвестиша Иисусови.

Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

И слышав Иисус отиде оттуду в корабли в пусто место един: и слышавше народи по нем идоша пеши от градов.

Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

И изшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и изцели недужныя их.

А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

Позде же бывшу, приступиша к нему ученицы его, глаголюще: пусто есть место, и час уже мину: отпусти народы, да шедше в веси купят брашна себе.

Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

Иисус же рече им: не требуют отити: дадите им вы ясти.

Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

Они же глаголаша ему: не имамы зде токмо пять хлеб и две рыбе.

А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

Он же рече: принесите ми их семо.

І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

И повелев народом возлещи на траве, и приемь пять хлеб и обе рыбе, воззрев на небо, благослови и преломив даде учеником хлебы, ученицы же народом.

І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

И ядоша вси и насытишася: и взяша избытки укрух, дванадесять кошя исполнь:

А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

ядущих же бе мужей яко пять тысящ, разве жен и детей.

І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

И абие понуди Иисус ученики своя влезти в корабль и варити его на оном полу, дондеже отпустит народы.

Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

И отпустив народы, взыде на гору един помолитися: позде же бывшу, един бе ту.

Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

Корабль же бе посреде моря влаяся волнами: бе бо противен ветр.

У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

В четвертую же стражу нощи иде к ним Иисус, ходя по морю.

А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

И видевше его ученицы по морю ходяща, смутишася, глаголюще, яко призрак есть: и от страха возопиша.

Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

Абие же рече им Иисус, глаголя: дерзайте: аз есмь, не бойтеся.

Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

Отвещав же петр рече: Господи, аще ты еси, повели ми приити к тебе по водам. Он же рече: прииди.

Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

И излез из корабля петр, хождаше по водам, приити ко Иисусови:

Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

видя же ветр крепок, убояся, и начен утопати, возопи, глаголя: Господи, спаси мя.

І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

И абие Иисус простер руку, ят его и глагола ему: маловере, почто усумнелся еси?

Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

И влезшема има в корабль, преста ветр.

А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

Сущии же в корабли пришедше поклонишася ему, глаголюще: воистинну Божий Сын еси.

Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

И прешедше приидоша в землю геннисарефскую.

Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

И познавше его мужие места того, послаша во всю страну ту, и принесоша к нему вся болящыя:

і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.

и моляху его, да токмо прикоснутся вскрилию ризы его: и елицы прикоснушася, спасени быша.

« 13 глава 15 глава »