Матвія 14 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,

В то время услыша ирод четвертовластник слух Иисусов

і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.

и рече отроком своим: сей есть иоанн креститель: той воскресе от мертвых, и сего ради силы деются о нем.

Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.

Ирод бо емь иоанна, связа его и всади в темницу, иродиады ради жены филиппа брата своего:

Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.

глаголаше бо ему иоанн: не достоит ти имети ея.

І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.

И хотящь его убити, убояся народа, зане яко пророка его имеяху.

У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.

Дню же бывшу рождества иродова, пляса дщи иродиадина посреде и угоди иродови:

За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.

темже и с клятвою изрече ей дати, егоже аще воспросит.

Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.

Она же наваждена материю своею, даждь ми, рече, зде на блюде главу иоанна крестителя.

І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.

И печален бысть царь: клятвы же ради и за возлежащих с ним, повеле дати (ей)

І, пославши, стяв Йоана в темницї.

и послав усекну иоанна в темнице.

І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.

И принесоша главу его на блюде и даша девице: и отнесе матери своей.

І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.

И приступльше ученицы его взяша тело (его) и погребоша е: и пришедше возвестиша Иисусови.

Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.

И слышав Иисус отиде оттуду в корабли в пусто место един: и слышавше народи по нем идоша пеши от градов.

І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

И изшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и изцели недужныя их.

Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

Позде же бывшу, приступиша к нему ученицы его, глаголюще: пусто есть место, и час уже мину: отпусти народы, да шедше в веси купят брашна себе.

Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

Иисус же рече им: не требуют отити: дадите им вы ясти.

Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.

Они же глаголаша ему: не имамы зде токмо пять хлеб и две рыбе.

Він же рече: Принесїть менї їх сюди.

Он же рече: принесите ми их семо.

І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

И повелев народом возлещи на траве, и приемь пять хлеб и обе рыбе, воззрев на небо, благослови и преломив даде учеником хлебы, ученицы же народом.

І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

И ядоша вси и насытишася: и взяша избытки укрух, дванадесять кошя исполнь:

А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.

ядущих же бе мужей яко пять тысящ, разве жен и детей.

І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

И абие понуди Иисус ученики своя влезти в корабль и варити его на оном полу, дондеже отпустит народы.

А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

И отпустив народы, взыде на гору един помолитися: позде же бывшу, един бе ту.

Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.

Корабль же бе посреде моря влаяся волнами: бе бо противен ветр.

У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.

В четвертую же стражу нощи иде к ним Иисус, ходя по морю.

І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

И видевше его ученицы по морю ходяща, смутишася, глаголюще, яко призрак есть: и от страха возопиша.

Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.

Абие же рече им Иисус, глаголя: дерзайте: аз есмь, не бойтеся.

Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.

Отвещав же петр рече: Господи, аще ты еси, повели ми приити к тебе по водам. Он же рече: прииди.

Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.

И излез из корабля петр, хождаше по водам, приити ко Иисусови:

Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.

видя же ветр крепок, убояся, и начен утопати, возопи, глаголя: Господи, спаси мя.

Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?

И абие Иисус простер руку, ят его и глагола ему: маловере, почто усумнелся еси?

І як увійшли вони в човен, утих вітер.

И влезшема има в корабль, преста ветр.

А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

Сущии же в корабли пришедше поклонишася ему, глаголюще: воистинну Божий Сын еси.

І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.

И прешедше приидоша в землю геннисарефскую.

І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;

И познавше его мужие места того, послаша во всю страну ту, и принесоша к нему вся болящыя:

і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

и моляху его, да токмо прикоснутся вскрилию ризы его: и елицы прикоснушася, спасени быша.

« 13 глава 15 глава »