Матвія 14 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.

В то время услыша ирод четвертовластник слух Иисусов

Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».

и рече отроком своим: сей есть иоанн креститель: той воскресе от мертвых, и сего ради силы деются о нем.

Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.

Ирод бо емь иоанна, связа его и всади в темницу, иродиады ради жены филиппа брата своего:

4-5 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком.

глаголаше бо ему иоанн: не достоит ти имети ея.

И хотящь его убити, убояся народа, зане яко пророка его имеяху.

6-7 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.

Дню же бывшу рождества иродова, пляса дщи иродиадина посреде и угоди иродови:

темже и с клятвою изрече ей дати, егоже аще воспросит.

Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».

Она же наваждена материю своею, даждь ми, рече, зде на блюде главу иоанна крестителя.

Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.

И печален бысть царь: клятвы же ради и за возлежащих с ним, повеле дати (ей)

Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.

и послав усекну иоанна в темнице.

Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.

И принесоша главу его на блюде и даша девице: и отнесе матери своей.

Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.

И приступльше ученицы его взяша тело (его) и погребоша е: и пришедше возвестиша Иисусови.

Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст.

И слышав Иисус отиде оттуду в корабли в пусто место един: и слышавше народи по нем идоша пеши от градов.

Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.

И изшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и изцели недужныя их.

Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі».

Позде же бывшу, приступиша к нему ученицы его, глаголюще: пусто есть место, и час уже мину: отпусти народы, да шедше в веси купят брашна себе.

Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!»

Иисус же рече им: не требуют отити: дадите им вы ясти.

Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин».

Они же глаголаша ему: не имамы зде токмо пять хлеб и две рыбе.

І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».

Он же рече: принесите ми их семо.

Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибиниі, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу.

И повелев народом возлещи на траве, и приемь пять хлеб и обе рыбе, воззрев на небо, благослови и преломив даде учеником хлебы, ученицы же народом.

Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.

И ядоша вси и насытишася: и взяша избытки укрух, дванадесять кошя исполнь:

А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

ядущих же бе мужей яко пять тысящ, разве жен и детей.

Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей.

И абие понуди Иисус ученики своя влезти в корабль и варити его на оном полу, дондеже отпустит народы.

Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.

И отпустив народы, взыде на гору един помолитися: позде же бывшу, един бе ту.

Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний.

Корабль же бе посреде моря влаяся волнами: бе бо противен ветр.

Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.

В четвертую же стражу нощи иде к ним Иисус, ходя по морю.

Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»

И видевше его ученицы по морю ходяща, смутишася, глаголюще, яко призрак есть: и от страха возопиша.

Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»

Абие же рече им Иисус, глаголя: дерзайте: аз есмь, не бойтеся.

На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».

Отвещав же петр рече: Господи, аще ты еси, повели ми приити к тебе по водам. Он же рече: прииди.

І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса.

И излез из корабля петр, хождаше по водам, приити ко Иисусови:

Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»

видя же ветр крепок, убояся, и начен утопати, возопи, глаголя: Господи, спаси мя.

Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?»

И абие Иисус простер руку, ят его и глагола ему: маловере, почто усумнелся еси?

А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух.

И влезшема има в корабль, преста ветр.

Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!»

Сущии же в корабли пришедше поклонишася ему, глаголюще: воистинну Божий Сын еси.

Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.

И прешедше приидоша в землю геннисарефскую.

35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.

И познавше его мужие места того, послаша во всю страну ту, и принесоша к нему вся болящыя:

« 13 глава 15 глава »