Римлянам 8 глава

Послание к Римлянам апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Итак, нет ныне никакого осуждения тем, которые во Христе Иисусе живут не по плоти, но по духу,

Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,

потому что закон духа жизни во Христе Иисусе освободил меня от закона греха и смерти.

бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.

Как закон, ослабленный плотию, был бессилен, то Бог послал Сына Своего в подобии плоти греховной в жертву за грех и осудил грех во плоти,

Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

чтобы оправдание закона исполнилось в нас, живущих не по плоти, но по духу.

щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.

Ибо живущие по плоти о плотском помышляют, а живущие по духу — о духовном.

Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.

Помышления плотские суть смерть, а помышления духовные — жизнь и мир,

Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,

потому что плотские помышления суть вражда против Бога; ибо закону Божию не покоряются, да и не могут.

думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.

Посему живущие по плоти Богу угодить не могут.

І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.

Но вы не по плоти живёте, а по духу, если только Дух Божий живёт в вас. Если же кто Духа Христова не имеет, тот и не Его.

А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

А если Христос в вас, то тело мертво для греха, но дух жив для праведности.

А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

Если же Дух Того, Кто воскресил из мёртвых Иисуса, живёт в вас, то Воскресивший Христа из мёртвых оживит и ваши смертные тела Духом Своим, живущим в вас.

А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

Итак, братия, мы не должники плоти, чтобы жить по плоти;

Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;

ибо если живёте по плоти, то умрёте, а если духом умерщвляете дела плотские, то живы будете.

бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.

Ибо все, водимые Духом Божиим, суть сыны Божии.

Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

Потому что вы не приняли духа рабства, чтобы опять жить в страхе, но приняли Духа усыновления, Которым взываем: «Авва, Отче!»

бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“

Сей самый Дух свидетельствует духу нашему, что мы — дети Божии.

Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.

А если дети, то и наследники, наследники Божии, сонаследники же Христу, если только с Ним страдаем, чтобы с Ним и прославиться.

А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.

Ибо думаю, что нынешние временные страдания ничего не стоят в сравнении с тою славою, которая откроется в нас.

Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

Ибо тварь с надеждою ожидает откровения сынов Божиих,

Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

потому что тварь покорилась суете не добровольно, но по воле покорившего её, в надежде,

бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

что и сама тварь освобождена будет от рабства тлению в свободу славы детей Божиих.

що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

Ибо знаем, что вся тварь совокупно стенает и мучится доныне;

Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.

и не только она, но и мы сами, имея начаток Духа, и мы в себе стенаем, ожидая усыновления, искупления тела нашего.

Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

Ибо мы спасены в надежде. Надежда же, когда видит, не есть надежда; ибо если кто видит, то чего ему и надеяться?

Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?

Но когда надеемся того, чего не видим, тогда ожидаем в терпении.

А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

Также и Дух подкрепляет нас в немощах наших; ибо мы не знаем, о чём молиться, как должно, но Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными.

Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.

Испытующий же сердца знает, какая мысль у Духа, потому что Он ходатайствует за святых по воле Божией.

А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

Притом знаем, что любящим Бога, призванным по Его изволению, всё содействует ко благу.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

Ибо кого Он предузнал, тем и предопределил быть подобными образу Сына Своего, дабы Он был первородным между многими братиями.

Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.

А кого Он предопределил, тех и призвал, а кого призвал, тех и оправдал; а кого оправдал, тех и прославил.

А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.

Что же сказать на это? Если Бог за нас, кто против нас?

Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

Тот, Который Сына Своего не пощадил, но предал Его за всех нас, как с Ним не дарует нам и всего?

Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?

Кто будет обвинять избранных Божиих? Бог оправдывает их.

Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

Кто осуждает? Христос Иисус умер, но и воскрес: Он и одесную Бога, Он и ходатайствует за нас.

Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас.

Кто отлучит нас от любви Божией: скорбь, или теснота, или гонение, или голод, или нагота, или опасность, или меч? как написано:

Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч?

«за Тебя умерщвляют нас всякий день, считают нас за овец, обречённых на заклание».

Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“.

Но всё сие преодолеваем силою Возлюбившего нас.

Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

Ибо я уверен, что ни смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы, ни настоящее, ни будущее,

Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили,

ни высота, ни глубина, ни другая какая тварь не может отлучить нас от любви Божией во Христе Иисусе, Господе нашем.

ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

Примечания:

Синодальный перевод

34 одесную — по правую руку, справа.

« 7 глава 9 глава »