Йова 31 глава

Книга Йова
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек[79].

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Не грешникам ли беда суждена и гибель — творящим зло?

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Пусть Бог взвесит меня на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал её у дверей ближнего,

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Если я бедным отказывал в просьбах и печалил глаза вдовы,

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь, —

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

я с юности растил его, как отец, и от утробы матери заботился о вдове, —

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

то пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

Если бы я на золото понадеялся и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

если глядя на солнце в его сиянии или на луну в её сверкающем шествии,

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Если рад я был несчастью моего врага, ликовал, когда он попадал в беду, —

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, —

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом!»[80] —

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему —

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

из-за страха перед толпой, из-за боязни презрения сородичами, — то я бы молчал и сидел взаперти.

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

(О, если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как знатный, приблизился бы к Нему.)

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

Если взывала против меня земля, и рыдали её борозды вместе,

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

потому что я ел её плод, и не платил за него, и душу владельцев её изнурял,

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [79] — Или: чтобы не помышлять мне о девушке.

31 [80] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

« 30 глава 32 глава »