Йова 31 глава

Книга Йова
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

«Я вчинив умову з моїми очима, щоб на дівицю й не дивились!

Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек[79].

І яка доля з висоти від Бога? Яка спадщина від Всесильного з неба?

Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?

Чи ж не погибель для безбожних? Чи ж не нещастя лиходіям?

Не грешникам ли беда суждена и гибель — творящим зло?

Чи ж він доріг моїх не бачить? Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?

Чи ж я ходив колись у неправді? Чи мої ноги бігли за обманом?

Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?

Хай мене зважить на вазі правдивій, хай розпізнає Бог мою невинність!

Пусть Бог взвесит меня на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!

Коли ж мій крок схибив з дороги, і моє серце ходило слідом за очима, коли до рук моїх прилипла якась пляма,

Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,

то хай я сію, а їсть хтось інший, і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.

А коли якась жінка звела моє серце, коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал её у дверей ближнего,

то нехай моя жінка для другого меле, інші нехай злягають з нею!

пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.

Бо це безславний вчинок; переступ, що під суд підпадає,

Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.

вогонь, що пожирає до загуби, що ввесь мій урожай нищить дощенту.

Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.

Якщо я правом мого раба легковажив чи рабині, як вони правувалися зо мною,

Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,

то що чинитиму, коли Бог устане та розслідить? Що йому відповім я?

то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, або тьмарив очі вдовиці?

Если я бедным отказывал в просьбах и печалил глаза вдовы,

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? Хіба не їв його й сиротина?

если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь, —

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, водив її вже з лона матері моєї!

я с юности растил его, как отец, и от утробы матери заботился о вдове, —

Коли я бачив бідолаху без одежі, чи злидаря, який не мав чим укритись,

если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,

хіба мене не благословляли його стегна? Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,

А коли на сироту здіймав я руку, бо бачив оборонця мого в брамі, —

если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, і хай моя рука відломиться від ліктя!

то пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.

Бо страх Божий упав би на мене, і перед величчю його не міг би я устоятись!

Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.

Коли б на золото я покладав свою надію, коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

Если бы я на золото понадеялся и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

коли б я тішився моїм великим статком, рукою моєю багато назбиравши,

если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,

коли б дививсь на сонце, як воно сяє, та як пливе велично місяць,

если глядя на солнце в его сиянии или на луну в её сверкающем шествии,

і тайкома пускав моє серце зблудити, і цілував устами мою руку, —

я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,

це теж був би тяжкий переступ, бо я б відрікався Бога, що на небі.

то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

Чи я радів з нещастя мого супротивника? Чи веселився, як його спіткало лихо, —

Если рад я был несчастью моего врага, ликовал, когда он попадал в беду, —

я, що устам моїм не дозволяв грішити, домагаючись його життя з прокльоном?

но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, —

Хіба челядь мого шатра не говорила: Кого ж він не наситив м'ясом?

если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом!»[80] —

Чужинець не спав ніколи на вулиці, перехожому я відчиняв мої двері.

но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему —

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, скривав у грудях мої хиби,

если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,

боявся бо великої юрби, лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

из-за страха перед толпой, из-за боязни презрения сородичами, — то я бы молчал и сидел взаперти.

О, коли б уже хтось та мене переслухав! Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

(О, если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

Щождо книги, що написав мій позивайло, то я носитиму її на плечах у себе, я покладу її, немов вінець, на себе.

О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.

Я виявлю йому всі мої кроки; неначе князь, я наближусь до нього!

Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как знатный, приблизился бы к Нему.)

Якщо кричало проти мене моє поле, і разом з ним плакали його борозни,

Если взывала против меня земля, и рыдали её борозды вместе,

бо я його врожай з'їдав без грошей, смутив життя його робітників, —

потому что я ел её плод, и не платил за него, и душу владельцев её изнурял,

то хай замість пшениці вродить будяки, замість ячменю — бур'ян!»

то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [79] — Или: чтобы не помышлять мне о девушке.

31 [80] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

« 30 глава 32 глава »