Матвія 27 глава

Євангелія від св. Матвія
Українська Біблія. Турконяк → Еврейский Новый Завет

Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;

Рано утром все руководящие священники и старейшины собрались вместе, чтобы обсудить, как им казнить Иисуса.

і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.

Они заковали его в цепи, привели и отдали в руки правителя Пилата.

Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,

Когда Иуда, предавший его, увидел, что Иисус осуждён, он пожалел о соделанном и возвратил тридцать серебряных монет руководящим священникам и старейшинам,

кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.

говоря: "Я согрешил, предав невинного человека на смерть". "Какое это имеет значение для нас? — ответили они. — Это твои проблемы".

Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.

Бросив серебро в святилище, он ушёл; затем пошёл и повесился.

А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.

Руководящие священники подобрали серебряные монеты и сказали: "Отдавать их в казну Храма запрещено, потому что эти деньги запятнаны кровью".

Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.

Тогда они решили купить на них поле гончара и устроить на нём кладбище для иностранцев.

Тому те поле досі зветься Полем крові.

Вот откуда появилось название "Кровавое поле", употребляемое до сих пор.

Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,

Тогда исполнилось сказанное пророком Иеремией: "И они взяли тридцать серебряных монет, цену, которую народ Израиля согласился заплатить за него,

і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.

и купили на них поле гончара, как указал мне Господь".

Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!

Тем временем, Иисуса привели к правителю, и правитель спросил его: "Ты ли царь евреев?". Иисус ответил: "Твои слова".

Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.

Но когда его начали обвинять руководящие священники и старейшины, он не отвечал.

Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?

Тогда Пилат сказал ему: "Разве ты не слышишь все эти обвинения, которые они предъявляют тебе?"

Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.

Но к великому изумлению правителя, он не сказал ни единого слова в ответ на обвинения.

На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.

По традиции в день праздника правитель отпускал на свободу одного заключённого, о котором попросит народ.

Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.

В то время в заключении находился печально известный преступник по имени Варавва.

Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?

И когда собрался народ, Пилат сказал им: "Кого вы хотите, чтобы я отпустил на свободу, Варавву или Иисуса, называемого 'Мессией'?"

Адже знав, що через заздрощі видали Його.

Он понимал, что его передали в его руки из зависти.

Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!

Когда он сидел в суде, его жена послала ему передать: "Не трогай этого невинного. Этой ночью во сне я сильно мучилась из-за него".

А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.

Но руководящие священники убедили народ просить освободить Варавву и казнить на стойке Иисуса.

Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

"Которого из этих двоих вы хотите, чтобы я отпустил вам?" — спросил правитель. "Варавву!" — ответили они.

Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!

Пилат сказал им: "Что же мне делать с Иисусом, называемым 'Мессией'?" Они все ответили: "Казни его на стойке! Казни его на стойке!"

Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!

Когда он спросил: "За что? Какое преступление он совершил?", они закричали ещё громче: "Казни его на стойке!"

Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!

Когда Пилат увидел, что так он ничего не добьётся, скорее назреет бунт, он взял воду, вымыл руки перед народом и сказал: "Мои руки чисты от крови этого человека; вы ответственны за его смерть".

У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!

Весь народ ответил: "Его кровь на нас и на наших детях!"

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.

Тогда он отпустил Варавву, а Иисуса, после того, как его избили плетью, отдал на казнь.

Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію [1] , зібрали через Нього весь підрозділ.

Солдаты правителя привели Иисуса в здание войскового штаба и весь батальон собрался вокруг него.

І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю

Они сорвали с него одежду и надели на него алую накидку,

та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!

сплели венок из ветвей терновника и надели ему на голову, а в его правую руку вложили палку. Затем они становились перед ним на колени и насмехались: "Приветствуем тебя, Царь евреев!"

І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.

Они плевали в него и били палкой по голове.

А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.

Когда они перестали издеваться над ним, то сняли с него накидку, вновь надели на него одежду и повели казнить на стойке.

Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.

По дороге они встретили человека из Киренеи по имени Симон и заставили его нести стойку казни Иисуса.

Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,

Когда они пришли на место под названием Голгофа (что означает "место черепа"),

дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.

ему дали вино, смешанное с горькой желчью, но пригубив его, он не стал пить.

А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг

Прибив его гвоздями к стойке, они разделили между собой его одежду, бросая жребий.

і, посідавши, стерегли Його там.

Потом они сели охранять его.

Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.

Над головой его сделали надпись, указывающую на его вину: ЭТО ИИСУС, ЦАРЬ ЕВРЕЕВ

Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.

Затем рядом с ним на стойках были казнены два разбойника, один справа, другой слева от него.

А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами

Проходившие мимо люди оскорбляли его, качая головой,

і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!

и говоря: "Что ж, ты можешь разрушить Храм и восстановить его через три дня? Спаси же самого себя, если ты Сын Бога; сойди со стойки!"

Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:

Подобным образом и руководящие священники глумились над ним вместе с книжниками и старейшинами,

Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.

"Он спасал других, а самого себя спасти не может!" "Так это и есть Царь Израиля? Пусть же сойдёт со стойки! Тогда мы поверим в него!"

Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!

"Он доверял Богу? Тогда пусть Бог спасёт его, если он нужен Ему! Ведь он говорил 'Я Сын Божий'!"

Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.

Даже разбойники, пригвождённые к стойкам рядом с ним, оскорбляли его.

Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.

От полудня до трёх часов дня, вся Страна была окутана тьмой.

А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?

Примерно около трёх часов Иисус громко воскликнул: "Эли! Эли! Лама швактани? (Мой Бог! Мой Бог! Почему Ты покинул меня?)"

Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю [2].

Услышав это, некоторые стоявшие рядом сказали: "Он зовёт Илию".

І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.

Тут же один из них побежал, взял губку, обмакнул её в уксус, закрепил на палке и подал её ему выпить".

Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.

Остальные говорили: "Подождём! Посмотрим, придёт ли Илия спасти его".

Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.

Но Иисус ещё раз громко воскликнул, и дух покинул его.

І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,

В этот момент занавес в Храме разодрался надвое сверху донизу и случилось землетрясение, и обрушились скалы.

гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали

Также открылись гробницы и тела многих умерших святых вернулись к жизни;

і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.

а после того, как Иисус воскрес, они вышли из гробниц и вошли в святой город, где многие видели их.

А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!

Когда римский офицер и бывшие с ним, наблюдавшие за Иисусом, увидели землетрясение и всё происходящее, ими овладел ужас, и сказали они: "Он и в самом деле был Божьим Сыном".

Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.

Там находилось много женщин, наблюдавших издали. Они следовали с Иисусом из Галилеи, помогая ему.

Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.

Среди них были Мария Магдалина, Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведея.

Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;

Ближе к вечеру пришёл богатый человек из Аримафеи по имени Иосиф, который был учеником Иисуса.

він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.

Он обратился к Пилату и попросил тело Иисуса, и Пилат повелел отдать ему тело.

Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном

Иосиф забрал тело, завернул его в чистые льняные простыни

і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.

и положил его в своей гробнице, которую он не так давно вытесал в скале. Завалив вход гробницы огромным камнем, он ушёл.

Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.

Мария Магдалина и другая Мария остались сидеть у гробницы.

Наступного дня, що після п’ятниці [3] , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата

На следующий день, после приготовления, руководящие священники и фарисеи вместе пошли к Пилату

і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!

и сказали: "Господин, мы вспомнили, как этот обманщик, будучи живым, говорил: 'Я воскресну по прошествии трёх дней'.

Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.

Поэтому распорядись, чтобы гробница охранялась три дня, иначе придут его ученики, выкрадут его и скажут людям: 'Он восстал из мёртвых'. И будет последний обман хуже первого".

Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.

Пилат ответил им: "Можете взять нужную вам стражу. Идите и охраняйте гробницу, как посчитаете нужным".

Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.

Итак, они пошли и опечатали камень и поставили стражу, чтобы охранять гробницу.

« 26 глава 28 глава »