По Иоанну 12 глава

Евангелие по Иоанну
Открытый перевод → Переклад Хоменка

И вот, за шесть дней до Пасхи Иисус пришел в Бет-Анийя, где жил Лазарь, которого Он пробудил от смерти.

Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.

Там для Него устроили ужин, и Марта прислуживала, а Лазарь был одним из сотрапезников.

Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.

Во время ужина Мариам, взяв фунт дорогого благовония из чистого нардового масла, умастила Иисусу ноги и вытерла их своими волосами, и дом наполнился ароматом.

Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.

А один из Его учеников, Иуда из Карийота, который собирался его выдать, спросил:

Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:

— Почему это благовоние не продали за триста денариев, чтобы раздать деньги бедным?

«Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»

Он спросил это не потому, что заботился о бедных, но потому, что был вором и, распоряжаясь денежным ящиком, часто присваивал поступления.

Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.

Иисус ему ответил: — Оставь её! Она сохранила это на день Моего погребения.

Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.

Бедные с вами всегда, а Я — не всегда!

Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»

Узнав, что Иисус находится в Бет-Анийя, туда приходили толпы евреев, — не только ради Иисуса, а чтобы увидеть и Лазаря, которого Он пробудил от смерти.

Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.

Тогда первосвященники решили убить и Лазаря,

Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити,

потому что многие евреи из-за Лазаря начинали верить в Иисуса.

численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.

На следующий день огромные толпы пришедших на праздник людей услышали, что в Иерусалим идёт Иисус,

Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,

взяли пальмовые ветви и, выйдя Ему навстречу, кричали:Осанна! Благословен входящий во Имя Господне. Благословен царь Израиля

узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!»

А Иисус, найдя ослика, ехал на нём верхом, согласно сказанному в Писании:

І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:

Отныне не бойся, моя дочь, Сион! Вот едет твой Царь, верхом на осленке.

Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному.

В тот миг ученики не сознавали этого, но когда Иисус был прославлен, они вспомнили эти слова и поняли, что с Ним произошло всё так, как сказано о Нём в Писании.

Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.

Люди, видевшие, как Иисус позвал из гробницы Лазаря и пробудил его от смерти, повсюду об этом рассказывали.

Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.

Народ и вышел Его встречать, так как был наслышан об этом знаке, который Он сотворил.

Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.

А фарисеи говорили друг другу: «Видите, мы ничего не добились. И вот, мир уже пошёл за Ним!»

А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»

Среди паломников, прибывших на праздник для поклонения, были и греки.

Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.

Они подошли к Филиппу, выходцу из галилейской Бет-Цаиды, и обратились к нему: — Господин наш, мы хотим видеть Иисуса.

Ті приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»

Филипп сказал об этом Андрею, и оба они пошли и сказали Иисусу.

Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.

Иисус ответил: — Пришел час! Теперь Сын Человеческий будет прославлен!

І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.

Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, упавшее в землю, не умрет, то так и останется лишь одним зерном, а если умрет, принесет богатый урожай.

Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.

Кто любит жизнь, тот потеряет её, а кто ненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит её для вечной жизни.

Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.

Кто хочет Мне служить, пусть идёт за Мной, и где буду я, там будет и Мой слуга. Кто Мне служит, к тому будет благосклонен Отец.

Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.

Сейчас Моя душа содрогнулась. Так что же, сказать Мне: «Отец, избавь Меня от этого часа»? Но Я ведь для того и пришел, чтобы наступил этот час.

Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!

Отец! Прославь Свое имя! Тогда с неба донесся Голос: «Я прославил Его и ещё больше прославлю».

Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»

Люди, стоявшие в толпе и слышавшие голос, решили: «Это — раскаты грома». Другие сказали: — С Ним говорил ангел.

Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»

Иисус ответил: — Не для Меня был голос, а для вас.

Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.

Вот уже суд идёт над этим миром и его Властелин сейчас будет изгнан,

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.

а Я, когда вознесут Меня над землей, привлеку к Себе всех.

Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»

Этими словами Он сказал, какой смертью Он умрет.

Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.

Из толпы возразили: — Мы знаем из Закона, что Помазанник, придя, останется навечно. Почему Ты говоришь, что Сын Человеческий будет вознесен? Кто этот Сын Человеческий?

Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»

Иисус сказал: — Ещё недолго будет свет среди вас. Ходите, пока с вами свет, чтобы не настигла вас тьма, ибо ходящий во тьме не знает, куда идёт.

Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.

Пока свет с вами, верьте в свет — и будете сынами света. Сказав это, Иисус ушел и скрылся от них.

Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.

Хотя Он сотворил перед ними такое множество знаков, они в Него не поверили,

Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,

чтобы исполнилось пророчество Исайи:Господи, кто поверил услышанному от нас? Кому открылась сила Господня?

щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?»

Они потому не могли поверить, что Исайя в другом месте сказал:

Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:

Он ослепил их и помутил у них разум, так что они не видят и ничего не понимают, и не могут к Нему обратиться, чтобы Я исцелил их.

«Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»

Исайя так сказал, потому что видел Его славу, и он сказал это от лица Иисуса.

Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.

Все-таки многие представители власти поверили в Него, но боясь фарисеев, не объявляли это открыто, чтобы их не отлучили от синагоги:

А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;

людские похвалы оказались для них дороже Божественной славы.

славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.

Тогда Иисус воскликнул: — Верующий в Меня не в Меня верит, а в Пославшего Меня,

Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.

и видящий Меня видит Пославшего Меня.

І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.

Я — Свет, пришедший в мир, чтобы всякий, кто верит в Меня, не оставался во тьме.

Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.

Того, кто Мои слова слышит, но им не следует, буду судить не Я, ибо Я пришел не затем, чтобы мир судить, а затем, чтобы мир спасти.

Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.

Есть судья у отвергающего Меня и не принимающего Моих слов: в последний день его будет судить Мною сказанное слово.

Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.

Ибо Я говорил не от Себя, но Сам пославший Меня Отец дал Мне повеление, что и как говорить,

Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.

и Я знаю, что Его повеление есть вечная жизнь. Поэтому Я говорю только то, что поручил Мне Отец.

І я знаю, що заповідь його — життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»

« 11 глава 13 глава »