По Иоанну 12 глава

Евангелие по Иоанну
Открытый перевод → Переклад Огієнка

И вот, за шесть дней до Пасхи Иисус пришел в Бет-Анийя, где жил Лазарь, которого Он пробудил от смерти.

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

Там для Него устроили ужин, и Марта прислуживала, а Лазарь был одним из сотрапезников.

І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Во время ужина Мариам, взяв фунт дорогого благовония из чистого нардового масла, умастила Иисусу ноги и вытерла их своими волосами, и дом наполнился ароматом.

А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

А один из Его учеников, Иуда из Карийота, который собирался его выдать, спросил:

І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

— Почему это благовоние не продали за триста денариев, чтобы раздать деньги бедным?

„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

Он спросил это не потому, что заботился о бедных, но потому, что был вором и, распоряжаясь денежным ящиком, часто присваивал поступления.

А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

Иисус ему ответил: — Оставь её! Она сохранила это на день Моего погребения.

І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

Бедные с вами всегда, а Я — не всегда!

Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

Узнав, что Иисус находится в Бет-Анийя, туда приходили толпы евреев, — не только ради Иисуса, а чтобы увидеть и Лазаря, которого Он пробудил от смерти.

А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

Тогда первосвященники решили убить и Лазаря,

А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

потому что многие евреи из-за Лазаря начинали верить в Иисуса.

бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

На следующий день огромные толпы пришедших на праздник людей услышали, что в Иерусалим идёт Иисус,

А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

взяли пальмовые ветви и, выйдя Ему навстречу, кричали:Осанна! Благословен входящий во Имя Господне. Благословен царь Израиля

то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

А Иисус, найдя ослика, ехал на нём верхом, согласно сказанному в Писании:

Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

Отныне не бойся, моя дочь, Сион! Вот едет твой Царь, верхом на осленке.

„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

В тот миг ученики не сознавали этого, но когда Иисус был прославлен, они вспомнили эти слова и поняли, что с Ним произошло всё так, как сказано о Нём в Писании.

А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

Люди, видевшие, как Иисус позвал из гробницы Лазаря и пробудил его от смерти, повсюду об этом рассказывали.

Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

Народ и вышел Его встречать, так как был наслышан об этом знаке, который Он сотворил.

Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

А фарисеи говорили друг другу: «Видите, мы ничего не добились. И вот, мир уже пошёл за Ним!»

Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

Среди паломников, прибывших на праздник для поклонения, были и греки.

А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

Они подошли к Филиппу, выходцу из галилейской Бет-Цаиды, и обратились к нему: — Господин наш, мы хотим видеть Иисуса.

І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

Филипп сказал об этом Андрею, и оба они пошли и сказали Иисусу.

Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

Иисус ответил: — Пришел час! Теперь Сын Человеческий будет прославлен!

Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, упавшее в землю, не умрет, то так и останется лишь одним зерном, а если умрет, принесет богатый урожай.

Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

Кто любит жизнь, тот потеряет её, а кто ненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит её для вечной жизни.

Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

Кто хочет Мне служить, пусть идёт за Мной, и где буду я, там будет и Мой слуга. Кто Мне служит, к тому будет благосклонен Отец.

Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

Сейчас Моя душа содрогнулась. Так что же, сказать Мне: «Отец, избавь Меня от этого часа»? Но Я ведь для того и пришел, чтобы наступил этот час.

Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

Отец! Прославь Свое имя! Тогда с неба донесся Голос: «Я прославил Его и ещё больше прославлю».

Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

Люди, стоявшие в толпе и слышавшие голос, решили: «Это — раскаты грома». Другие сказали: — С Ним говорил ангел.

А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

Иисус ответил: — Не для Меня был голос, а для вас.

Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

Вот уже суд идёт над этим миром и его Властелин сейчас будет изгнан,

Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

а Я, когда вознесут Меня над землей, привлеку к Себе всех.

І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

Этими словами Он сказал, какой смертью Он умрет.

А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

Из толпы возразили: — Мы знаем из Закона, что Помазанник, придя, останется навечно. Почему Ты говоришь, что Сын Человеческий будет вознесен? Кто этот Сын Человеческий?

А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

Иисус сказал: — Ещё недолго будет свет среди вас. Ходите, пока с вами свет, чтобы не настигла вас тьма, ибо ходящий во тьме не знает, куда идёт.

І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

Пока свет с вами, верьте в свет — и будете сынами света. Сказав это, Иисус ушел и скрылся от них.

Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

Хотя Он сотворил перед ними такое множество знаков, они в Него не поверили,

І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

чтобы исполнилось пророчество Исайи:Господи, кто поверил услышанному от нас? Кому открылась сила Господня?

щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

Они потому не могли поверить, что Исайя в другом месте сказал:

Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

Он ослепил их и помутил у них разум, так что они не видят и ничего не понимают, и не могут к Нему обратиться, чтобы Я исцелил их.

„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

Исайя так сказал, потому что видел Его славу, и он сказал это от лица Иисуса.

Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

Все-таки многие представители власти поверили в Него, но боясь фарисеев, не объявляли это открыто, чтобы их не отлучили от синагоги:

Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

людские похвалы оказались для них дороже Божественной славы.

Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

Тогда Иисус воскликнул: — Верующий в Меня не в Меня верит, а в Пославшего Меня,

А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

и видящий Меня видит Пославшего Меня.

А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

Я — Свет, пришедший в мир, чтобы всякий, кто верит в Меня, не оставался во тьме.

Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

Того, кто Мои слова слышит, но им не следует, буду судить не Я, ибо Я пришел не затем, чтобы мир судить, а затем, чтобы мир спасти.

Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

Есть судья у отвергающего Меня и не принимающего Моих слов: в последний день его будет судить Мною сказанное слово.

Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

Ибо Я говорил не от Себя, но Сам пославший Меня Отец дал Мне повеление, что и как говорить,

Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

и Я знаю, что Его повеление есть вечная жизнь. Поэтому Я говорю только то, что поручил Мне Отец.

І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

« 11 глава 13 глава »