По Иоанну 4 глава

Евангелие по Иоанну
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Когда Иисус узнал, что среди фарисеев распространилась молва, будто Он приобретает больше учеников и омывает больше народу, чем Иоанн

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

(хотя в действительности омывали его ученики, а не сам Иисус),

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

Он из Иудеи пошёл назад в Галилею.

Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

Его путь лежал через Самарию.

І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

Однажды Он подошел к самаритянскому городу Сихар, недалеко от участка земли, который Иаков дал своему сыну Иосифу.

Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

Там был колодец Иакова. Иисус, утомленный дорогой, присел у колодца. Было около шести часов.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Тут приходит самаритянка зачерпнуть воды. Иисус попросил: — Дай мне воды.

Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

А учеников с Ним не было, так как они пошли в город купить еды.

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

Самаритянка удивилась: — Ты, еврей, просишь воды у меня, самаритянки? (Евреи не общались с самаритянами.)

Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Иисус ответил: — Если бы ты знала, чем может Бог одарить и Кто просит у тебя воды, ты бы сама просила Его об этом и Он дал бы тебе живой воды.

Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

Она спросила: — Господин, тебе нечем зачерпнуть, а колодец глубок. Откуда у тебя живая вода?

Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?

Неужели Ты превосходишь нашего отца Иакова, давшего нам этот колодец? Он сам из него пил, а также его дети и скот.

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

Иисус ответил: — К пьющему эту воду снова вернется жажда.

Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

А пьющий ту воду, что дам ему Я, никогда не узнает жажды, но вода, которую Я дам, станет в нём источником воды, рождающей вечную жизнь.

А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

Женщина говорит: — Дай мне такой воды, чтобы мне не испытывать жажды и не приходить сюда черпать воду!

Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

Иисус сказал: — Пойди позови мужа и приходи.

Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

Женщина ответила: — Я не замужем. Иисус сказал: — Верно ты говоришь, что ты не замужем.

Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

Ты ведь уже пять раз была замужем и твой нынешний сожитель тебе не муж. Ты сказала правду.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.

Женщина ответила: — Господин мой, я вижу, что Ты — пророк.

Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.

Наши предки поклонялись Богу на этой горе, а вы говорите, что поклоняться Ему нужно в Иерусалиме.

Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

Иисус сказал ей: — Поверь мне, близится и пришел уже час, когда не на этой горе и не в Иерусалиме вы будете поклоняться Отцу.

Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.

Вы не знаете, чему поклоняетесь, а мы знаем, потому что спасение — от евреев.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

Но близится и пришел уже час, когда истинные почитатели Отца будут поклоняться Ему в духе и истине. Таких почитателей и ищет Себе Отец.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.

Бог есть Дух, и чтущие Его должны поклоняться Ему в духе и истине.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.

Женщина сказала: — Я знаю, что должен придти Мешиха, или, как говорят, Помазанник. А когда придет, Он нам всё объяснит.

Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.

Иисус ответил: — Ты с Ним говоришь: это Я и есть.

Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.

В это время вернулись ученики и, увидев, что Он беседует с женщиной, удивились. Однако никто из них не спросил: «Что Тебе от нее нужно?» или «О чём Ты с ней разговариваешь?»

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“

А женщина, оставив кувшин, пошла в город и позвала людей:

Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:

— Пойдите посмотрите на Человека, Который рассказал мне всю мою жизнь. Не Помазанник ли Он?

„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“

Они, выйдя из города, отправились к Нему.

І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.

Тем временем ученики упрашивали Его: — Рабби, поешь.

Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“

Но Он сказал: — У Меня есть пища, о которой вы не знаете.

А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.

Ученики стали переговариваться: «Может быть, кто-то принес Ему поесть?»

Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“

А Иисус сказал: — Моя пища — в том, чтобы исполнить волю Пославшего Меня и завершить Его дело.

Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.

Вот вы говорите: «Еще четыре месяца, а уж потом будет жатва». Но Я говорю вам: поднимите глаза и посмотрите на поля — они побелели и готовы для жатвы.

Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!

Жнец получает плату и собирает урожай для вечной жизни, так что и сеятель порадуется со жнецом.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.

Выходит как в поговорке: один сеет — другой жнёт.

Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.

Я жать вас послал там, где вы не трудились. Трудились другие, а вы пришли за урожаем.

Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.

Многие самаритяне из того города поверили в Него по свидетельству женщины, утверждавшей: «Он рассказал мне всю мою жизнь».

З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“

Придя к Иисусу, самаритяне Его просили побыть у них, и Он там пробыл два дня.

А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Послушав Его, ещё больше людей поверило.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

Они говорили женщине: — Мы верим уже не с твоих слов, но потому что сами услышали и знаем теперь, что Он — поистине Спаситель мира!

А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“

Два дня спустя Иисус ушел оттуда и продолжил путь в Галилею,

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

(Сам Иисус говорил, что пророка не ценят на родине!)

Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.

Галилеяне приняли Его радушно, так как они ходили в Иерусалим на праздник и видели всё, что Он сделал во время праздника.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Он снова пришел в галилейскую Кану, где незадолго до этого сделал воду вином. В Кфар-Нахуме жил один царский чиновник и у него был болен сын.

Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.

Услышав, что в Галилею пришел из Иудеи Иисус, он разыскал Его и просил придти к ним и исцелить сына, находящегося при смерти.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Иисус сказал: — Вы не поверите, если знаков и чудес не увидите!

Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“

Чиновник взмолился: — Господин мой, пойдем со мной, пока не умер ребенок!

Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“

Иисус ответил: — Иди, твой сын жив. Тот, поверив словам Иисуса, ушел.

Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.

На пути домой его встретили слуги и сообщили, что мальчик жив.

А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.

Он спросил: — В котором часу ему стало лучше? Слуги ответили: — Жар прошел у него вчера, в семь часов.

А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.

Тогда отец понял, что это произошло в то самое время, когда Иисус ему сказал: «Твой сын жив!» — и сам поверил и вся его семья.

Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

Этот, уже второй, знак Иисус сотворил, когда вернулся из Иудеи в Галилею.

Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

« 3 глава 5 глава »