По Иоанну 11 глава

Евангелие по Иоанну
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Был болен один человек, Лазарь из Бет-Анийя, откуда были Мариам и её сестра Марта.

Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.

Это была та Мариам, которая умастила Господа благовонием и вытерла Ему ноги волосами; её брат Лазарь и был болен.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.

Так вот, сестры просили передать ему: «Знай, господин наш, тот, кого Ты любишь, болен».

Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“

Услышав это, Иисус сказал: — Эта болезнь не смертельна, она дана ради Божьей славы — для прославления Сына Божьего.

Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.

Иисус любил Марту, её сестру и Лазаря.

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Однако, узнав о болезни Лазаря, Он целых два дня оставался на месте,

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

и только потом сказал ученикам: — Давайте вернёмся в Иудею!

Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.

Ученики возразили: — Рабби, только что евреи собирались побить Тебя камнями, а Ты хочешь пойти к ним снова.

Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“

Иисус ответил: — Не двенадцать ли часов длится день? Кто ходит днем, тот не спотыкается, ибо видит при свете этого мира,

Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.

а кто ходит ночью, тот спотыкается, ибо нет в нём света.

А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.

Сказав это, Он добавил: — Наш друг Лазарь уснул, но Я пойду его разбужу.

Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.

Ученики ответили: — Господин наш, если он уснул, значит выздоровеет.

А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.

Иисус говорил о смерти Лазаря, а они решили, что Он говорит об обычном сне.

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.

Тогда Иисус сказал им прямо: — Лазарь умер,

Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.

и Я радуюсь за вас, ибо Меня там не было, чтобы вы поверили. Но идём к нему!

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.

Тогда Фома, что значит «близнец», говорит другим ученикам: — Пойдем и мы, чтобы умереть вместе с Ним!

Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.

Прибыв на место, Иисус узнал, что тело Лазаря уже четыре дня покоится в гробнице.

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.

А Бет-Анийя находится недалеко от Иерусалима, стадиях в пятнадцати.

А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.

Поэтому к Марте и Мариам пришло много евреев утешить их в скорби о брате.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

Узнав, что к ним идёт Иисус, Марта вышла Ему навстречу, а Мариам осталась дома.

Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Увидев Иисуса, Марта сказала: — Господин мой, если бы Ты был здесь, не умер бы брат.

І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

Но я знаю, что и сейчас Бог даст Тебе всё, чего бы Ты не попросил.

Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“

Иисус ответил: — Твой брат воскреснет.

Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“

Марта сказала: — Я знаю, что он воскреснет в последний день, при воскрешении мертвых.

Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.

Иисус ответил: — Я — воскресение и жизнь.

Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.

Верующий в Меня, даже если умрет, будет жить, а всякий, кто жив и верит в Меня, не умрет никогда. Ты веришь этому?

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“

Она говорит: — Да, господин мой, я верю, что Ты — Помазанник, Сын Божий, который должен придти в мир.

Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.

С этими словами она ушла и позвала свою сестру Мариам, шепнув ей: «Учитель здесь, Он зовет тебя».

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“

Услышав это, Мариам быстро поднялась и пошла к нему.

А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.

Иисус не входил в селение, а всё ещё оставался там, где Его встретила Марта.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Пришедшие утешать Мариам евреи, увидев, как поспешно она встала и вышла, и решив, что она отправилась плакать у гробницы, пошли за ней.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.

Мариам, дойдя до места, где был Иисус, и увидев Его, пала к его ногам и сказала: — Господин мой, если бы Ты был здесь, не умер бы брат.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“

Иисус, увидев, как плачет она и пришедшие с ней евреи, вознегодовал и, внутренне содрогнувшись,

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,

спросил: — Где вы его погребли? Они ответили: — Идем, господин, мы покажем.

і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“

Иисус заплакал.

I заплакав Ісус.

Евреи стали говорить: — Смотрите, как Он любил его.

А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“

А кто-то из них заметил: — Неужели этот Человек, открывший глаза слепому, не мог что-нибудь сделать, чтобы Лазарь не умер!

А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“

Снова вознегодовав, Иисус приблизился к гробнице. Это была пещера, вход в которую был завален камнем.

Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.

Иисус сказал: — Уберите камень. Марта, сестра умершего, говорит ему: — Господин мой, уже смердит, — ведь пошёл четвертый день.

Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.

Иисус сказал: — Разве не говорил я тебе: «Если будешь верить, увидишь Божью славу»?

Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“

Тогда они отодвинули камень. Иисус, подняв глаза к небу, сказал: — Благодарю тебя, Отец, за то, что ты услышал Меня.

І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.

Я знаю, что Ты слышишь Меня всегда, но говорю это ради стоящих здесь — чтобы они поверили, что Я послан Тобой.

Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.

Сказав это, Он громко крикнул: — Лазарь, выходи!

І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“

Вышел мертвец, по рукам и ногам обвитый льняной тканью, с лицом, закрытым покрывалом. Иисус приказал: — Распеленайте его, пусть идёт.

І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.

Из евреев, приходивших к Мариам и видевших, что Он сделал, многие поверили в Него.

І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

А некоторые пошли к фарисеям и рассказали, что совершил Иисус.

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.

Тогда первосвященники и фарисеи собрали Высокий Совет и стали обсуждать: «Что нам делать? Много знаков творит Этот Человек.

Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Если мы Ему позволим и дальше так действовать, то все в Него поверят, а тогда придут римляне и отнимут у нас и Святое Место и народ».

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“

Один из них, некий Кайафа, в тот год первосвященник, сказал: — Вы ничего не понимаете!

А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,

Подумайте, разве не лучше для вас, если один человек умрет за народ, а не целый народ пропадет?

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“

Он сказал это не сам от себя, но так как был в тот год первосвященником, в пророческом вдохновении предсказал, что Иисус умрет за народ

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,

и не только за народ, но и ради того, чтобы рассеянных повсюду Божьих детей собрать воедино.

і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.

Итак, в этот день они приняли решение убить Его.

Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.

Поэтому Иисус уже не ходил среди евреев открыто, а ушёл оттуда в область на границе с пустыней, в город Эфраим, где и остался с учениками.

І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.

Приближалась Пасха, еврейский праздник, и со всей страны люди поднялись в Иерусалим, чтобы очиститься накануне праздника.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.

Они искали там Иисуса и, собравшись в Храме, переговаривались: «Как вы думаете, не придет ли Он на праздник?»

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“

А первосвященники и фарисеи, намереваясь схватить Его, распорядились, чтобы всякий, кто узнает, где Он, сообщал им.

А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.

« 10 глава 12 глава »